АРМА: 1й/300й держорган у війні з рф

935 днів без Голови Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). 145 днів вже під час війни з росією.

За ці 145 днів війни Агентство довело свою безініціативність та неспроможність:

1. “Сховалось у нірку”. Іншими словами - Безініціативність.

У час найбільшого історичного виклику для України. У час кривавої війни, коли ворог не соромиться завдавати ударів ракетами по центрам мирних міст серед білого дня. Після того, як час розділився на “до” та “після” — українське суспільство чітко визначили одним з пріоритетів розшук та конфіскацію активів російського походження.

Однак, локомотивом цього процесу стало Національне агентство З ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ (НАЗК), а не Агентство з РОЗШУКУ та МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВІВ.

Я дякую Голові НАЗК Олександру Новікову та Міністру юстиції Денису Молюсьці за лідерство та професіоналізм, який вони проявили. Цвях у труну АРМА — закон від НАЗК та Мін’юсту про конфіскацію активів російського походження на підставі рішення про санкції. У першій редакції закону про АРМА не згадали жодного разу.

Лише після публічної дискусії (до якої, до речі, офіційні представники Агентства не долучились), шляхом правок виділили АРМА скромну роль бути одним з декількох органів, які розшукують активи та встановлюють їх зв’язки з росією.

Це дійсно задача рівня профільного Агентства, яке по Закону повинно формувати політику в сфері управління активами та бюджет якого на 2022 рік склав майже 233 млн грн? Я розчарований, що Агентство лишається на узбіччі історичної для нашого покоління задачі — конфіскувати російські активи та спрямувати їх для відновлення справедливості, для відбудови України.

2. “Не зробило жодного пострілу”. Іншими словами - Неспроможність.

Наводжу лише “найяскравіші” факти, оцінюйте самостійно:

-        пройшло 99 днів від передачі “яхти Медведчука” до АРМА. Суд виніс ухвалу ще 11 квітня 2022 року, проте результатів – нуль. “Складно сказати, скільки на це потрібно часу” — не іронічно коментує т.в.о. голови агентства Дмитро Жоравович в інтерв’ю журналу Forbes;

-        пройшло 34 дні від підписання Президентом закону, який дозволяє АРМА купити військові облігації за рахунок арештованих коштів — а це більше 700 мільйонів гривень. До сьогодні немає ні куплених облігацій, ні будь-який адекватних пояснень чому це досі не було зроблено.

З моменту мого незаконного звільнення, я змушений спостерігати системний відкат у роботі агентства.

Якщо раніше управителів обирали на основі єдиного публічного порядку, з чітким алгоритмом дій, а рішення про вибір переможця приймав колегіальний орган — то зараз правила конкурсів щоразу різні, публічний доступ до цих правил відсутній, а рішення про переможця приймає одна людина.

Але про що я говорю? За майже 12 місяців від призначення на посаду т.в.о. АРМА, Дмитро Жоравич не зміг передати в управління бізнесу ЖОДНОГО прибуткового для держави комерційного активу. Тобто, економічне кпд АРМА за останній рік – 0 грн, а єдині надходження до бюджету сформовані за рахунок раніше укладених договорів.

Такі стратегічні активи як Татнєфть, Glusco, облгази, ТЕЦ і тд передавалися Нафтогазу по сцепроцедурі, яку я запропонував минулого літа в рамках змін до профільного закону (стаття 21-1). У цих випадках, Кабмін обрав управителя стратегічних активів, фактично, самостійно і лише за формальної участі Агентства.

З розшуком не краще. Наприклад, АРМА звітує про те, що розшукало активів на 2 млрд доларів. Більшу частина цієї віртуальної суми становлять корпоративні права російських компаній, про які громадське суспільство кричало ще в перші дні війни: активи російського олігарха Дерипаски, Альфа-Груп і тд. 

Як цей результат АРМА співвідноситься з повідомленням керівника НАЗК, що країни Європи, США, Японія та інші партнери заморозили російського майна на понад $1 трлн? Запитання, радше, риторичне.

