Наша «лютість» в нашій єдності – Олег Володарський

Я всім серцем відчуваю, як нашій Нації, нашій країні не вистачає любові

Молитва до всіх святих українського народу

Як плід чудесний твого спасительного засіву, Господи, земля наша приносить Тобі всіх святих, що просіяли в нашій землі їх молитвами збережи наш нарід, Многомилостивий. Усі святі нашого народу, моліть Бога за нас! Слава наша і похвала Ти єси, свята Ольго, бо через Тебе ми від поганства освободились. І тепер молися за людей, що їх до Бога привела єси. Радуйся, слуго Христовий, княже великий, святий Володимире. Ти, пізнавши єдиного в Тройці Бога, нарід хрещенням повів до стіп Христа.

Святі страстотерпці Борисе і Глібе, моліться за вашу вітчизну. Голод і злобу відженіть, міжусобиці й ворожнечу поборіть і викореніть їх з нашої землі, та від гріхів охороняйте нас. Світло євангелії проповідують пре, славно Лавра, святий Антоніє Печорський, і всі наші монастирі, які від Тебе прийняли початок. Молитвами твоїми утверджуй у народі віру в Бога. Величаємо Тебе, святий Теодосіє Печорський, угодниче божий. Молитвами твоїми проси, щоб сини й дочки нашої Церкви вели богоугодне життя. Заступниками будьте, святий священномучениче Йосафате та всі мученики, перед Богом за нашу батьківщину, яку ви прославили мученицьким вінцем. Навчіть синів нашої Церкви відважно віру ісповідувати.

Усі святі угодники божі, мученики і священомученики, наша земля веселиться і небо радіє, величаючи подвиги ваші! Ви землі нашої утвердження, ви стовпи і краса нашої Церкви! Живучи в невечернім світлі царства божого, моліться за нас, за спасення душ наших. Просіть благословення боже на нашу батьківщину, щоб утвердилася в нас віра і правовір’я, мир і благочестя. Сонце правди Христос послав вас, як лучі, які просвічують нашу землю, угодники божі, народу нашого світила. Душу нашого народу молитвами вашими осіяйте.

Заступнице нашого краю, Пресвятая Богородице! Радуйся, Ти, що своїм благоволінням вінчала батьківщину нашу від давніх літ і посилаєш їй свою благодать! Не відійми від нас, Владичице, і нині милости Твоєї. Поглянь на потреби наші і поможи своїм заступництвом. Пресвятая Богородице, Покрове нашої землі, спаси нас!

Святий апостоле Андрею» святий Миколаю чудотворче, святі Кириле й Методіє, молітеся за нас. Свята Ольго, святий Володимире, святі Борисе і Глібе, святі Антоніє й Теодосіє Печорські, святий Йосафате і всі мученики за віру, молітеся за нас і захороняйте нас від зла, від усякого гріха, від наглої і несподіваної смерти, від закаменілости серця, від незгоди, ненависти і злої волі, від хвороби душі і тіла, від суєт цього світу, від усяких спокус гріховних. Дай нам, Боже, щоб, молитвами святого апостола Андрея, цвіло християнство чину в нашій батьківщині на радість і спасення наше; щоб, молитвами, святих Кирила й Методія, ми. завжди мали добре священство, яке вело б нас до Христа; щоб, молитвами святого Миколая, наш нарід жив у справедливості й любові; щоб, молитвами святої Ольги, наші родини росли у праведності; щоб, молитвами святого Володимира, провідники нашого народу були обдаровані щедрістю і справедливістю; щоб, молитвами святих Бориса і Гліба, братня любов і згода :володіли в нашому народі; щоб, молитвами святих Антонія й Теодосія Печорських, жили ми в нашій землі у мирі й достатку та майно вічне завжди цінили вище від земного; щоб, молитвами святого Йосафата й усіх мучеників, ми правдивим каяттям змивали наші гріхи та зберегли єдність віри.

О, Тройце Пресвята! Прийми, що наша земля приносить Тобі, як приємний запах духовний, усіх угодників твоїх – святих українського народу, відомих і невідомих – і, молитвами їх, захорони нашу землю й наш нарід від усього зла. Амінь.

Монахиня Анісія (Свято-Преображенський монастир с. Васловівці, Заставнівського району, Чернівецької області)

Мені пишеться. Букви самі собою складаються в слова, а слова в рядки. Текст лине із самого серця і я майже не контролюю цей процес… На душі стає легше, коли ділюся любов’ю до своєї рідної землі, котра, наче хвилею, накриває мене після кожної «Сповіді».

