ДЕНИС МОНАСТИРСЬКИЙ І «КАЗУС ТРУХІНА»

Чи готовий Денис Монастирський «послати» усіх, як він обіцяв, аби відновити порушені права громадян?

Міністр внутрішній справ Денис Монастирський, коментуючи історію Трухіна, висловився доволі категорично. «Я надзвичайно негативно ставлюсь до будь-яких питань «порєшать». Мені з таких питань ніхто дзвонити не може. І якщо він би мені потелефонував, то був би «посланий» в той же момент... Будь-яка особа, в тому числі нардеп, про якого ви говорите, має нести відповідальність за все, що він вчинив», - зауважив голова МВС.

Якщо відступитися від кейса Трухіна і узагальнити слова міністра, то, вочевидь, таким саме принциповим він має бути і в інших справах, де активним учасником є представники його відомства. Втім, ця принциповість проглядається не завжди.  

Нещодавно ми писали про кримінальне провадження, у якому задіяні Головне слідче управління Національної поліції і Офіс ГПУ.

Ідеться про конфлікт, де Вікторія Вязьмітінова скористалася складними обставинами в житті свого чоловіка – Юрія Вязьмітінова, і шахрайським шляхом заволоділа його особистим майном, а також – активами сина його колишньої дружини Є.Вязьмитинова.

Досудове розслідування, що триває з 2012 року, встановило, що Вязьмітінова (2017-го змінила прізвище на Модлицька) перебуваючи у шлюбі, спромоглася викрасти квартиру Є.Вязьмитинова за адресою Ірининська 5/24 у Києві, а також особисті речі й документи, що там перебували.  

Як свідчать матеріали досудового розслідування, у червні 2011-го Модлицька (Вязьмітінова) а також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетяна Куликовська шахрайським шляхом отримала право на чуже майно.

20 червня 2011-го «чорний» нотариус Татьяна Куликовская незаконно здійснила відчуження майна через відповідний електронний реєстр під виглядом посвідчення договору дарування. Вона вчинила це попри те, що квартира на той час перебувала під арештом.

У кримінальному провадженні №4201211000000089 від 27 листопада 2012 року, зареєстрованому Головним слідчим управлінням Національної поліції Є.Вязьмитинова та Ю.Вязьмітінова визнали потерпілими.

Іншим кримінальним правопорушенням, вчиненим Модлицькою (Вязьмітіновою), як встановлено у кримінальному провадженні та підтверджено експертизами, є підроблення документів з усиновлення Ю.Вязьмітіновим її доньки від попереднього шлюбу Карини. Згодом того позбавили набутих батьківських прав, що підтверджує заздалегідь продуманий план дій аферистів з позбавлення потерпілого активів.

У слідчому управлінні ГУ МВС України призначили судово-почеркознавчу експертизу і спрямували заяву до відомчого Наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру.

У вересні 2014-го звідти надійшов експертний висновок, де зазначено про наявність «розбіжних ознак, достатніх для висновку, що підпис в графі «Заявник» у заяві про усиновлення Карини Кулик, підписаний від імені Ю.Вязьмітінова, виконаний іншою особою». Судовий експерт акцентував, що цей підпис підробила саме Вікторія Вязьмітінова.

Однак згодом почалися судові «дива». Попри однозначний експертний висновок, Шевченківський райсуд Києва у липні 2020-го відмовив Ю.Вязьмітінову у задоволенні вимог у цивільній справі про визнання недійсним удочеріння. Судді проігнорували результати почеркознавчої експертизи, що підтвердила неналежність підпису на заяві про усиновлення Ю.Вязьмітінову.

