На Рівненській АЕС “втрачено” половину енергоблока

Як би не ховав Енергоатом інформацію про події на атомних станціях, через небайдужих співробітників вона таки просочується назовні. Тим більше у випадках, коли приймаються кадрові рішення.

Минулого тижня на Хмельницькій АЕС було звільнено головного інженера станції Олександра Клєпова, генеральний директор Андрій Козюра отримав догану. Такі рішення були прийняті внаслідок виходу з ладу та пошкодження ротора турбоагрегату на енергоблоці 2 ХАЕС.

У травні подібна ситуація сталась на Рівненській АЕС. Внаслідок пошкодження роторів обох генераторів на енергоблоці 2 і відсутності резервних, один із двох турбоагрегатів енергоблоку зупинено, втрачено його половину потужності - 220 МВт. Коли їх відремонтують, наразі теж невідомо. Але технічні фахівці кажуть, що не раніше кінця поточного року.

Кілька місяців тому багато писали про системні проблеми на Рівненській станції, постійні надзвичайні події, які траплялися там майже не щомісяця, внаслідок горезвісного людського фактора. Нагадаємо про деякі з них, що відбулись у другій половині 2021 року.

1) При перевезенні демонтованого блочного трансформатора під естакадою кабельних трас і трубопроводів зачепили опорну плиту естакади. Всі важкі бетонні конструкції естакади разом з усім, що на ній є, мало не обвалилися на голови працівників та на сам трансформатор. Зачеплена ним гігантська 12-метрова поперечна залізобетонна балка зі скрипом і скреготом “проповзла” по своїх опорах і завмерла у п’яти сантиметрах від катастрофи. На висоті 15 метрів, над головами транспортувальників! Богу дякувати, пощастило.

2) П’ятитонний редуктор впав з 15-метрової висоти в реакторних залах енергоблоків №1 та №2 РАЕС через недбалість персоналу й обрив талі, що на півроку вивело з роботи мостовий кран реакторного відділення. Те саме диво врятувало від пошкодження ядерного палива з неминучими радіаційними наслідками.

3) Спрацював захист реакторної установки від перевищення тиску. Шум запобіжних клапанів було чути в усіх куточках “атомного” міста Вараш, але ні оперативний персонал, ні адміністрація станції чомусь його не помітили.

4) В контайнменті реакторного відділення енергоблока №3 не врахували габарити полярного крану, внаслідок чого при тестуванні крана наїхали на випалювач водню і пошкодили його.

5) Відповідальний персонал станції помилково відключив секції системи безпеки.

6) На енергоблоці №3 гак тельфера полярного крану через несправність кінцевого вимикача і відсутність контролю за його станом розмотався і впав у транспортний коридор з висоти 36 метрів.

7) Шахту мийки в реакторному відділенні 1-го та 2-го енергоблоків замість закрити штатними бетонними плитами затягнули целофановим покриттям. А потім сталося його займання.

8) Внаслідок порушення цілісності трубопроводу з воднем та недбалого допуску ремонтного персоналу трапився вибух водню. Ліквідувати аварію довелося ДСНС.

Потім почалась війна і Енергоатом закрив усю інформацію про технічні негаразди на атомних станціях. І хто знає, що там ще трапилось за останні місяці.

Тоді Котін, який виконував обов’язки президента Енергоатома, не прийняв жодних кадрових рішень: ні по генеральному директору Павлу Павлишину, ні по головному інженеру Павлу Ковтонюку. Кажуть, що він заступився за них під час розслідування СБУ.

Сьогодні українська енергетика працює у надзвичайно складних умовах. Щодня Україна втрачає генеруючі потужності на Сході та Півдні країни. Що завтра станеться на Запорізькій АЕС одному Богові відомо. Тож так безпорадно втрачати енергетичні потужності в іншій частині України, де панує мир та відносний спокій, є злочином. Кожен мегаватт зараз - на вагу золота. А тому, коли йдеться про втрату 220 МВт-год генеруючої потужності щонайменше на півроку, іншими словами як халатність та безвідповідальність це не назвеш.

Не можна далі терпіти недбалість керівників та виконавців надважливої, надсерйозної роботи, від належного виконання якої залежить ядерна та енергетична безпека нашої держави.