Зараз модно бути українцем і ходити у вишиванці

Та вона у багатьох вдягнена поверх косоворотки – Олег Володарський

Не так багато з нас по-справжньому люблять Україну і ладні жертвувати силами, часом, комфортом, грошима, навіть життям в тилу і на фронті. Таким є і отець Михайло…

Молитва з неволі (Патріарха Йосифа Сліпого)

Царю Небесний, Утішителю, Душе правди, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Зглянься на нас, що припавши на коліна, з повною надією благаємо Тебе: освяти, просвіти і попровадь наш народ дорогою Божих заповідей.

Дай йому, передусім, зрозуміти вагу святої віри в єдність з Апостольським Престолом, закріпи в його серцях прив’язання до неї, яке мав він від самого початку християнства в Україні. І, хоч втягнений опісля в розбрат, вернувся до єдности, то нині знову є загрожений у тому.

Щоб він міг віддавати Тобі честь і славу назавжди в святій єдності, хоч треба би понести i мученичу смерть; додай сил тим, що постійно її держаться, скріпи малодушних і тих, що сумніваються. Промов до сердець тих, що відпали, змали їхні закам’янілі сумління, опам’ятай і приверни їх на лоно Католицької Вселенської Церкви як вістунів Твого гніву і прощення. Просвіти нез’єдинених, щоби без упереджень пізнали її правдиву науку і з’єдинилися з нею навіки.

Будь виховником української молоді, щоб вона виростала в дусі християнської католицької віри і дорожила Твоїми небесними скарбами. Проникни своїм Божим духом і зверни очі з землі до неба тих, що працюють на ріллі, на фабриках і копальнях, в управах, школах і в наукових установах, тих, що бережуть лад і порядок, та благослови їхній труд і працю рясними плодами. Святий Душе, Ти, що є найчистішою Божою любов’ю, уділи її всещедро українському народові, злучи нею всіх, а передусім страждаючих, до взаємної помочі.

Спали вогнем любови його гріхи, вольні і невольні, усунь з його душ злі схильності, виплекай у ньому геройські чесноти і прикраси його своїми дарами та борони його перед людською несправедливістю. Приверни єпископів і священників до свого стада; батьків і матерів, дітей і кровних – до своїх родин; поверни другів і сусідів, усіх, що опинилися далеко за горами і водами, до їхніх затишних осель.

Душе Божий, Ти, що на початку віків уносився над безплідною землею і створив на ній життя, прикрасив її дібровами і наповнив тваринами, зроси і українську землю благодатним дощем, щоби зазеленілись її ниви і принесли сторичний плід та не голодували її жителі; наповни моря і ріки рибами, ліси і гаї, гори і доли – звірятами і птицями, які хвалили б Тебе й оспівували Твою славу; прибери травою і квітами сіножаті і пасовища, щоби випасалися на них череди корів і отари овець, гарцювали табуни коней і бриніли бджоли на пасіках – як образ української трудящости, пильности і запопадливости.

Заклич увесь народ до удосконалення свого життя, до розвинених комунікаційних сіток залізничних доріг, самоходів, кораблів і літаків; вкажи щасливі винаходи і відкриття та нахили народ до здвигнення на Твою славу подиву гідних пам’ятників високої культури, яка більше п’яти тисяч літ цвіла на його землях.

А тепер і на майбутнє отри, Всеблагий, пекучі сльози з його очей і гарячий піт із його чола і хорони його від журби недостатку, від тілесниих болів і душевних страждань, щоб зажив він праведно і щасливо вже тут, на землі, і в кончині свого життя став безпорочним Твоїм угодником. Амінь.

(З послання на Зіслання Святого Духа, 1947 р.)

Отець Михайло, настоятель церкви Архистратига Михаїла (м. Вижниця Чернівецької області)

Від 1927 до 1990 р. в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці). 140 тисяч із них – розстріляно. У 1930-1933 р. із 184 репресованих науковців України не менше 170 були істориками. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей. У 1920-1930-х рр. в СРСР запроваджено ідеологію та норми «революційної законності», на основі яких проводилися політичні репресії. «Революційна законність» базувалася на принципах «революційної доцільності» боротьби з контрреволюцією.

