Інформаційна війна як найбільш агресивна форма інформаційного протиборства.

Протидія інформаційній війні є одним з напрямів забезпечення інформаційної безпеки як складової частини національної безпеки держави.

Інформаційне протиборство – це форма боротьби сторін з  використанням спеціальних (політичних, економічних,  дипломатичних,  воєнних тощо) методів, способів та засобів для впливу на інформаційне середовище протилежної сторони та захисту власного середовища в інтересах досягнення поставлених цілей.

Інформаційну війну можна розглядати як найбільш агресивну форму вказаного протиборства. Слід зазначити, що тісно  пов’язаним  з  поняттям інформаційної війни є «інформаційна  зброя» – засіб  проведення запланованих дій з інформацією або алгоритм цілеспрямованого впливу на інформаційну систему шляхом передавання такій системі інформації (або здійснення з інформацією інших запланованих дій).

Головною метою інформаційної війни є оволодіння свідомістю населення та особового складу збройних сил країни – об’єкта впливу, тобто підготовка підґрунтя для досягнення конкретних політичних, економічних та військових цілей.

Зараз  можна спостерігати ефективне ведення інформаційної  війни  в  мережі  Інтернет.  Її  елементами можуть виступати т.зв. «фейки» – неправдиві сторінки, що містять, зокрема, інформацію з минулого, яку видають  за  новину  дня.  «Фейк»  може  бути  і  візуальним,  для  чого  користуються графічними та відеоредакторами. В рамках інформаційного впливу під час доведення інформації використовується певний набір  характеристик:  видовищність,  порушення  звичної  моделі миру, примушуюча пропаганда, «наклеювання ярликів»,  «тролінг» (активна участь у багатьох дискусіях під вигаданими  іменами), копіпастинг. 

Інформаційна війна складається із сукупності інформаційних атак, об’єднаних єдиним замислом.

Для ефективної протидії інформаційній віні потрібно регулярно вживати заходи протидії. Велика роль у вирішенні  цього  завдання  відводиться  засобам  масової  інформації. Саме факти, які  висвітлюють  медіа, акценти на певні явища чи аспекти протистояння, формують думку аудиторії про конфлікт, стимулюючи до потрібної реакції. Засоби масової інформації надають можливості перетворити маленький конфлікт на велике протистояння або, навпаки, – швидко нівелювати серйозну проблему. Саме від ставлення медіа до події, їхньої  упередженості  та  заангажованості значною мірою залежить перебіг самого конфлікту.

Велику роль у протидії інформаційній війні відіграє громадськість, особи з активною життєвою позицією, які  через  мережу Інтернет  доносять  інформацію  відмінну  від  тієї,  яка  нав’язується  суспільству  ззовні.  У даному випадку можна згадати як досвід Грузії, так і сучасний досвід України щодо створення проукраїнських та викриваючих Інтернет-ресурсів (http://www.stopfake.org/) тощо.

Корисними у даному випадку також вважається розроблені для бізнесу рекомендації з протидії негативу в інформаційному просторі, які можуть бути адаптовані до більш широкого вжитку.

Найбільш складним та часовитратним, проте достатньо ефективним методом протидії інформаційній війні, є підвищення у суспільства аналітичних здібностей, навчання методам критичного аналізу повідомлень,  убезпечення  від  інформаційних  диверсій. У цьому  сенсі  можна  продемонструвати  декілька прикладів.

Приклад 1. В мережі Інтернет 15.02.2015 року на сайті (big-rostov.ru) була розміщена інформаційно-аналітична стаття  «Выявлена  «третья  сила»,  которая  терроризирует  мирное  население  Донбасса»  (http://big-rostov.ru/?page_id=20465). Аналіз цього матеріалу шляхом підрахунку  кількості слів  у контексті виявлення ознак  маніпулювання  інформацією  дозволив  виявити  логічну  структуру  подачі  інформації. Також характерною ознакою можна вважати відсутність посилання на автора статті.

Приклад 2. У цьому прикладі можна побачити дуже тонку спробу маніпуляції інформацією шляхом лише зміни  акценту. В мережі  Інтернет  14.02.2015 року на  сайті  (www.newscom.md)  без  вказівки  на  авторство  було розміщено інформаційно-аналітичний матеріал «Эгон фон Грейрц: ФРС – банкрот, в США разворачивается экономический  коллапс, глобальная финансовая система умирает»  (http://www.newscom.md/rus/egon-fon-grejrtc-frs-bankrot-v-ssha-razvorachivaetsya-ekonomicheskij-kollaps-global_naya-finansovaya-sistema-umiraet.html).  Аналіз  цього  матеріалу  дозволив  встановити  що,  це  переклад  інтерв’ю  Егона  фон  Грейрца (Egon von Greyerz) Еріку Кінгу (Eric King), розміщеному за адресою (http://kingworldnews.com/man-predicted-collapse-euro-swiss-franc-time-running-global-financial-system), але зовсім з іншою назвою «Man Who Predicted Collapse Of Euro Against Swiss Franc Warns Current Global Financial System Will Cease To Exist» (Людина, яка передбачила  крах  євро  проти  швейцарського  франка,  попереджає,  що  нинішня  світова  фінансова  система перестане існувати). Строго кажучи, нова назва перекладеної публікації не є вимислом  – словосполучення взяті із підзаголовків усередині матеріалу, але, зміна назви оригіналу суттєво змінили акцент основної думки цього інтерв’ю.

