НАЗК перевищує свої повноваження

НАЗК перевищує свої повноваження, створюючи так званий список міжнародних спонсорів війни.

Сьогодні експерти один за одним заявляють, що Україна переживає . До того ж, шукачі чужого спекулюють на найболючішій для суспільства темі – на темі війни. Кровопролиття та страшна ціна, яку українці  платять у протистоянні російській навалі, стали поживним ґрунтом для рейдерів, що спекулюють на темі зв’язків компаній і брендів із рф.

Не для того, звісно, щоб відновити справедливість і піддати громадському осуду чи віддати в руки правосуддя посібників путінського режиму. А для того, щоб накласти лапу на чужі активи чи переділити ринок на свою користь. Зараз українське суспільство настільки переповнене болем, що будь-яка підозра у симпатіях до агресора може надто багато коштувати підозрюваним. І в кінцевому підсумку, через єзуїтські витівки та гучні звинувачення ініціаторів рейдерських атак часто-густо це дуже дорого обходиться стражденній економіці країни – ні в чому не винні бізнеси згортаються, держава недоодержує податки, логістичні ланцюги критично важливих для армії товарів розриваються і через цей дефіцит втрачаються безцінні життя наших захисників. 

У цьому блозі я вирішив розглянути причини та наслідки такої вакханалії, а заразом роз’яснити та порадити, як поводитися добропорядним компаніям, що потрапили у поле зору рейдерів.

Звинувачення у присутності на російському ринку стали ширмою, яка приховує справжні наміри рейдерів – добратися до ласих активів чи «відкусити» чиюсь частку ринку.

На жаль, ми спостерігаємо вибірковий підхід. Є компанії, які продовжують працювати в росії (Leroy Merlin, Raiffaisen) – і при цьому дивним чином до них немає ніяких претензій в Україні. Такі подвійні стандарти мене дивують. Ви або всіх ганяєте, або робите принаймні якусь правову базу, якісь критерії визначаєте. Бо зараз є варіант санкцій РНБО, але паралельно з’явилася купа структур, які на свій розсуд відбирають і стигматизують компанії за їхню нібито причетність до ринку агресора чи капіталів із рф, чи чогось ще. Це створює дуже нездорову обстановку всередині країни.

Чому НАЗК заходилось формувати списки міжнародних спонсорів війни замість боротьби з корупцією всередині країни?

Прекрасний приклад того, як у нас люблять займатись невластивими (отже, протизаконними) справами заради пустого піару й імітації діяльності. Проаналізуємо НАЗК ретельніше. Його діяльність регулюється Законом про запобігання корупції, який був ухвалений 2014 року, і головний функціонал – формування антикорупційної політики, перевірка декларацій чиновників, перевірка законодавчих актів на предмет корупційних ризиків. Є чіткий вичерпний перелік завдань, для вирішення яких цей орган створено. Тому те, що НАЗК зараз публікує різноманітні списки – то, так би мовити, «вільна творчість», бо вони не мають жодної юридичної сили. Це надто сильно «пахне» кримінальною статтею «перевищення повноважень». І до речі, на ці списки витрачають людиногодини роботи співробітників НАЗК, а це вже нецільове використання коштів платників податків, яким під час війни можна знайти краще застосування. Таке враження, що нашим професіоналам із запобігання корупції нічим більше зайнятися.

Чи має НАЗК обґрунтувати включення компаній до свого чорного списку чи хоча би надати своїй жертві можливість виправдатися, перш ніж публічно ганьбити?

НАЗК просто не має права надсилати жодних запитів, тому що це не стосується його функціонала. Ця «вільна творчість» має буквально такий вигляд: «А давайте, мовляв, зробимо щось гучне і будемо реєструвати спонсорів війни!» Але такого не має бути! Якщо Україна — нормальна здорова демократична держава, то вона повинна мати здорові працюючі інститути, кожен з яких займається власною справою. А на операційному рівні звинувачення у причетності до співробітництва з країною-агресором – це виключно компетенція СБУ.

Корисні ідіоти — найсвіжіші приклади.

Отже, маємо перевищення повноважень та нецільове використання коштів. То чи мають функціонери НАЗК нести за це відповідальність?

Або за свої дії щодо продукції критичного для армії обладнання, як це було із внесенням до списку спонсорів війни брендів Hikvision і Dahua – постачальників відеокамер для вітчизняних дронів?

Ця історія взагалі має бути кваліфікована як державна зрада та підрив обороноздатності держави. Є така стаття – підрив обороноздатності ЗСУ, за якою притягли до відповідальності посадовця Міноборони за підозрою у корупційних діях під час постачання продовольства армії. Тут подібна ситуація: НАЗК створює штучні перешкоди для збирання конче необхідних армії вітчизняних дронів, перекриваючи ввезення до України критично необхідних компонентів для їхнього виробництва. Абсолютно деструктивна позиція.

Короткий лікнеп для компаній, які стали жертвами дешевого піару НАЗК.

Дуже багато глобальних компаній не настільки добре розуміються на українському законодавстві, аби осягнути правовий статус викрутасів наших чиновників. Глобальні компанії — це дуже серйозні люді, тож вони закономірно очікують на апріорі серйозну поведінку української держави. Нормальній людині з країни з нормальною правовою традицією навіть на думку не спадає, що деякі чиновники можуть запросто вигадати собі функціонал і «клепати» які їм заманеться документи. Соромно визнавати, але ми маємо давати чесні роз’яснення та чесно попереджати міжнародні корпорації про такий ризик. Або ж домогтися від держави припинення такої ганебної практики.

Що робити, якщо ви побачили назву своєї компанії у якомусь черговому чорному списку, створеному для піару якоюсь черговою «національною агенцією»? 

Такі списки — віртуальні і ніякої юридичної сили не мають. Але їх все ж створює офіційна структура. Не всі партнери по бізнесу чи державні органи, чи ЗМІ розуміють, що це «піар-бульбашка». Тому я раджу не залишати такі кейси без розбору та відновлення справедливості. Треба робити запити: на якій підставі внесли, чи мають на це законні повноваження, подавати судові позови, звертатися до компетентних органів і навіть до президента. Бо, наприклад, у разі постачальників деталей для дронів – це взагалі критичне питання національної безпеки, а щодо прикладів з інших галузей – принаймні економічної безпеки країни.

У кінцевому підсумку надто жвавих чиновників слід зупиняти, щоб рейдери чи недоброчесні конкуренти, які їх підштовхують, не почувалися надто вільно та були належним чином покарані.