Упродовж 1930-1937 рр. Кримінальний кодекс УРСР був доповнений майже 60 новими статтями з тлумаченням понад 80 нових складів «контрреволюційних злочинів». Найжорстокішою репресивна політика була протягом поч. 1930-1953 рр., коли керівництво нею здійснював безпосередньо Й. Сталін. Доба сталінізму включала у себе придушення ідейно-політичної опозиції, опору селянства примусовій колективізації, Великий терор 1936-1938 рр. як апофеоз Р., масові репресії в Західній Україні 1939-1941 та 1944-1953 рр. (упродовж 1944-1953 рр. за участь у русі ОУН та УПА, або за його підтримку засуджено близька 87 тис. та понад 200 тис. громадян депортовано) та інші репресивні кампанії. Крім того, з території України здійснювалися масові примусові депортації народів – поляків, німців, кримських татар (191 тис. осіб), а також вірмен, греків, інших народів Криму. У 1950-1980-ті роки репресії перестали були масовими і набули цілеспрямованого характеру, їх жертвами ставали учасники опозиційних дисидентських організацій чи окремі «інакодумці». До 1960 р. ліквідується система таборів ГУЛАГ (від рос. – «Главное управление лагерей» НКВС СРСР).

Джерело

Отець Михайло категорично відмовлявся знімати програму. Не сперечався, не заперечував. Просто відмовлявся говорити. Величний храм, до якого нескінченним потоком йшли прихожани, котрі долучалися до нашого прохання зняти «Сповідь». Поспілкувавшись перед молебнем, отець Михайло дав згоду на зйомку.

Завершивши приготування, ми розпочали діалог, проте мій співрозмовник не був зі мною в цьому діалозі. Він тепло реагував на запитання, спокійно на них відповідав. Але не було в ньому прагнення говорити. Господь був милостивий до нас і на наше щастя поруч з нами був Ілля Стринадко, голова парафіяльної ради Свято-Михайлівської церкви. Саме цій людині ми завдячуємо тим, що «Сповідь» все ж таки відбулася.

В ході діалогу я зумів зрозуміти і прийняти причини замкненості цього священика. Отець Михайло народився і виріс на Півночі, в таборах ГУЛАГу, куди були заслані його батьки. Таке не забувається. Такі сліди залишаються в душі на все життя. Та він віднайшов себе в служінні Господу. Людина, котра народилася серед страждань знайшла в собі сили присвятити своє життя служінню Богу, любові і добру.

Мені складно було витримати все те, що я відчував під час цієї зйомки. В мене серце краялося, варто було уявити маленьке дитя в жахітті концтаборів. І тим більше заворожували добро, любов та милосердя, котрі сповнюють цю людину сьогодні.

Зараз модно бути українцем. Ходити у вишиванці, вітатися гаслами. Та у багатьох ця вишиванка вдягнена поверх косоворотки. Сьогодні зрадники Нації змагаються у тому, хто гучніше вигукне «Слава Україні!», використовуючи для власного піару болісні для нас теми війни, мови, віри, паплюжачи пам’ять ОУН і УПА використанням її на політичних агітках.

Не так багато з нас по-справжньому люблять Україну. Люблять настільки, що ладні жертвувати силами, часом, комфортом, грошима і навіть життям в тилу і на фронті. Так і отець Михайло… Український священик, котрий молиться про те, щоб жахіття червоної епохи ніколи не повторилося.

Він по-батьківськи тепло посміхався самими очима, майже без слів говорячи про те, що молитва – це внутрішній діалог між тим, хто молиться і Богом. Він закликав любити в тиші. Багатьом священикам і капеланам Буковини притаманна одна спільна риса – вони люблять Бога і Україну щиро, віддано і мовчазно. Це приклад Митрополита Данили.

Це страшна правда, але лише завдяки війні Нація усвідомила, що в нас є Україна. І ми лише на початку шляху до усвідомлення того, що для нас є Україна. Тому для нас вкрай важливо бачити приклад тих, хто зрозумів це раніше за інших, тих, хто присвятив своє життя Богу і Україні.

Мені складно було зізнатися, в першу чергу самому собі, що я й гадки не маю про те, що ж таке справжня Україна. «Сповідь» – це моя покута перед своєю країною. За те, що так пізно почав усвідомлювати її історію, культуру генетику. Тому такі українці, як отець Михайло, для мене справжні вчителі і провідники в той світ, в якому у кожного із нас є квітуча, любляча, але так втомлена війною і нашою байдужістю, Україна.

Ми їхали маленьким передгірним містечком, милуючись пейзажами і самобутньою архітектурою цього мальовничого краю, коли я побачив московитський храм, куди з’їжджалися дорогі машини і сходилися містяни. Затопив нестерпний біль від побаченого. Після таких усвідомленості та любові до України, українства, яке панує в нашій рідній Церкві бачити, як наші співвітчизники ідуть до кремлівських попів, ідуть до служок, чиї хазяї вбивають наших хлопців на фронті… Одна країна, але такі різні реальності. І для того, щоб наша країна знову не перетворилася на царство викривлених, червоних дзеркал, ми не маємо права втрачати віру в Господа, любов до ближнього і до України.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – отець Михайло, настоятель церкви Архистратига Михаїла (м. Вижниця Чернівецької області)