Підтримка Православної Церкви України у православному світі.

Думенко запевнив, що його структура не захоплює храми УПЦ.

Перехід громад – це природне явище, ми його штучно не творимо, запевнив Думенко. 3 серпня 2022 року голова ПЦУ Епіфаній Думенко під час зустрічі з виконуючим обов'язками Генерального секретаря Всесвітньої Ради Церков протоієреєм Іоанном Савкою та його заступником розповів, що ПЦУ не захоплює храми УПЦ.

«Перехід громад – це природне явище, ми його штучно не створюємо і, незважаючи на різні спроби, цей процес не зупинити. Нерідко я тільки з повідомлень ЗМІ дізнаюся, що та чи інша парафія прийняла рішення приєднатися до нашої церкви. Ми відкриті до діалогу і хочемо жити у мирі з усіма, тому зацікавлені саме у добровільному та мирному здійсненні цього процесу», – розповів гостям про «добровільні переходи» Епіфаній.

З початком широкомасштабної агресії росії проти України у православному світі склалася незвична картина: з одного боку — російська православна церква не просто підтримує, а й благословляє російських окупантів на війну з Україною, а з іншого — священники помісної Православної церкви України стають капеланами, щоб допомогти захисникам України в боротьбі із загарбниками.

Про те, як Православна церква України ставиться до дій російської церкви, як і що роблять представники ПЦУ для населення й воїнів, що захищають країну, розповів протоієрей Георгій Коваленко, священник Православної церкви України, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості.

— Як церква сьогодні допомагає населенню й українському війську?

— Православна церква України — це церква народу України. Ба більше, це і є народ України. Бо церква — це не будівля. Церква — це люди. І ця церква нині боронить наш народ, нашу державу, нашу землю. І ця церква нині воює, приймає біженців. Ця церква — це і є ці біженці. Це ті самі люди, які під обстрілами, які ховаються. Це і ті, хто поранений, і ті, хто лікує. Все це і є церква. А якщо говорити про духовенство ПЦУ, то сьогодні це капелани війська й територіальної оборони ЗСУ. Духовенство ПЦУ шукає гуманітарну допомогу, допомагає евакуювати людей і це ті, хто служить у храмах по всій Україні.

Церква як інституція має приміщення, які використовуються для гуманітарних місій. Має віруючих волонтерів, які в додаток до свого патріотичного відчуття служать ближньому і як християни. І це теж додаткова мотивація, і додаткові сили, що отримує людина в цій ситуації. Вважаю, що нині церква і перетворилася на таку величезну волонтерську гуманітарну інституцію.

У духовенстві є і ті, хто веде просвітницьку діяльність, аби втішити людей в інформаційному просторі, в соціальних мережах. Церква там, де люди. І наша церква з нашими людьми.

— Чи спостерігаєте ви об’єднання громад, церков, релігійних організацій у ситуації війни з метою надання допомоги?

— Як народ України, так і віруючі українці нині об’єднанні у спільній молитві. Наприклад, нещодавно ми молилися в Софії Київський разом з греко-католицьким священником, з католицьким священником, з протестантським пастором. Тобто всі українці об’єднанні в молитві, в служінні. Ми сьогодні не ділимо себе за конфесіями. Ми всі діти Божі, ми всі діти України.

Найбільша проблема в московського патріархату в Україні. В них тепер у середині відбуваються певні процеси, бо стало неможливе умовно гібридне співіснування патріотів і «любітєлєй русского міра». Багато хто визначається і приєднується до єдності з християнами всіх конфесій України разом і молиться, і служить ближньому. Є, на жаль, і ті, хто в очікуванні, і є потенційними колаборантами. А дехто сьогодні, ми маємо вже випадки, прямо співпрацює з окупантами.

Але більшість християн України захищають нашу країну й моляться за наш боголюбивий і Богом бережений народ.

— Яка нині ситуація у християнському світі загалом? Як православні й католики ставляться до війни в Україні?

— Ми постійно отримуємо повідомлення і заяви з підтримкою від усього християнського світу, й не тільки християнського. Це величезна гуманітарна допомога, це прихисток для наших жінок і дітей по всьому світу й особливо в Європі. І це заяви й заклики до миру і від Папи Римського, і від Вселенського Патріарха, і від Архієпископа Кентерберійського, і голів, і просто парафіян різних церков. Тобто християнський світ нині єдиний.

Що стосується православних, то буквально днями велика група найвідоміших православних богословів назвала єрессю ідеологію «русского міра» і засудила тих, хто сьогодні благословляє й підтримує війни. Тобто вони сказали, що ця ідея й сама підтримка російською церквою війни — це не по-християнськи, не по-православному і суперечить людяності. Тому ми бачимо, що християнський світ з нами, бо ми є частиною великої родини християн світу.

— Які можуть бути санкції у православному світі та християнському загалом проти російської церкви?

— Якщо говорити про православні санкції щодо російської церкви та її очільника, патріарха Кирила, то це засудження єресі «русского міру» й фактичне припинення спілкування з ними, припинення визнання його православним патріархом. Якщо говорити про християнський світ у цілому, то знаєте, якщо немає каяття людини, яка скоїла гріх, то її фактично не вважають християнином. До неї не прислуховуються як до релігійного лідера.

Але ми знаємо, що там є не тільки релігійні інтереси, там є майнові інтереси. Я думаю, що і економічно, і політично лідери російської церкви мають отримувати санкції. І так само вже починають по всьому світові відхід парафій, що колись були в єдності з московським патріархатом, до інших помісних церков.

Люди, які живуть у вільному світі, не бажають мати нічого спільного з цією церквою війни й з цією державою-агресором. Так само ми бачимо і певну хвилю еміграції людей з рф до інших країн світу, які хочуть вільно висловлювати свою думку, хочуть мати вибір, в тому числі і релігійний