Затримання терориста Косяка має всі ознаки спланованої операції спецслужб РФ.

Додам, що на користь версії про сплановану провокацію Росії свідчить і той факт, що вона сталася у т.зв. «зоні розведення», в момент присутності патруля Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ. Більше того, безпекових гарантій з боку української сторони щодо проведення робіт із розмінування.

Збройні сили України 13 жовтня затримали громадянина РФ Андрія Косяка, який зайшов на залишені українські позиції поблизу КПВВ «Золоте». Він був у складі групи, яка мала дозвіл на обладнання КПВВ з боку окупантів, мала пов’язки Спільного центру з контролю та координації (СЦКК), і за версією СБУ, під приводом розмінування здійснювала розвідку залишених позицій ЗСУ.

Після затримання, в Косяка вилучили зброю та боєприпаси, а також телефон з доказовою базою його злочинів. Україна відправила терориста під арешт. Однак Росія й окупанти несподівано почали агресивно вимагати повернути його та обмежили роботу Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ.

На мою думку, затримання Косяка є гарно спланованою спецоперацією Росії. На жаль, українські спецслужби проковтнули цю наживку.

Затримання терориста Андрія Косяка має всі ознаки гарно спланованої операції спецслужб Російської Федерації. Головна її мета – створення ситуації т.зв. «виделки», коли жодне з рішень буде мати негативні і програшні наслідки для України. Про це свідчить низка факторів.

По-перше, Росія і керівництво терористичної «ЛНР» вимагають видати їм Косяка. В цьому закладений прихований і небезпечний для України прецедент. Справа в тому, що переговорний процес у Мінському майданчику – це Тристороння контактна група (ТКГ). Якщо Київ погоджується видати схопленого «розвідника» безпосередньо «ЛНР», то це фактично легалізує прямі переговори між Києвом і Луганськом. Це і є план Москви.

Якщо Україна не пристає на вимоги і шантаж, Кремль буде використовувати цю історію для зриву Мінських і нормандських домовленостей та звинувачення України у невиконанні взятих на себе зобов’язань щодо питань безпеки у зоні розведення. Зокрема, йдеться про «пілотні» пункти розведення біля селища «Золоте».

Крім того, Україну звинувачуватимуть у блокуванні роботи гуманітарної підгрупи. Адже йдеться про те, що Косяк був затриманий співробітниками СБУ на момент присутності у цьому районі місії ОБСЄ. Власне, українська сторона дала згоду на проведення планових робіт.

По-друге, Андрія Косяка затримали напередодні візиту президента Володимира Зеленського на Луганщину. Тобто, окупанти прорахували цей момент і підсунули терориста Україні під цю дату. «Олії у вогонь» підлило бажання СБУ продемонструвати ефективну операцію із затримання ворожого розвідника.

По-третє, за версією СБУ, Косяк на момент затримання пересувався один і мав пов’язку «патруля» СЦКК. Це ще одне підтвердження гарно спланованої російської провокації. Справа в тому, що члени т.зв. «патрулів» ніколи не працюють поодинці, а лише групами по 4-6 осіб. Після того, як я опублікував у ЗМІ інформацію про це, СБУ оновила інформацію, що Косяк начебто пересувався у складі групи з 4 осіб. Однак питання чому розвідник працював у «сірій» зоні  один, а не в складі групи, залишається відкритим.

Варто зазначити, що Андрій Косяк на момент затримання мав при собі зброю, а саме: пістолет ПМ, з двома спорядженими магазинами. Крім того, на ньому була оперативна кобура. Слова затриманого про те, що він узяв особисту зброю без відома керівництва, не витримують критики.

Справа в тому, що перед виходом патруля СЦКК, проводиться ретельний інструктаж і узгоджується маршрут його пересування. Якби він узяв зброю і повісив на себе оперативну кобуру, це відразу б викликало запитання ватажків «ЛНР». Це ще одне підтвердження, що окупанти умисно «підкинули» Косяка українській стороні.

Досить дивною виглядає і наявність у терориста телефону з доказовою базою злочинів. Справжній розвідник ніколи не візьме з собою на завдання максимальну доказову базу, що унеможливлює його подальшу видачу ворожою стороною. Тобто, Україні фактично видали Косяка з максимумом доказової бази на руках, що дозволило Сєвєродонецькому суду оперативно його арештувати.

Додам, що на користь версії про сплановану провокацію Росії свідчить і той факт, що вона сталася у т.зв. «зоні розведення», в момент присутності патруля Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ. Більше того, безпекових гарантій з боку української сторони щодо проведення робіт із розмінування.

Нагадаю, гарантії безпеки були надані українською стороною для проведення робіт із розмінування з чітким зазначенням маршрутів пересування та визначенням граничної точки висунення в сторону позицій ЗСУ, в рамках робіт з обладнання ділянки місцевості для відкриття з боку тимчасово окупованих територій КПВВ «Золоте».

Далі, Косяка затримали на «залишених» позиціях Збройних сил України, причому в районі пілотного розведення. І тут виникає питання – що це за «залишені» позиції ЗСУ, на яких він начебто шпигував? Нагадаю, що під час нещодавніх переговорів на Мінському майданчику, представники «ЛНР» висунули претензії до України щодо відкриття КПВВ «Золоте». Йшлося про те, що українська сторона мала посунути свої позиції на 350-400 метрів. Якщо йдеться саме про відсунення позицій ЗСУ, то це вже акт «прихильності» України щодо виконання вимог самопроголошеної «ЛНР».

Тобто, українська сторона має дати чітку відповідь стосовно т.зв. «залишених» позицій ЗСУ, на яких був затриманий Косяк.

До речі, інформація у ЗМІ про ймовірну причетність Косяка до вбивства у 2010 році, на даний момент, не підтверджена. Він житель Алчевська, справді має громадянство РФ, яке отримав за спрощеною процедурою після того, як вступив до незаконних збройних формувань.

Цікавою є інформація представників «ЛНР», яка була опублікована відразу після затримання Косяка про те, що українська сторона зриває домовленості щодо його передачі. Скоріш за все, були спроби вирішити це питання безпосередньо в день його затримання.

Усі ці перераховані фактори свідчать про те, що Росія має намір ще дуже довго качати тему затримання й ув’язнення Андрія Косяка. Кремль збирається «грати у довгу».