Прилюдні випади Прігожина ніяк не вплинули на ситуацію на фронті, і “Вагнер” продовжував зазнавати найтяжчих втрат у спробах захопити українські міста Соледар і Бахмут.
Бангі, Центральноафриканська Республіка - напруженість у відносинах між російською приватною військовою компанією "Вагнер", що належить Євгену Прігожину, та російськими військовими має неприємні наслідки для африканських урядів, які наймають росіян. Люди Прігожина вже були позбавлені свободи дій в Україні, наступним кроком може стати ліквідація присутності ПВК "Вагнер" на чужій території.
Прилюдні випади Прігожина ніяк не вплинули на ситуацію на фронті, і “Вагнер” продовжував зазнавати найтяжчих втрат у спробах захопити українські міста Соледар і Бахмут. Щоб компенсувати величезні втрати, ПВК почала вербувати в’язнів, яким обіцяли помилування в обмін на вступ до лав “Вагнера”. Вважається, що приплив ув’язнених збільшив кількість бойовиків компанії до 30 000 осіб, тоді як кількість жертв серед найманців з початку конфлікту в Україні оцінюється щонайменше в 10 000 осіб.
Найманці в бігах
Висока плинність кадрів в ПВК супроводжувалася зростанням внутрішніх конфліктів. Багато в’язнів вважали за краще здатися в полон українській армії. Деякі з них були обміняні на українських полонених і повернулися до Росії, де на них чекала жорстока доля. Відео позасудової страти Євгена Нужина, вбитого кувалдою, стало вірусним у російських Telegram-каналах.
Іншому “вагнерівцю”, Андрію Медведєву, вдалося втекти до Норвегії. На відміну від Нужина, він приєднався до ПВК добровільно і був командиром підрозділу. Медведєв каже, що вирішив порвати з Вагнером через повну зневагу до життя рядових бійців з боку командування. Він також стверджує, що був свідком страт без суду і слідства членів “Вагнера”, які відмовлялися воювати.
Боєць компанії “Вагнер”, який зараз перебуває в Малі, підтверджує, що ПВК мало зважає на життя солдатів і надає перевагу захопленню цінних активів. Він припускає, що головною метою Прігожина є встановлення контролю над потоками доходів, а “Вагнер” є лише інструментом, хоча і потужним, для досягнення цієї мети і отримання величезних прибутків.
“Вагнер” ніколи не рахував своїх втрат. Згадайте 8 лютого в Дейр-Ез-Зорі, згадайте Африку. Усюди однаково”, – каже найманець, який попросив не називати його ім’я з міркувань безпеки.
8 лютого 2018 року в сирійській провінції Дейр-Ез-Зор “Вагнер” за один день зазнав найбільших втрат відтоді, як ПВК приєдналася до російської операції в Сирії. Найманці намагалися захопити нафтове родовище Коноко, яке контролюють очолювані курдами Сирійські демократичні сили. На допомогу курдам прийшли американці, які били по найманцях з усього – від польової артилерії до гелікоптерів, поки майже всі не загинули. Точна кількість бойовиків, що померли в той день, залишається невідомою, але різні джерела називають десятки, якщо не сотні жертв.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.