Приклад 3. В мережі Інтернет 20.03.2014 року за адресою (http://youtu.be/b6Xn0UW7tGs) було розміщено відео із заголовком  «США  и  Евросоюз  уничтожат  Украину!  Правда  о  событиях  на  Украине.  Смотреть  всем!»,  в якому український політик критикує чинну владу, звинувачує її у цілій низці зловживань і закликає зупинити владу.  Аналіз  відео  і  пошук  додаткової  інформації  про  факти,  які  згадуються політиком, дозволяє стверджувати, що  відео  є  фрагментом,  який  вирізаний  із  загального  контексту  передвиборчих  подій  осені 2012 року, але подається у контексті політичних подій 2014 року з метою формування відповідної критичної оцінки цих подій.

Приклад 4. В мережі Інтернет 27.03.2014 року за адресою (https://www.youtube.com/watch?v=wZoNgaFWbxM) був розміщений  аудіозапис  із  назвою «ПЕРЕХВАТ телефонного разговора бойцов  СОКОЛА  27.03.2014»,  в якому  нібито два  працівники  спецпідрозділу  міліції України  обговорюють  наказ  свого  керівництва  про злочинну ліквідацію при затриманні одного відомого громадського і політичного діяча.

Аналіз мови діалогу дозволяє відзначити, що один із  співрозмовників має характерний  російський  говір,  в  який  він  зрідка вставляє українські слова, хоча для так званого українського суржику навпаки характерна вставка російських слів в українській  говір. Аналіз  сигналу  запису  в  звуковому  редакторі  дозволив  виявити  факт  того,  що аудіосигнал нібито перехоплення телефонної розмови складається із двох незалежних сигналів для кожного співрозмовника. Тобто, запис учасників діалогу здійснювався із двох відокремлених незалежних мікрофонів, а  потім  два  моносигнали  були  об’єднані  у  стереосигнал  діалогу, що суперечить факту запису мовного сигналу із монофонічного телефонного каналу зв’язку.

Наведені  приклади  є  лише  точкою  у  вирі  інформаційного  хаосу, за допомогою  якого щоденно намагаються впливати на свідомість як окремих громадян, так і великих груп населення. Все це дає підстави говорити про необхідність активізації в нашій країні зусиль з  розбудови  ефективної  структури інформаційного протиборства.

Для протидії інформаційній війні у цьому сенсі необхідно впровадити підсистему активних операцій з інформаційного впливу. Його здійснення слід організовувати у рамках політики інформаційного протистояння з використанням можливостей Служби безпеки України.

У разі створення відповідного центру та його функціонування, питання слід розглянути з точки зору можливості його організації на громадських засадах за рахунок донорських вливань. Така ситуація змогла би дозволити побудувати більш гнучку та мобільну сучасну структуру інформаційної протидії.

Зазначений центр повинен тісно взаємодіяти із державними органами  (фактично бути невід’ємною частиною) з метою його якісної роботи.

З урахуванням проведеного аналізу та інформаційної війни держави-агресора РФ проти України, основні функції такого повинні бути наступні:

1. Координація діяльності волонтерів з моніторингу медіа-ресурсів на предмет наявності матеріалів, які містять згубний інформаційний вплив, а також здійснення такої діяльності працівниками центру. Це може бути,  наприклад,  відслідковування  матеріалів,  в  яких  містяться  заклики до порушення територіальної цілісності, насильницького повалення конституційного ладу тощо. За результатами моніторингу відповідна інформація має доводитись до правоохоронних органів за належністю.

2. Заохочення громадськості до створення ресурсів з викриття неправдивих інформаційних повідомлень, а також доведення результатів у доступній формі до населення.

3. Формування пропозицій до чинного законодавства органам  законодавчої та виконавчої влади щодо удосконалення системи інформаційної безпеки країни.

4. Доведення до мешканців країни, яка чинить деструктивний інформаційний вплив, правдивої інформації та створення умов для критичного аналізу громадянами цієї країни відомостей з відповідних медіа.

5. Адаптація  сучасних  методик  інформаційного  протиборства  до  вітчизняних реалій та надання рекомендацій щодо їх застосування відповідним державним органам.

 Виходячи  з  наведеного,  можна  зробити  висновок,  що  протидія  інформаційній війні є одним з напрямів забезпечення  інформаційної безпеки як складової частини національної безпеки  держави. Механізми протидії зазначеним загрозам мають бути  високотехнологічними  та  мати системний характер.

По перше, слід почати активно створювати та вдосконалювати систему кібербезпеки, а також забезпечити функціонування центру реагування та проведення спеціальних операцій з метою нейтралізації інформаційних загроз.

По друге, доцільно впровадити в освітній процес, починаючи із старших класів загальноосвітніх шкіл, факультативні заняття з «Основ інформаційної безпеки». Це дозволить підійти піднятого питання  стратегічно. 

Третім  кроком  повинна стати  підтримка держави в ініціюванні та проведенні наукових пошуків проблем інформаційного протиборства та вироблення захисних  механізмів.  З  цією  метою  мають  бути  залучені  спеціалісти у багатьох сферах знань: медичних, технічних,  психологічних,  юридичних  тощо. 

На міжнародному рівні варто активізувати дискусію щодо врегулювання в рамках ООН та інших міжнародних організацій з  безпеки визначення понять та заборони інформаційної агресії й інформаційної зброї. Вказані заходи є далеко невичерпними, але мають бути вжиті одночасно у якомога коротший термін.