Такі люди, як отець Ярослав, потужні, енергійні, здужають будь що

Саме такі, як капелан Вовкович, моляться, живуть, вірують і ані на мить не припиняють своє служіння Нації і Богу – Олег Володарський

Молитва, що читається під час літургії або молебню в дні неспокою та нашестя ворогів на Державу і Вітчизну нашу

Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості і щедротах на смирення рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай до нас будуть додані слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас.

Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом’яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості і щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім’ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною. Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам’ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам’ять про те, що і вони себе християнами називають.

Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий, Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх. Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння, для тих хто надіється на Тебе і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Протоієрей Ярослав Вовкович, Капелан, настоятель храму Святого пророка Іллі (с. Стрілецький Кут, Кіцьманського району)

Не знаю як це виходить. Сотні «Сповідей». Сотні діалогів з людьми на очах у Нації і Бога. Кожен з них довіряє мені і кожному з глядачів своє серце, свої думки та переконання. А потім я сідаю, переглядаю нашу розмову, подумки повертаюся в ту бесіду і починаю писати про те, що зумів відчути в саме цій «Сповіді».

Інколи стаття виходить стриманою, сухою, інколи романтичною, а інколи по-дитячому простою та наївною. Не знаю як це виходить. Можу припустити, що це симбіоз внутрішнього стану людини, котра пише і героя програми, з яким відбулася «Сповідь». Ця «Сповідь» залишається зі мною назавжди, і вона, власне, ніколи не завершується. Тому що країна продовжує жити, боротися, виховувати дітей і, обов’язково, молитися.

Капелан Ярослав Вовкович з готовністю та відкритою посмішкою йшов на програму. «Козаче!» – подумав я. Він уважно дивився мені в очі. Мені здавалося, що він все ж таки побачив там те, що шукав, хоча діалог очима тривав долі секунди. Він був готовий до діалогу. Його вже давно не лякають складнощі.

Горнило Майдану, війни, де отець Ярослав був поруч з тими, хто не просто перебуває «на нулі», а робить вилазки на окуповані ворогом території, загартували його. Та Молитва, любов до Бога, те тепло, з яким він ставиться до прихожан рідної парафії не дали серцю зачерствіти у цьому полум’ї.

Такі люди, як отець Ярослав, потужні, енергійні, сильні, здужають будь що. Та ніколи нікому не зізнаються, чого їм це коштувало. Вони не вміють жаліти себе і жалітися іншим. Віддані «до останньої краплини крові», вони живуть і роблять все, що в їх силах, і навіть більше, заради того, у що вірять. І я гордий та щасливий тим, що свою беззастережну відданість ця людина присвятила Богу, Україні та українцям.

І лише в самотності та тиші спорожнілого храму, зачинивши двері за останнім прихожанином, вони дивляться на Образ Божий, одночасно бачачи та не бачачи його, і в мовчазній молитві просять у Отця Небесного сил та витримки дочекатися перемоги свого рідного українського народу.

Людина, котра зайнята силою силенною справ, завжди поспішає і завжди все встигає викликає схвалення у всіх, хто його оточує. А я б оберігав таких людей. Зупинив би їх на хвильку і тихенько посидів би разом із ними, даючи їм змогу відчути тишу. Помовчав. Послухав би шум вітру, гомін пташок чи просто поспостерігав би за хмаринками, що йдуть по небу.

Ті, хто бореться і воює за нашу Націю там, на краю прірви, неймовірно втомилися. Та в них не має права та можливості перепочити. Ми повинні це розуміти і зробити все, щоб вони відчували нашу підтримку, розуміння і любов.

Отець Ярослав був здивований тим, як довго і легко ми говорили. Мені здалося, він відпочив душею. Принаймні, я на це дуже сподіваюся. Мені так хотілося дати йому зрозуміти, що такі, як він – майбутнє моєї жовто-синьої країни. Бережіть справжніх. Саме вони – фундамент, базис нашого сьогодення і майбутнього. Саме такі, як капелан Вовкович, моляться, живуть, вірують і ані на мить не припиняють своє служіння Нації і Богу. Але без нас він не впорається, тому не можна забувати про те, що кожен з нас – це Україна.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Протоієрей Ярослав Вовкович, капелан, настоятель храму Святого пророка Іллі (с. Стрілецький Кут, Кіцьманського району)