Хайп навколо ДБР чи умисне розбалансування правоохоронної системи?

У вітчизняному інформаційному просторі, деякими ЗМІ з підтримкою, можливо, зацікавлених політиків та громадських діячів, розкручується черговий скандал.

Абсолютно «на хайпі» намагаються розкручувати тему знищення електронних носіїв з інформацією під грифом «секретно» працівниками Державного Бюро Розслідувань, до кінця не розібравшись у повноваженнях та законності цих дій. Але «розвішувати ярлики» дестабілізуючи роботу правоохоронних органів, акцентувати увагу на резонансних справах де фігурує, в тому числі Порошенко, та де саме, територіально, проходило знищення цих носіїв інформації, встигли багато відомих ЗМІ та опозиційно-налаштованих політиків.

Розпочнемо з аналізу «яскравого» коментаря на цю тему секретаря РНБО Данілова. Він заявив, що: "Покарання буде невідворотним. Треба буде розбиратися, чому ті люди, які знищували ці документи, це робили, хто їм давав вказівку, де були знищені ці документи. Одна справа, якщо це було на території міста Києва, коли дійсно були спекотні дні (24-25 лютого). Інша справа, якщо це відбувалось за межами столиці. Тому треба розбиратись, на підставі чого усе це було", сказав він.

І тут у мене одразу декілька запитань, пам’ятаєте, як в анекдоті,- «ти мій друг, чи медведя?..»(хто цей анекдот не знає, може погуглити в неті, не пожалкуєте). Чому Данілов, при всій повазі, одразу говорить про «невідворотність покарання», абсолютно не розібравшись, не у підставах, ні у обґрунтуванні законності таких дій зі сторони правоохоронних органів? А тезу про територіальність здійснення передбачених чинним законодавством дій по обов’язковому знищенню носіїв з секретною інформацією в умовах особливого періоду я, відверто кажучи, взагалі не зрозумів…

Так, на підставі чинного законодавства України, а серед них і наказом «Про затвердження Порядку забезпечення евакуації, зберігання та знищення документів в умовах особливого періоду», за підписом міністра юстиції України та голови СБУ та ще цілого ряду підзаконних нормативно-правових актів, як для відкритого, так і для закритого користування, передбачені алгоритми дії посадовців державних та правоохоронних органів «в умовах особливого стану». Чи підходить воєнний стан під це визначення, звичайно, так. Отже, в тому числі, і за моєї практики роботи в державних органах у людей з певним рівнем допуску, були свої специфічні завдання, як у секторах роботи з секретною інформацією, так і в архівних установах. Особняком завжди стояли правоохоронні органи, в матеріалах яких зберігались носії інформації, які перебували під грифом «державна таємниця» і безпосереднім обов’язком КОЖНОГО відповідального керівника державного та правоохоронного органу виконати всій обов’язок, передбачений чинним законодавством, і забезпечити певні дії згідно інструкцій в тому чи іншому випадку.

І я, глибоко переконаний, що вивезти і знищити носії з секретною інформацію – це набагато краще, а ніж умисно, чи по халатності, передати їх ворогу, що, до речі, сталося, за інформацію наших спецслужб, в Херсонській області. От такі дії на користь ворога, чи злочинна бездіяльність і, дійсно, мають підпадати під категорію «невідворотності покарання»! А вчиняти необґрунтований та безпідставний хейт працівникам правоохоронних органів, які під загрозою для власного життя, від диверсійних груп і звичайних запроданців та колаборантів, вивозили та знищували носії з секретною інформацією – ось де справжній злочин! Адже, як важливу інформацію під грифом «секретно» використали в Херсонській області, її могли використати по всій країні, а це величезна кількість людських життів і потрапляння такої надзвичайно важливої інформації до рук ворога було, є і буде абсолютно не припустимим.

В деяких ЗМІ, також, читав таку думку, що на відповідне знищення носіїв секретної інформації мав давати погодження орган який здійснює процесуальне керівництво, абсолютно не розібравшись в тому, що під час воєнного стану таке погодження не є обов’язковим. І це абсолютно логічно. Ви тільки пригадайте, що відбувалось в Україні 24 лютого, про які погодження від тисячі посадовців могла бути взагалі мова? Більше того, а де впевненість, що ті самі посадовці у яких потрібно було отримувати згоду на такі дії в мирний час, зараз не є зрадниками, чи колаборантами? Хтось може дати такі гарантії, особливо після анексії Криму? Звичайно, що ні. Тому і існують такі здебільшого, «закриті» інструкції і доступ до них мають тільки ті люди які за цей напрямок відповідають, або за посадою, або за функціональними обов’язками.

Тому, якщо бути максимально коректним, то коли будь-який високопосадовець публічно говорить про «невідворотність покарання», то має додавати, що ця «невідворотність», в даному конкретному випадку, направлена не на тих хто чесно виконував свій, передбачений чинним законодавством обов’язок, а на тих, хто виконати його не зміг. І в причинах того чому дехто не зміг виконати покладені на нього обов’язки і потрібно ґрунтовно розбиратися. А якщо цього не сказати, то такі необережні фрази почнуть висмикувати із контексту з метою звинуватити правоохоронні органи в абсолютно надуманих необґрунтованих та безпідставних речах, тим самим, вносячи, такий бажаний для росії, розкол та розбалансування в роботу правоохоронних органів, під час воєнного стану.

Іде війна і те що в Києві та на Західній Україні, на даний час, відносно тихо, ми маємо подякувати тим хто цей спокій безпосередньо забезпечує – це ЗСУ та правоохоронні органи. І якщо хтось думає, що ворог не буде проводити медійні спецоперації в Україні, вносячи розлад між правоохоронними органами та суспільством, той глибоко та гірко помиляється, а той хто підігрує такому необґрунтованому роздмухуванню внутрішньо-політичного полум’я діє точно не в інтересах своєї воюючої держави.

І на останок, за інформацією самого ДБР проведені законні дії по знищенню носіїв інформації з грифом «секретно», ніяк не вплинуть, ні на якість розслідування уже порушених кримінальних проваджень, ні на швидкість їх направлення до суду. Всі кримінальні провадження, у тому числі й резонансні та важливі: щодо підписання «Харківських угод», розгону Майдану, «вугільна справа» та інші, розслідуються у повній відповідності до раніше затверджених планів і будуть передані до суду у визначені терміни.

Порушене кримінальне провадження по ч. 2 ст. 343 КК України (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу), має додатково протверезити деякі «гарячі голови», які намагаються дискредитувати роботу правоохоронних органів, ДБР в їх числі, необґрунтованими звинуваченнями, під час воєнного стану.

P.S. А якщо хтось думає, що під час знищення матеріалів та носіїв з грифом «секретно», передбаченого чинним законодавством, не фіксується що саме було знищено, заявляю вам відповідально, як людина яка мала раніше досить великий рівень доступу, це не так. І всі такі дії відбуваються виключно колегіально і після безпосереднього рішення керівника, а за наслідками складається відповідний акт.

А стосовно матеріалів кримінального провадження та вплив на якість та швидкість розслідування, тут я розділяю офіційну позицію ДБР. Усі докази які були отримані законним способом та можуть використовуватись в суді, належним процесуальним чином були зафіксовані, а якщо були знищені архівні носії нереалізованих ОРД, то ні на швидкість, ні на якість розслідування, такі носії все одно не впливають, адже суд їх просто не візьме до відома і не зарахує, як доказ у справі. Тому, перед тим як роздмухувати чергову «зрадоньку» раджу спочатку в усіх аспектах ґрунтовно розібратися, щоб потім самому не стати фігурантом кримінального провадження. І не забувайте, воєнний час, це не місце для необґрунтованих «срачів» та політичних провокацій! Будьте мудрі, мужні, живі та здорові!