А слідчі ГСУ Національної поліції, схоже, не виявили великого бажання шукати справедливість. Згодом стало зрозуміло чому саме. Виявилося, що та сама Карина, яку всупереч волі «удочерив» Юрій Вязьмітінов, була співмешканкою молодшого сина Олександра Рувіна – Сергія. Перший є директором КНДІСЕ – ключовою посадовою особою, від якої залежить будь-яка судова експертиза в Україні. А його син – оперуповноважений у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції. Таким чином, виглядає, що родина Рувіних маючи очевидний конфлікт інтересів, «злила» експертизу і загальмувала розслідування.

Цей вплив виявився ще помітніше, коли Ю.Вязьмитинов і син його першої дружини стали жертвами організованого злочинного угрупування, що здійснило чотири спроби захопити ту саму квартиру на Ірининській, що є речовим доказом у кримінальному провадженні. Також були замахи на вбивство, про що подано заяви до Шевченківського відділку поліції Києва. Але у поліції вважали за можливе не помічати очевидних правопорушень.

Неправомірні дії працівників поліції Шевченківського УП ГУНП перевіряв Департамент внутрішньої безпеки. У висновку від 09.11.2018 ідеться, що в діях слідчих встановлено порушення закону, що виявилося у непроведенні огляду місця події та нефіксації пошкоджених замків. Було неналежно організовано роботу слідчої оперативної групи, що призвело до невжиття заходів із припинення незаконного демонтажу замка на дверях квартири по вул. Ірининській, 5/24. 

Ми не станемо далі переповідати усі подробиці цих правопорушень. Вважаємо, що вже цієї інформації достатньо, аби у ситуацію втрутився Міністр внутрішній справ Денис Монастирський, який заявляв, що «надзвичайно негативно» ставиться до «будь-яких питань порєшать». Адже бачимо очевидні ознаки незаконних дій працівників МВС, які містять конфлікт інтересів і можуть мати корупційне підґрунтя. Іншими словами, у МВС саме намагаються «порєшать».

Також, Міністр внутрішніх справ Денис Монастирський повинен надати відповіді на питання:

Чому 30.12.2021 всьоме, старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України за вказівкою відведеного процесуального керівника - прокурора Ковальова ухвалено постанову про закриття кримінального провадження № 42012110000000089, відкритого за заявами про вчинення злочинів Вязьмітіновою і Куликовською? Ідеться про посвідчення договору дарування квартири за наявністю у матеріалах справи отриманих слідством  доказів про кримінальне правопорушення.

Чому в постанові про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в порушення ст. 110 КПК України не зазначено в діянні якої чи яких осіб відсутній склад кримінального правопорушення і яких конкретних правопорушень. Ідеться про правову кваліфікацію за ч. 2,4 ст.190, ч.5 ст.185, ч.1 ст. 357, ч.ч1,2,3,4 ст. 358, ч1 ст.384,ч1 ст.332  КК України.

        Чому слідчим при винесені постанови від 30.12.2021 про закриття кримінального провадження не враховані конкретні обставини справи, невірно визначено обсяги доказів, достатніх для мотивованого рішення, що свідчить про відсутність підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження.

Втім, 19.01.2022 року Ухвалою слідчого судді скасовано згадану постанову про закриття кримінального провадження. Але станом на 31.01.2022 незаконно отримані прокурором Ковальовим клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 42012110000000089 не повернуто до ГСУ НП України для розблокування досудового слідства. На 01.02.2022 року слідчими ГСУ не поновлено досудове слідство у кримінальному провадженні № 42012110000000089.

Загалом, до відома Дениса Монастирського, ідеться про гальмування розслідування злочинів, ігнорування та невиконання судових рішень, клопотань заявника щодо необхідних слідчих дій і порушення розумних строків досудового розслідування. А за цим усім проглядаються явні корупційні інтереси посадових осіб МВС. Чи готовий Денис Монастирський «послати» їх усіх, як він обіцяв, аби відновити порушені права громадян.

P.S. Стало відомо, що потерпілі надіслали відповідні скарги у ДБР та Генеральному прокурору України Ірині Венедіктовій. Чи будуть відповіді? Далі стане відомо…