ЯК РЕАГУВАТИ НА ЗАПИТИ ПРАЦІВНИКІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ?

Юрист АО "Баррістерс" Козій Альона

Коли мова йде про неправомірне переслідування бізнесу правоохоронними органами, то серед основних місць у таких дискусіях посідає діяльність податкової міліції, яка на сьогоднішній день у системі державних органів ще не ліквідована. Однак ми спостерігаємо прийняття низки норм податкового законодавства та запровадження нової структури, що відповідатиме за фінансову безпеку країни – Бюро економічної безпеки. Проте це не заважає, а більше того сприяє здійсненню співробітниками податкової міліції проявів тиску на бізнес, шляхом періодичного направлення необґрунтованих інформаційних запитів та відкриття кримінальних проваджень за 
ст. 212 КК України за сумнівних підстав. Адже навіть за відсутності законних підстав запити посадовими особами податкової міліції спрямовуються ймовірно з метою отримати документи за принципом «раптом пощастить» або навіть гірше – повпливати на законну діяльність компанії з тих чи інших причин. Оскільки знайдеться чимало необізнаних в законах платників, які з метою уникнення конфлікту з  державними органами, або тих, хто елементарно не додивиться і надасть копії документів. Що у більшості випадках в подальшому призводить до того, що на підставі отриманого судового рішення проводиться виїмка документів та техніки, арешт коштів на банківських рахунках, і як правило суб’єкт господарювання через фактичну неможливість виконати взяті на себе зобов’язання, погашення заборгованості та сплати кредитів, податків, визнається банкрутом. 

Таким чином, запит може виступати свого роду сигналізатором наявності проблеми у самого платника або його контрагента. І звідси вже доцільно моніторити ситуацію, аналізувати, зважувати і приймати рішення і передусім пам’ятати базове правило, передбачене приписами статті 19 Конституції України, які прямо вказують, що правовий порядок у нашій державі базується на засадах, згідно з якими жодну особу не може бути примушено робити те, чого не передбачено законодавством.

А відтак, з метою підвищення рівня юридичної обізнаності суб’єктів господарської діяльності та допомоги визначення найкращої стратегії поведінки, пропонуємо проаналізувати та надати свої рекомендації як реагувати на запит про надання інформації та її документального підтвердження.

Як показує практика найчастіше такі запити направляються слідчими в порядку статті 93 КПК України або працівниками оперативних підрозділів в порядку п. 73.3, 73.5 статті 73 ПК України.

В обох випадках рекомендуємо обов’язково надавати відповідь в терміни регламентовані чинним законодавством (15 р.д. з дня наступного за днем отримання запиту; 10 р.д- запити для звірок) незважаючи на те, правильно він складений чи ні.

Так, слідчі податкової міліції звертаючись із запитом до суб’єктів господарювання зазвичай не обґрунтовують підстави такого звернення, а лише посилаються на загальні приписи ст. 93 КПК України, згідно яких стороні обвинувачення (слідчому та прокурору) надано право збирати докази. Проте, дана стаття не кореспондує обов’язку надавати інформацію, речі і документи на них та містить лише загальний характер і не регламентує порядок витребування/отримання документів. А відтак, у разі якщо Ви прийняли рішення не надавати на запит витребувані документи, то одного посилання на відсутність обов’язку надавати документи недостатньо для обґрунтування такої відмови. А може слугувати демонстрацією, що Ви не бажаєте співпрацювати з правоохоронними органами.

А тому, отримавши такий запит варто звернути увагу на його оформлення. Зокрема, запит в порядку статті 93 КПК України має містити реквізити документу, бути надрукований на кольоровому індивідуальному зареєстрованому бланку органу з індивідуальним номером та підписаний керівником відповідного органу із проставленням печатки. При цьому, запит обов’язково має містити  обґрунтування підстав для отримання копій документів, інформацію про номер кримінального провадження та про факт, щодо якого воно здійснюється.

Якщо у запиті відсутні підстави для отримання копій документів, посилання на номер кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань то за таких обставин вже існують підстави для письмової відмови надання документів на запит. Більше того, компанія має право звернутись зі скаргою або із письмовим зверненням до прокуратури або органу вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю працівників податкової міліції, адже їм заборонено  проводити перевірки та надсилати безпідставні запити.

Також підставами для відмови можуть слугувати приписи частини 2 статті 159 КПК України, якими передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Таким чином, обов’язок з надання документів працівникам податкової міліції виникає у компанії лише в разі надання ухвали суду, в якій повинен бути зазначений чіткий перелік документів, необхідних слідству для розслідування кримінального правопорушення. Й це абсолютно логічно, бо оцінку необхідності отримання документів або речей для розслідування кримінальної справи повинен дати суд, виходячи з наданих слідством аргументації клопотання, доказів і матеріалів.

Що стосується запитів працівників оперативних підрозділів податкової міліції, які надсилаються в порядку п. 73.3, 73.5 статті 73 ПК України, то як показує практика такі запити платники податків досить часто помилково сприймають їх за запити, які надсилаються податковою інспекцією і за відсутністю, несвоєчасністю або неповнотою надання відповіді на них є підставою для приходу на перевірку в силу закону і/або віднесення компанії до категорії ризикових.

Для початку варто нагадати, що посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права, передбачені підпунктами 20.1.2 (в частині отримання належним чином засвідчених копій документів), 20.1.4 (в частині проведення перевірок у встановленому цим Кодексом порядку), 20.1.8 і 20.1.20 пункту 20.1 статті 20 ПК України. 

Згідно п.78.3  ст. 78 ПК України, працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Отже, орган податкової поліції має право ознайомлюватися з вказаними документами, лише пройшовши відповідну процедуру, встановлену статтями 159, 160 , 163 КПК України, тобто – отримавши рішення суду. Ось і все на цьому наданні податковій міліції ПК України права для здійснення передбачених законом повноважень закінчуються.

І жодне з цих положень не встановлює обов’язку надавати документи на такий запит оперативних працівників податкової поліції.

При цьому за наявності підстав для правомірної відмови в наданні відомостей та документів слід надати ввічливу відповідь-відмову, обов’язково із зазначенням причин такої відмови та повідомленням про готовність до співпраці але виключно в межах законодавства.