Вибори закінчилися – вибори тривають

Або як «Слуга народу» і «За майбутнє» обласні ради не поділили.

Із закінченням місцевих виборів в місцевих (насамперед – обласних) радах розпочалося найцікавіше: формування керівних органів та створення неформальних союзів (оскільки формалізація коаліцій в місцевих радах, на відміну від Верховної Ради, не передбачена).

І тут боротьба між політичними групами і регіональними кланами відбувається не менш запекла, аніж власне на виборах. І про ідеологію тут не йдеться, тому у різних місцевих радах ми можемо спостерігати такі альянси, які на загальнонаціональному рівні важко навіть уявити. А в боротьбі за владу у хід іде весь брудний «інструментарій» української політики: кулуарні домовленості, тиск і шантаж, порушення законодавства про місцеве самоврядування і регламенту місцевих рад, втручання силових органів і, м’яко кажучи, «дивні» рішення судів.

Перші засідання в Київській, Одеській, Запорізькій, Хмельницькій та інших обласних радах позначилися гучними скандалами.

Але, на жаль, більшість цих подій залишаються поза увагою центральних медіа і центральної влади. Тут можна було б сказати, що Зеленський і його офіс самоусунулися від цих процесів. Мовляв - «це місцеве самоврядування і ми тут ні до чого».

Якби не одне «але»: президентська партія «Слуга народу» є одним з активних учасників ламання місцевого самоврядування «через коліно». Ніби «обличчя» відносно і «нові», а методи старі, випробувані з часів Януковича.

Ось лише кілька прикладів.

Днями з‘явилася новина, що суд зупинив рішення Хмельницької облради про обрання її головою Віолетти Лабазюк, яка пройшла в обласну раду від партії «За Майбутнє».

Причина доволі абсурдна: під час обрання Лабазюк головою облради у двох бюлетенях були «некоректно проставленні позначки». Зайвим буде казати, що саме ці два бюлетені виявилися вирішальними для її перемоги. За моєю інформацією, йдеться про те, що «плюсики» чи «галочки» у бюлетені виходили за межі клітинки.

Звучить як анекдот, але саме на цій підставі місцеві «слуги» вимагали від суду, щоб сесію облради зупинили, а усі її рішення визнали недійсними. І суд визнав ці аргументи достатніми. Зараз справа пішла в апеляцію.

Ситуація у Хмельницькому показова тим, що є не лише елементом боротьби президентської партії за керівництво обласною радою, а ще й «отвєточкою» за Волинську область. І прилетіла ця «отвєточка» із самого президентського офісу.

Нагадаю, що на Волині депутати облради висловили недовіру голові облдержадміністрації. Напевно не варто нагадувати, що Волинь є вотчиною лідера партії «За майбутнє» Ігоря Палиці, а губернатор – людина Зеленського, принаймні формально.

Таким чином, боротьба між «слугами» (читай - Офісом президента») і «Майбахом» починає потроху доходити до абсурду, в якому суди вирішують: чи дійсний бюлетень, якщо «плюсик» виходить за межі квадратику.

Ну і не варто забувати, що ми маємо справу з українськими судами, тому все одно мова, за великим рахунком, йде про те, хто матиме більший вплив на суд.

Здавалося б, явну перевагу тут має «Слуга народу», хоча б за визначенням «партії влади». Але, спровокувавши таке абсурдне судове рішення в Хмельницькому, влада, схоже, переграла саму себе.

Але в іншому регіоні, значно важливішому. Йдеться про Київську область. Там теж рішення обласної ради про обрання голови оскаржуються у суді. І якраз керівник фракції «За майбутнє» Ярослав Москаленко оскаржує обрання головою Київської облради представника «Слуги Народу» Олександра Склярова. І тут, за моїми оцінками, підстави для оскарження набагато більш вагомі, ніж просто «галочка не в квадратику».

Хто цікавиться київською локальною політикою, той знає, що творилося у Київській облраді протягом останніх тижнів. І як обирали голову облради.

Відбувалося це дійство у кращих традиціях «керованих» голосувань з демаршами, втручанням народного депутата Дубинського, який жестами наказував депутатам покидати залу, голосуванням різнокольоровими ручками, політичними торгами і т. д.

В результаті всіх цих процесів Москаленку не вистачило одного голосу для обрання головою облради. І, щоб убезпечити себе від цих ризиків під час повторного голосування, «слуги», у яких сформувалася штучна коаліція з «Батьківщиною» та ОПЗЖ, просто змінили формат голосування, залишивши в бюлетені лише одного кандидата – Склярова.

«Торжеством демократії» став момент «голосування» – депутати від «коаліції» входили до зали зі вже заповненими бюлетенями і опускали їх до урни, попередньо демонструючи результат власного волевиявлення на камери.

Ці два моменти – один кандидат у бюлетені (хоч на голову обласної ради було висунуто дві кандидатури) і порушення таємниці голосування – складають предмет позову Москаленка. Адже у законодавстві і регламенті ради чітко вказано, що: у бюлетені мають бути зазначеними усі кандидати і голосування відбувається таємно.

А тепер мені цікаво, яке після рішення Хмельницького суду про «дві галочки», прийме рішення Окружний адміністративний суд Києва у справі обрання голови Київської облради.

Хоч в Україні і немає прецедентного права, але у нас діє принцип єдності судової практики (тобто законодавство застосовується за аналогією, а суди послуговуються одними й тими ж принципами і однаково їх трактують).

Відтак рішення ОАСК має бути аналогічним – призупинення рішення про обрання голови облради. Тим більше, повторюся, підстави тут набагато вагоміші.

Таким чином, «слуги» можуть потрапити на Київщині у пастку, яку вони підготували «Майбаху» на Хмельниччині. А столична область це значно більш ласий шматок у розрізі політичних амбіцій та доступу не лише до сировинних чи промислових, а й політичних ресурсів.

Якщо відкинути політику, а оперувати лише юридичною складовою, то в Окружного адміністративного суду Києва є усі підстави для визнання виборів голови Київради недійсними.

І, якщо це станеться, то це вже потягне за собою і політичні наслідки: «За майбутнє» отримає важливу психологічну і юридичну перевагу у протистоянні з партією влади. Однак пам’ятаємо, що не лише право і закон є важливим факторами для українських судів.

Найімовірніше, це рішення не влаштує одну зі сторін, тому ми побачимо і апеляцію, і продовження боротьби за облради. Боротьби, в якій, на жаль, немає правил. Хоча на останніх президентських виборах нам обіцяли, що все буде інакше.