Це стиль росії – звинувачувати Україну у власних злочинах

Окупанти б'ють з РСЗВ «Смерч» по Краматорську. Нищать цивільну інфраструктуру та гатять по мирному населенню.

Таємниці розмов шойгу із західними коллегами. Тут нібито все зрозуміло. Всі сторони цих розмов підтверджують, що головною темою обговорення були вигадки російської сторони про те, що Київ нібито готує «брудну ядерну бомбу» для використання на своєї території, щоб потім звинуватити в цьому росію. Одночасно з міністром Шойгу російські пропагандистські ресурси також почали поширювати цю абсурдну і безглузду інформацію. Взагалі це російський стиль, як у відомому анекдоті: «на зло ворогові розбомбимо Воронеж». Але це і стиль російської пропаганди – звинувачувати Україну у власних злочинах. росія почала криваву війну проти України, але виправдовує це тим, що нібито Україна разом з НАТО збиралися напасти на росію. Власні злочини в Ірпiні та Бучі вони назвали інсценуванням. путін і екс-президент росії Д.Медведєв, не кажучи вже про російську пропаганду, лякали весь світ можливістю використання ядерної зброї у війні проти України, та і проти Західних країн також. Але раптом зрозуміли, що загралися з цієї темою, і тому за звичкою почали звинувачувати в цьому Україну. Навіщо до цієї пропагандистської кампанії залучати міністра оборони рф? Можна ж було б обмежитись звичайними пропагандистськими ЗМІ – від Russia Today до «РИА-Новости» і скабєєвих з соловйовами. А чому тоді до російських пропагандистських кампаній вже давно залучають міністра закордонних справ рф лаврова та й інших високопосадовців? Тому що на думку кремля це піднімає вагу і рівень відповідних заяв, нібито додає їм офіційної правдоподібності. Це вже не просто пропаганда, а «ІПСО» – «інформаційно-політична спецоперація» (за сленгом російських спецслужб). Саме в таких форматах мислить і програмує політичний процес російський президент, який є вихідцем з спецслужб. І це мало б спрацювати не стільки на внутрішню аудиторію, скільки на Західний світ. кремль вже не вперше намагається дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти і наших партнерів. Весь світ зараз звинувачує росію в тероризмі, тому в кремлі вирішили вигадати версію про нібито підготовку терористичних дій з боку України. Але не спрацювало. Цю нісенітницю спростували і президент Зеленський, і інші офіційні особи України. Міністр оборони України О. Резніков заявив, що Україна відкрита для будь-якої моніторингової місії. Уряди США, Франції та Великої Британії оприлюднили текст спільної заяви з приводу російських звинувачень України у плануванні застосування “брудної бомби”. В цій заяві західні лідери відкинули відверто брехливі твердження росії і підтвердили непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України перед лицем триваючої російської агресії. З якою метою шойгу провів ці розмови? Це була виключно його ініціатива, чи він робив це за дорученням путіна? Інформаційно-політичні спецоперації такого рівня, зокрема і офіційне спілкування із високопосадовцями західних країн, не можуть проводитись з ініціативи певного російського міністра і, тим більш, не бути узгодженими на найвищому рівні. Такі дії відбуваються тільки з санкції головної в росії людини. Показово, що всі ці розмови відбулися за ініціативою російської сторони, що також підтверджує версію про ІПСО. Цілком ймовірно, що метою телефонних розмов міністра оборони РФ сергія шойгу із західними колегами було не тільки намагання звинуватити Україну в неіснуючих гріхах. Путін через різних високопоставлених кур’єрів (валентина матвієнко в Індонезії, сергій шойгу через телефонне спілкування) надсилає сигнали Заходу про те, що він готовий вести переговори і домовлятися. Це вже не для пропаганди. Російський диктатор вже розуміє, що не може виграти війну проти України, хоче вийти з цієї авантюри, але все ще сподівається зробити це на своїх умовах Навіщо з шойгу розмовляли міністри оборони провідних західних країн? І чи тільки про «брудну ядерну бомбу» йшлося у розмовах міністрів оборони? Зверніть увагу, що минулого тижня відбулися дві розмови шойгу з міністром оборони США Ллойдом Остіном – 21 та 23 жовтня. До речі, можливо саме перша розмова і спонукала російське керівництво розпочати дурнувату ІПСО навкруг теми «брудної бомбі». Але мотиви міністра оборони США комунікувати з російським колегою є зовсім іншими, ніж у шойгу. Сам він пояснив це важливістю збереження ліній зв’язку на тлі війни, яку розв’язала росія. Але в його спілкуванні з шойгу була перерва в п’ять місяців (з 13 травня до 21 жовтня). Чому ж воно відновилось, як, до речі, і спілкування між начальником генштабу росії валерієм герасимовим і його американським колегою генералом Марком Міллі? З високою вірогідністю можна припустити, що це пов’язано з ескалацією війни росії проти України і публічними погрозами путіна застосувати тактичну ядерну зброю. Американці хочуть мати можливість зондувати позицію противника та оцінювати серйозність його намірів, а також конкретно попереджати його про тяжкі наслідки його можливих неприпустимих дій. Таким чином західні високопосадовці намагаються завдяки цій комунікації утримати російську сторону від ядерної авантюри. Тим більше, що історія з ІПСО «брудна бомба» вже нагадує відверту провокацію (коли Україну звинувачують в тому, що самі збираються зробити) або інформаційно-політичне прикриття для можливого використання росією тактичної ядерної зброї. Саме на це звернув увагу президент Зеленський у своєму зверненні. Чи не вказують ці телефонні розмови на якісь таємні мирні переговори між Заходом і росією за спиною України? Коли йдеться про будь які контакти між високопосадовцями провідних країн Заходу і росії, такі припущення неминуче будуть виникати, хоча б за конспірологічною логікою. Але якщо це офіційні контакти (як у шойгу з його західними колегами), тоді це не таємні переговори, тим більше в телефонному режимі. До того ж, відразу після розмов з шойгу міністр оборони США поспілкувався с українським колегою, Олексієм Резніковим. Резніков теж негайно провів переговори з усіма колегами, які спілкувалися з шойгу, в першу чергу для того, щоб спростувати брехню російської пропаганди. Також треба розуміти, що політичні переговори про мирне врегулювання будуть вести або лідери країн, або міністри закордонних справ, або, принаймні, уповноважені особи цих лідерів. Міністри оборони спілкуються суто у військових або безпекових справах. Вони можуть бути учасниками переговорів, але у складі переговорної команди, а не поодинці. І головне: поки немає жодних явних ознак таких переговорів. І будь які переговори щодо України можуть вестись тільки за участі України, інакше просто не можливо буде реалізувати досягнуті домовленості. На даний момент, після російської анексії чотирьох тимчасово окупованих українських регіонів, вірогідність якоїсь мирної угоди між Україною і росією тяжіє до нуля. Тому не варто шукати чорну кішку у темній кімнаті, але необхідно стримувати росію від нових авантюр, як шляхом прямої комунікації з російськими посадовцями, так і збільшенням воєнної підтримки України. Причому останнє, як свідчить перебіг нинішньої війни, значно більш ефективно.