Цю статистику навів Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Він уточнив, що не може публічно розповсюджувати кількість російських та українських полонених, які наразі залишаються в ув'язнені. Але час, особливо з тими, хто був узятий в полон давно, грає проти них самих.
Понад 84% військових полонених зазнають катувань і жорстокого поводження під час інтернування, у пенітенціарних установах. Це регулярні побиття, катування електричним струмом під час перевірок у камерах чи прогулянок територією. Такі дані наводить Голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матильда Богнер у доповіді від 24 березня 2023 року: колишні українські військовополонені повідомляли, що боялися щотижневих відвідувань душу, адже вони завершувалися побиттям і приниженням, часто із сексуальним підтекстом.
У доповіді вказано, що п’ятеро українських військовополонених померли під час інтернування через брак медичної допомоги. Серед цивільних осіб статистика ще гірша. 90% з 127 опитаних цивільних осіб, що були затримані росіянами, зазнавали катувань і жорстокого поводження. Кількість задокументованих випадків невелика, але відсоток катувань серед них шокує. Що стосується смертей, то їхня офіційна кількість взагалі невідома. Достатньо пригадати відео зі страченим бійцем тероборони з Чернігівщини Героєм України Олександром Мацієвським за слова «Слава Україні». Це тільки верхівка айсберга.
Але, окрім даних про українських полонених, в доповіді Матильди Богнер зазначалося і про відповідальність «обох сторін» війни у порушенні прав людини та долю російських полонених. Проте відсоток тих, хто зазнав катувань серед російських полонених значно менший.
Тема військових полонених цього тижня знов на перших шпальтах. 10 квітня СБУ повернуло з полону 100 наших співвітчизників: 80 чоловіків та 20 жінок. Серед них військові, прикордонники, нацгвардійці та моряки. Серед них - і захисниця Азовсталі Валерія Карпеленко, «Нава». Її історія закарбувалась у пам’яті. На «Азовсталі» вона вийшла заміж за прикордонника Андрія Суботіна. Клятви вони давали одне одному з обручками з фольги. Та за два дні після весілля чоловік загинув. Після виходу з заводу «Азовсталь» Валерія, як і решта українців, потрапила в полон. Але тепер вона нарешті вдома.
Це визволення, як і решти полонених, сталося напередодні 11 квітня - Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів. В цей день у 1945 році американські солдати увійшли в Бухенвальд, де почалося інтернаціональне повстання проти гітлерівців. До свободи ув’язнених в усіх концтаборах залишалось зовсім трішки.
Ми знаємо про катування та смерті у період нацистської Німеччини досить багато. Німеччина повністю сприяла всім розслідуванням та міжнародним процесам, які проходили після закінчення Другої світової війни. Так, Бухенвальд, на відміну від Освенцима, не мав газових камер, тому статистика смертей тут виключає масові вбивства. В основному полонені вмирали через брак їжі, катування чи відсутність медичної допомоги. З 250 000 ув'язнених, які пройшли через Бухенвальд з дня його заснування, близько 56 000 померли або були вбиті. Кожен п'ятий. Проте після перемоги над нацизмом сам Бухенвальд нікуди не дівся.
До 1950 року вже радянський НКВС почав використовувати цей самий табір. За час існування вже радянського Бухенвальду через нього пройшли 28 тисяч осіб, 7 тисяч з яких загинули. Тобто рівень смертності був вищий за нацистські часи.
Попри міжнародні місії, конвенції, міжнародні організації – росія не дає доступу до місць утримання полонених, не надає інформацію. Так у Міжнародному комітеті Червоного Хреста (МКЧХ) заявляють, що, як і раніше, не можуть отримати доступ до українських військовополонених в Оленівській колонії. Минуло вже 10 місяців після теракту, а міжнародні організації так і не можуть туди потрапити.
Повертаючись до доповіді Місії ООН і відповідальності «обох сторін» війни у порушенні прав людини, хотілося б домогтися, аби агресор попри надскладну юридичну складову, усе ж відповів за всі скоєні злочини.