Коли я тільки починав цей проект, відвертий діалог на очах у Нації й Бога, я раз у раз задавався питанням: «Кому це потрібно?». Інколи ловив себе на думці, що все це – просто моя дурнувата сентиментальність. Але щоразу передивляючись програми, перечитуючи коментарі та особисті листування моїх співвітчизників, переконувався в тому, що моя принципова позиція говорити щиро та голосно про любов до Бога й України є єдиним вірним вибором для мене. Я всім серцем відчуваю, як нашій Нації, нашій країні не вистачає любові. Знаєте, наче маленька дитина, котра з самого ранку намагається самостійно зібратися до школи. Коли шкарпетки вдягаються далеко не одразу, шкільне приладдя не вміщається в рюкзак… ще трохи по-дитячому незграбно, але з таким дорослим завзяттям.

І, коли бачиш цю вже зовсім не дитячу мужність, серце розривається на мільйони маленьких жовто-синіх шматочків. Ненька-Україна, така стародавня у своїй історії й така юна у своїй незалежності… Проте незмінно велична та непереможна. І знову… рвуться снаряди, гинуть найвеличніші, плачуть найрідніші… Тому я буду писати. Обов’язково буду описувати, розповідати й знімати про справжню, незламну, потужну Україну. Істинну країну. Й істинних героїв.

Цю програму ти ніколи не побачиш на телебаченні. Занадто вже вона не форматна. Вона між Богом, людьми та совістю. У цієї програми немає спонсорів чи меценатів. Вона із самої глибини душі подільського бешкетного хлопчиська, котрий так сильно любить все, що пов’язано з Батьківщиною. Цю програму не привласнить собі ніхто. Вона наче мовчазна молитва всім тим, хто втратив СВОЇХ. Це шепіт генетичної розмови з Богом. Це невичерпна ВІРА мого доброго та рідного народу. Для мене це справжнє щастя – бути українцем і голосно говорити про все це.

Жіночий монастир. Монахиня Анісія. Її душа цілком і повністю належить Господу. Вона все ж наважилася на коротку бесіду. Котра видалася вкрай не простою. Для мене не простою, адже я завжди відчуваю себе трохи розгублено перед таким прикладом духовної звитяги. Присвятити своє життя Всевишньому. Ледве прокинувшись, просити Його дарувати життєвих сил на день прийдешній, а ввечері дякувати за все, дароване в цей день, невпинно повторюючи такі необхідні слова молитви. Немає звичного комода з косметикою. Лише найнеобхідніші речі й надзвичайно прості. І все життя в невпинній молитовній розмові з Богом. Така страшна для багатьох убогість і порожнеча. І така наповнена і всеосяжна для істинних ВІРА… Віра, з якою вони моляться за нас, за наших дітей, за нашу рідну Україну.

Вкрай нервував в цій програмі. Боявся необережним словом чи запитанням образити цю чисту душу. Переживав за те, що можу не почути, не зрозуміти, не усвідомити того, про що говорить Господь вустами найвідданіших своїх дітей. А потім на мене чекали зовсім інші емоції, проте не менш яскраві.

Маленькі вихованці недільної школи завершили свої смаколики й прийшли поговорити з нами. Не лише поговорити… а й проспівати молитву! Вони розповідали нам про себе. Я слухав їх і розумів, що вони набагато більш усвідомлені громадяни, ніж ми. Вони, народжені в Незалежній Україні, такі віддані та переконані українці. Такі маленькі, такі зворушливі й такі величні у своїй любові до Бога й України. Ми мріяли, щоб наші діти виросли такими. Наші вороги боялися цього понад усе. Ми часто жартома називаємо одне одного «лютими украми». Наша «лютість» в нашій єдності. В нас самих. В спільній молитві. В руках, котрі завжди готові простягнути одне одному. В руках, якими ми осіняємо себе хресним знаменем, звертаючись до Бога. В руках, котрі ми прикладаємо до серця, коли звучить наш гімн.

Ці маленькі українці розчулили моє серце. Тепло їх рук, очей, сердець ще довго зігрівало мене. Безумовна довіра в їх оченятах змушує робити все можливе і надможливе, аби вони більше ніколи не знали, що таке туга, війна та смерть. Їх неповторна ніжність до Бога та маленького Ісусика ще довго стукала в мене у скронях…

– Моя Україна жива, – повторювало моє серце. – Моя країна переможе, – не допускав жодних сумнівів мій розум. Діти нашої країни, наші діти – це найбільший скарб, кожен діамант, кожна перлинка в якому надважлива, особлива і необхідна. Монахи присвячують своє життя служінню Господу, моляться за усіх нас… а діти це відчувають своєю чистою та відкритою душею і дякують за це абсолютною довірою. Якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – монахиня Анісія (Свято-Преображенський монастир с. Васловівці, Заставнівського району, Чернівецької області)