Після того, як Офіс Генерального прокурора очолила Ірина Венедіктова, прокурорська спільнота отримала одразу кілька сигналів.
Після того, як Офіс Генерального прокурора очолила Ірина Венедіктова, прокурорська спільнота отримала одразу кілька сигналів того, що досвідчені, перевірені кадри у цій системі нарешті знову стануть потрібними. В одній з перших своїх заяв Венедіктова наголосила: не збирається звільняти своїх заступників Віктора Трепака та Гюндуза Мамедова. Обоє – досвідчені силовики та не раз демонстрували хороші результати. Зокрема, Віктор Трепак, колишній перший заступник голови СБУ, за останні 10 років долучився до значної частини гучних справ цієї служби.
Він керував операцією з затримання судді Ігоря Зварича, затримання обвинуваченого в організації вбивства журналіста Гонгадзе Олексія Пукача, займався розслідуванням справи «діамантових прокурорів», а 2016-го передав у НАБУ «амбарну книгу» «Партії Регіонів». Гюндуз Мамедов ще з 90-х працював у системі прокуратури, виконував обов’язки заступника головного прокурора Одещини. Згодом перейшов до Києва, де очолював прокуратуру Автономної республіки Крим.
Серед заступників Генерального прокурора поки залишається дві вакантні посади. Але за моєю інформацією, Ірина Венедіктова може заповнити вже найближчим часом. Ці посади, ймовірно, займуть Сергій Кізь та Юрій Данильченко.
Кізь – вже був заступником Генпрокурора в останні місяці роботи Юрія Луценка. Данильченко – екс-прокурор Харківської області, який півроку тому вийшов на пенсію. Обидва – мають значний досвід роботи в системі органів прокуратури.
Такий вибір безпосередніх підлеглих переконливо свідчить: хоча Ірина Венедіктова не має прокурорського досвіду, вона бачить необхідність підсилювати команду досвідченими кадрами. На відміну від її попередника, для якого основним критерієм була якраз відсутність досвіду роботи в органах прокуратури.
У прокуратурі, яку будували останні півроку, та, відверто кажучи, й усі попередні шість років, професійні прокурори були не затребуваними. Під егідою реформ досвідчені кадри просто «вимивали» з системи. Реформувати прокуратуру розпочав ще у 2015-му тодішній генпрокурор Віктор Шокін. Він вирішив здійснити реформу «з низу». Провів конкурс на керівників місцевих прокуратур та зробив акцент на молодих кадрах. Так прокуратуру почали заповнювати «нові обличчя», а фахові спеціалісти опинялися «за бортом». Згодом законодавчо закріпили: досвід роботи у прокуратурі не потрібен навіть для тих, хто займатиме пост Генерального прокурора (деякий час для цього навіть не обов’язковою була юридична освіта). Якщо раніше у законі України «Про прокуратуру» зазначалося, що кандидати на посаду прокурора проходять спеціальну підготовку в Національній академії прокуратури України, то зараз і дію цієї норми також призупинили до 1 вересня 2021-го року. Так в рамках реформи, що стартувала восени 2019-го, до системи прокуратури не лише масово потрапили люди без досвіду, а й узагалі без теоретичних знань у цій галузі.
Реформа прокуратури, яку просував Руслан Рябошапка, має пройти в три етапи. Перший – переатестація прокурорів у самому Офісі Генпрокурора (цей етап вже завершений), другий – у обласних прокуратурах, та третій – на місцях. Якщо цю реформу доведуть до кінця, то місцеві прокуратури переживуть реформування двічі за якихось п’ять років. Прокурорів постійно «тасують», мов карткову колоду, водночас, це ніяк не відображається на їхній заробітній платні і соціальних гарантіях. Матеріальне забезпечення працівників системи прокуратури значно гірше, ніж у їхніх колег з НАБУ та САП. Все це не дає їм відчуття стабільності та захищеності, повністю позбавляє мотивації при виконанні професійних обов’язків. Загальний стан організації роботи на сьогодні можна оцінити одним словом – хаос.
Дозволяти, щоб прокуратура довгий час перебувала у стані невизначеності – просто злочинно. Вона по праву є основою всієї правоохоронної системи держави, адже виконує і наглядову функцію, і процесуальне керівництво у всіх кримінальних провадженнях, які розслідують слідчі підрозділи інших правоохоронних органів. При цьому, стан слідства і кінцевий результат у суді залежить саме від процесуального керівництва та вміння належним чином підтримати державне обвинувачення. Тому, необдумана кадрова політика у прокуратурі гальмує не лише її роботу, а й паралізує усю правоохоронну систему України.
Нині перед новопризначеним генеральним прокурором Іриною Венедіктовою стоять не прості завдання. У своїй кандидатській промові у сесійній залі вона дала зрозуміти: проблеми бачить, та готова їх вирішувати. Генпрокурор зазначила, збирається в першу чергу провести аудит і справ і, що найважливіше, кадрового стану в прокуратурі. За її словами, нині вже є судові рішення стосовно поновлення на посадах 226 прокурорів, звільнених через люстрацію, та близько 400 прокурорів, які втратили роботу через останнє реформування. І цю проблему більше не можна ігнорувати. Водночас пані Венедіктова зазначила, реформа має відбуватися «без перекосів». Ймовірно, цим вона натякає прокурорам: звільняти бездумно усіх під ряд не будуть. Таким чином є надія, що головними питаннями нового Генерального прокурора будуть: коригування кадрової політики та визначення чітких пріоритетів в подальшому реформуванні. Маємо надію, що до прокуратури можуть повернутися досвідчені фахівці, які згуртують навколо себе молодих та амбітних співробітників.
Важливо, що від майбутніх функцій прокуратури в цілому та на різних рівнях, від її завдань, кадрової політики буде залежати і внутрішній клімат у колективі, який поки залишає бажати кращого. Нестабільність та чвари між прокурорами настільки загострилися, що вийшли у публічну площину. Більше 50-ти працівників Києво-Святошинської місцевої прокуратури вже звернулися до голови Офісу Президента Андрія Єрмака та генерального прокурора Ірини Венедіктової. У зверненні вони оскаржують дії прокурора Київської області Максима Киричука, який відсторонив від займаної посади очільника Києво-Святошинської прокуратури Юрія Дмитруня. Заявники нарікають на тиск на їх керівника у зв’язку з професійною діяльністю та стверджують: їхня робота паралізована. Про цей конфлікт вже написали ряд ЗМІ. Вихід таких протиріч за межі прокурорського середовища підриває авторитет прокуратури в цілому. І все це – наслідки реформи, що тривала останні півроку.
Щоб виправдати надії, всіх зацікавлених у цьому призначенні, а саме Президента, працівників прокуратури, а найголовніше, громадян України, та протистояти викликам, які постали перед нею, Ірині Венедіктовій варто було б найближчим часом окреслити: як вона бачить подальше реформування прокуратури, як збирається відновити втрачений корпоративний дух її працівників, що саме планує робити з незаконно звільненими в рамках люстрації прокурорами? Хочеться побажати новопризначеному Генпрокурору продовжити практику залучення до лав органів прокуратури досвідчених фахівців, порядних людей, яких звільнили з посад без жодної провини, або вони змушені були звільнитися самі, оскільки їх фаховість більше не була затребувана. Лише за умови грамотного кадрового підходу реформа збудує якісно нову систему прокуратури. Я переконаний, що цілковитого руйнування системи прокуратури внаслідок попередніх реформувань ще можна уникнути.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.