Характер війни змінився. Наразі можна вже говорити про певну етапність у війні.
Перший етап — пасивна оборона, коли ми змушені були утримувати основні міста, ключові обласні центри, використовувати будь-які можливості, щоб протидіяти просуванню противника.
Другий етап — перехід від пасивної до активної оборони.
Третій етап — це вже контрнаступи і звільнення територій.
Тобто, на мій погляд, чітко простежуються три етапи військового протистояння. Вони, можна сказати, йдуть по місяцях: березень — пасивна оборона, квітень — активна, травень — контрнаступи. Градація, звісно, не прив’язана чітко до календаря.
За логікою, говорячи про наступний етап війни, ми мали б говорити про наступ і звільнення наших територій.
Варто зауважити, що він уже фактично розпочався. Зверніть увагу на те, що відбувалося в останні тижні у Харківській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях. Тут ми спостерігаємо, повторюся, зміну характеру військового протистояння, наші Сили оборони переходять у контрнаступ, успішно звільняють території від противника. Так, цей процес розтягнутий у часі, кожен успіх дається нам важко, але ми йдемо уперед. Звісно, попереду у нас ще багато важких боїв, може бути всяке — і відступи, і втрати. Ми маємо справу з небезпечним і сильним противником, тому мусимо готуватися до серйозної і тривалої боротьби.
Наразі можу сказати таке: якщо нам вдасться «нависнути» над Ізюмським угрупованням в Харківській області і заблокувати противника в районі Лисичанська, то, відповідно, ми можемо говорити про те, що ми, по-перше, знімаємо загрозу просування росіян в глиб Харківської і Донецької областей. Відповідно, можемо говорити про перехід у контрнаступ безпосередньо на території цих двох областей.
Нам потрібно втримати ситуацію на цих напрямках приблизно до місяця часу. Я думаю, що ми впораємося навіть раніше, якщо наші Сили оборони у Луганській області дадуть нам хоча б два тижні, то можемо говорити про те, що незабаром буде кардинальний злам ситуації на нашу користь.