У «Бендера в рясі» трапився зашквар

Або як Тихону-Петранюку запахло смаленим

До мене, голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталії Шевчук, випадково потрапили на розгляд листи, якими гр. Петранюк Тарас Іванович хизується, зокрема в Київській Митрополії УПЦ/ПЦУ, про свою абсолютну невинуватість, чесність і добропорядність як громадянин України та єпископ Церкви.

Як вбачається з листа до Офіса Генерального прокурора від 14.02.2022, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості щодо Петранюка Тараса Івановича 19.10.1976 р. н. відсутні. Втім з деякими «але»…

Так, дійсно, як можна побачити з листа, такі відомості були відсутні, оскільки станом на 09.02.2022 цьому громадянину не було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

Тільки після вручення особі повідомлення про підозру здійснюється внесення відомостей про таку особу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затверджене наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, посилання на яке міститься також і у вказаному листі до Офіса Генерального прокурора від 14.02.2022.

Таким чином, відсутність відомостей про конкретну особу в Єдиному реєстрі досудових розслідувань жодним чином не свідчить про те, що на даний час не розслідуються кримінальні правопорушення за фактом вчинених злочинів такою особою.

Також хочу звернути увагу на зміст листа до Офісу Генерального прокурора від 14.02.2022, в якому вказано, що саме за статтями 110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 111 (Державна зрада), 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації) Кримінального кодексу України відсутні відомості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щодо Петранюка Тараса Івановича, що також жодним чином не свідчить про те, що на даний час не розслідуються кримінальні правопорушення за фактом вчинених злочинів такою особою за іншими статтями Кримінального кодексу України.

По-перше, я би хотіла попросити вибачення у Предстоятеля УПЦ, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ЕПІФАНІЯ, оскільки часто обурююсь пасивності та бездіяльності керівника церкви щодо таких архієреїв, як Петранюк. Адже коли до мене потрапив лист щодо Петранюка Т. І. з Офісу Генерального прокурора, я сама розгубилася. Проте є й хороша динаміка: Петранюк Тарас Іванович, «білий і пухнастий архієрей», занервував, забігав, відчув запах смаленого, а тому, як це вже було колись у Луганську, обрав недолугу тактику глухого захисту.

Так, дійсно, відповідно до вказаного листа, до персони Петранюка Т. І. у правоохоронців «питань начебто немає», проте, як свідчить сам лист, – лише щодо злочинів за конкретними статтями і саме як до підозрюваного.

У зв’язку з цим у мене питання до Офісу Генерального прокурора: чому досі в жодному з кримінальних проваджень:

– внесеному 30 липня 2019 року до ЄРДР за №12019210010002209, передбаченому ч. 1 ст. 396 КК України (Приховування злочину);

– внесеному 03 грудня 2021 року до ЄРДР за №2202110000000250, передбаченому ч. 1 ст. 111 КК України (Державна зрада);

– внесеному 10 березня 2022 року до ЄРДР за №12022211040000339, передбаченому ч. 1 ст.191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем),

не було вручено підозри Петранюку Тарасу Івановичу?

Куди поділись відомості щодо кримінального провадження №120120030050000359 за ч. 4 ст. 190 КК України (Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах), де Петранюку вже було вручено письмову підозру і складено обвинувальний акт, а справу передано до суду?! Чи можливо старший прокурор прокуратури Ленінського району м. Луганська Віктор Бурмістров, який був державним обвинувачем гр. Петранюка, «забув» попередити Офіс Генерального прокурора про те, що суд не виніс рішення щодо гр. Петранюка Т. І., звинуваченого за важкою статтею, де пан прокурор наполягав на 15 роках позбавлення волі за привласнення Петранюком $100 тис., що належали потерпілому Плугіну?

З 2016 року я опікуюсь відчуженим у приватну власність монастирем Святих Петра і Павла, що в Ниркові Заліщицького району Тернопільської області. Мене як голову ГО цікавить, чи буде коли-небудь вручена підозра та складено обвинувальний акт щодо Гука Ростислава Володимировича, який, будучи керівником Тернопільської єпархії УАПЦ, передав у приватну власність родичці генерал-полковника Бедриківського Володимира Володимировича чоловічий монастир на Тернопільщині, відомий як Червоногородський замок. Що з цією недоторканною у прямому і переносному сенсі справою?

Отже, якщо віз там, де й був, а Петранюк Тарас Іванович наполягає на своїй цнотливій репутації, то я як вірянка УПЦ/ПЦУ і голова ГО або маю попросити вибачення у Його Високопреосвященства владики Тихона за псування його джерельно чистої біографії, нанесення шкоди честі й гідності архієпископу, або змусити Офіс Генерального прокурора та СБУ насправді запрацювати!

Тому мною буде подано лист до Офісу Президента України та передано бокси з наявними зібраними юристами ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» документами щодо гр. Петранюка Т. І., а також копії цих кейсів я надішлю до дипломатичних представництв посольства США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції та Туреччини. Можливо, це сприятиме очищенню правоохоронних органів України від токсичної та задушливої корупції криміналу, узаконеного погонами поліцейського, прокурора, служителя СБУ в Україні.

Отже, хто відповідатиме за скоєні цілком конкретні та завершені злочини, а хто за подану завідомо неправдиву інформацію – дізнаємось згодом. Єдине, що можу побажати Його Високопреосвященству Тихону: цінуйте, владико, час, проведений на волі!

Джерело: Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія