Законопроектом 5153 про добровільно-примусове декларування доходів і майна громадян фактично оголошується полювання на готівкові кошти середнього класу та заробітчан!
Президентський
проєкт закону 5153 про так зване «добровільне декларування» є
набором випадкових абсурдних норм. Він не тільки вводить новий одноразовий
податок на активи громадян, але й призводить до фактичної легалізації коштів,
одержаних злочинним шляхом.
Крім того,
Проєкт не має жодного відношення до правил BEPS («розмивання оподатковуваної бази й виведення
прибутку з-під оподаткування» - Base erosion and Profit Shifting), як зазначено у
пояснювальній записці.
Розглянемо
кожен з таких владних абсурдів:
Абсурд
перший. Заявлено, що метою Проекту є декларування активів, набутих за рахунок
доходів, прихованих від оподаткування. Але це не мета, а спосіб досягнення.
Податкові амністії поширені в країнах, де існує так зване «непряме»
оподаткування, тобто різниці між офіційними доходами
особи та понесеними нею витратами за визначений період (наприклад – Італія,
де…) . Таким чином створюється точка відліку для податкового моніторингу такої
різниці у майбутньому. В Україні не існує «непрямого» оподаткування, отже
Проект не має жодного сенсу, крім введення нового податку під острахом
майбутніх фінансових та кримінальних санкцій.
Абсурд
другий. Згідно з Проєктом декларуються активи, набуті за рахунок
доходів, прихованих від оподаткування. Однак, за відсутності
в Україні «непрямого» оподаткування сам факт «приховування доходів» повинен
бути доведений контролюючим органом в межах апеляційної процедури або судом (за
правилом презумпції невинуватості платника). Декларант не може та й не
повинен знати чи сталося таке «приховування» чи ні. В інших країнах, які
практикують податкову амністію, декларуються активи, набуті з порушенням
встановлених норм (наприклад – на підставну особу або з приховуванням кінцевого
бенефіціара). Умисне ухилення від оподаткування (коли декларант знає або має
такий умисел) зазвичай карається кримінально, а особа підпадає під міжнародні
санкції FATF або FATCA. Отже, Проєкт не має жодного
сенсу, бо передбачає своєрідну «явку з повинною», правові наслідки якої не
зрозумілі, оскільки Проєкт не передбачає дотичних змін до ККУ та КПКУ.
Абсурд
третій. Згідно з Проєктом декларантами можуть бути фізичні особи, які
ухилилися від оподаткування (не відобразили свої доходи в податковій
декларації). Однак, після запровадження «пласкої» ставки ПДФО
в 2003 році (відмови від прогресивної шкали), громадяни були
звільнені від обов’язку подавати декларацію при отриманні доходів з декількох
джерел. Наразі податкову декларацію зобов’язані подавати лише фізичні
особи, які отримали закордонні доходи, або є суб’єктами корупційних дій
(подають електронну декларацію). Між іншим, останні не підпадають під
дію Проєкту. Отже, Проєкт немає жодного сенсу, оскільки переважна більшість
українців наразі звільнені від обов’язку подання податкової декларації, а
тому доведення факту ухилення від оподаткування є попросту неможливим.
Абсурд
четвертий. Згідно з Проєктом декларуванню підлягають будь-які активи, набуті
за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. До таких активів
Проєкт пропонує включати кошти (грошові активи), рухоме та нерухоме майно, а
також права вимоги боргу. Однак, крім готівкових коштів та деякого рухомого
майна (наприклад, дорогоцінностей, антикваріату, предметів мистецтва) всі інші
активи включаються до відповідних державних реєстрів, тобто є ідентифікованими.
Отже, Проєкт
не має жодного сенсу, оскільки передумовою включення активу до держреєстру є
належна сплата податків (транспортні засоби, житлова нерухомість, земля, цінні
папери тощо), а грошові депозити охороняються банківською таємницею, яка може
бути розкрита виключно за рішенням суду. Тобто, процедура «добровільного
декларування» має сенс виключно для неідентифікованих активів, а саме готівкових
коштів (декларування рухомого майна практично неможливе, оскільки воно
перебуває переважно на готівковому ринку та потребує значних адміністративних
зусиль). Нажаль, згідно з новим пунктом «г» підрозділу 94 Розділу
ХХ Податкового Кодексу України, об’єктом декларування не можуть бути готівкові
кошти. Виникає питання – а що, власне, декларувати?
Абсурд п’ятий. Згідно з Проектом декларуванню підлягають будь-які закордонні
активи декларанта. Однак, оподаткування таких закордонних активів (крім
коштів, для яких Проєкт пропонує застосувати окрему процедуру депонування в
українських банках) грубо порушує норми міжнародних договорів України про
звільнення від подвійного оподаткування.
Таким чином, преЗЕдентським законопроектом
5153 про тотальне добровільно-примусове декларування доходів і майна громадян
фактично оголошується полювання на готівкові кошти залишків українського
середнього класу та заробітчан!
При цьому певні особи
нахабно демонструють у своїх деклараціях величезні обсяги готівки у схронах, з
яких не збираєтеся заплатити ані копійки. Такий підхід – це знущання над
гідністю громадян, які важкою працею змогли заощадити свої копійки чи дітям на
квартиру, чи на машину, чи на лікування. А влада намагаєтеся зняти з них
податки ще раз.
Слід не забувати про те,
що за амністією все одно будуть йти репресії та санкції. І ті 400 тисяч
гривень, які пропонується вважати амністованими, не дають змогу людям придбати,
наприклад навіть малесеньку однокімнатну квартиру у обласному центрі, не кажучи
вже про Київ.
Тому - громадяни знову
будуть вимушені йти на обман держави при купівлі житла, щоб якось завести ці
кошти на рахунки забудовників. Чи відмовляться від цієї авантюри і знову
покладуть гроші під матрац чи у трилітрову банку...
Цей абсурдний ЗЕ-проект закону слуги планують на наступному тижні приймати в другому читанні і в цілому!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.