Це не завадило керівництву АРМА з початку військової агресії перемістити свою “ставку” в сонячне Закарпаття, збільшити собі заробітну плату та розширити штат помічників за рахунок пов’язаних людей (що стало предметом дискусії на Антикорупційному комітеті ВРУ 2 травня 2022 року).

Чи може це бути пов’язано з публічними звинуваченнями тимчасвого керівника АРМА Дмитра Жоравича у тісних бізнесових зв’язках з підсанкційним екс-сенатором росії, який голосував за анексію Криму та введення військ на територію України?..

АРМА — це перший “трьохсотий” серед державних органів у цій війні. Далі варіантів два: або забути про Агентство та залишити його “помирати”, або провести необхідні хірургічні втручання та після короткої реабілітації відправити знову у бій.

Що я пропоную?

Відповідь одна — повна взаємодія АРМА та РНБО.

Сенсом існування АРМА має стати “дерусифікація” економіки. Активи російського походження в Україні та у всьому світі повинні спрямовуватись на відбудову та компенсацію завданих збитків.

Спосіб досягнення цієї мети — повна взаємодія АРМА та РНБО. Рада на чолі з Президентом — це ключовий орган, який приймає  рішення про блокування активу, яке і дає старт усьому процесу конфіскації.

Від підготовки та якості цього рішення залежить весь майбутній процес конфіскації.

АРМА — може стати інструментом, який:

а) напряму забезпечить РНБО інформацією про активи та їх власників. Для цього у АРМА є можливості, в тому числі міжнародні;

б) отримає оперативний контроль над заблокованими/арештованими активами. Цей проміжний етап потрібен, щоб підготувати актив до подальшого переходу у власність держави згідно рішення ВАКС. Важливо отримати доступ до документів, налагодити комунікації з українським менеджментом підсанкційних активів та передати актив в управління профільним державним структурам у вигляді, придатному для управління.

Сподіваюсь, всі розуміють, що після рішення ВАКС російський актив магічним чином не стане українським за своєю суттю, а весь менеджмент не почне працювати на користь України з патріотичними піснями? Після рішення ВАКС також буде багато важкої, кропіткої роботи.

Мусимо визнати, що нове законодавство про конфіскацію активів російського походження через механізм санкцій не ідеальне. І це зрозуміло. Команда, яка займалась підготовкою алгоритму, зіштовхнулась з безпрецедентним викликом.

У нас немає в кого переймати успішний та актуальний досвід конфіскації активів держави-агресора, тому що його не існує. Україна створює історичний прецедент. І для задачі немає і не може бути швидких рішень.

Свідченням складності є те, що закон був підписаний ще в середині червня 2022 року, проте будь-які публічні свідчення того, що цей механізм працює — на сьогодні відсутні.

Як показує досвід (з тим же АРМА), в процесі реалізації гарно написаних на папері, але не перевірених на практиці ідей, обов’язково виникнуть проблеми при застосуванні закону, які доведеться вирішувати на ходу.

Саме АРМА і має вирішувати ці проблеми, бути проактивною та ефективною. Бути тією інституцією, яка зможе підстрахувати партнерів на усьому шляху. АРМА може і мусить забезпечувати оперативний проміжний контроль держави над активом до моменту отримання остаточного контролю.

Впевнений, історія з АРМА — це дуже важливий сигнал для міжнародних партнерів. На рівні призначення керівника САП та НАБУ, про яких регулярно говорять європейські партнери та США.

Нагадаю, що Україна створила це Агентство на вимогу ЄС в рамках плану отримання безвізового режиму. Ми сьогодні не маємо права сказати “Вибачте, в нас не вийшло”, давайте відкладемо АРМА на поличку та забудемо про її існування.

Завдання нового Голови АРМА — зробити АРМА першим, а не трьохсотим. Довести, що АРМА може взяти на себе лідерство у питанні дерусифікації економіки та компенсації збитків війни за рахунок активів агресора. Адже це саме те, чого чекає від нас українське суспільство та міжнародні партнери.

І я вірю, що ми можемо це зробити. Попри будь-який тиск та протидію.