І навіщо нам у Дніпрі така міська рада?

2 февраля 2020, 20:43
Владелец страницы
Журналист
0
27

У цьому місті спостерігається гаражна сверблячка

В середині вересня Дніпровська міськрада – схоже з гордістю і радістю – повідомила, що її комунальні служби сьогодні щомісяця збирають більше двох з половиною мільйонів гривень, аби, як далі вона пояснила, «не зносити гаражі дніпрян».

Не важко зрозуміти, що мова про приватні гаражі жителів міста по дворах та на прибудинкових територіях, в різних інших кутках та на пустирях і на їм подібних п’ятачках переважно у житлових зонах. Однак не тільки. Всюди в межах Дніпра оголошено, чого не приховує повідомлення міської ради, ледве не полювання на гаражі містян, котрі, мовляв, «не мають жодних дозвільних документів на своє існування». Більше того, відразу пролунала й погроза, що «наші інспектори з благоустрою і охорони довкілля» вважайте день і ніч – отож постійно, як ті нишпорки – рискають-шукають нові незареєстровані гаражі «і домагаються їх узаконення». А якщо не вдається цього діждатися од власників, то й мають, щоб ви хотіли знати, «право примусово прибирати об’єкти». І тут же доволі «оригінальне» уточнення, наче «узаконення є цілком безкоштовною процедурою», а ось потім місячна плата до міської казни «за розміщення об’єктів» обов’язкова, інакше дійсно «споруди будуть демонтовані».

Ніхто, мабуть, крім самих власників там і тут численних гаражів, у Дніпрі і не підозрює, що за цим зовні ніби спокійним повідомленням насправді ціла гаражна лихоманка криється. Все почалося ще з зими минулого року. Власне, відразу після того, як відбулася 29 сесія міськради нинішнього скликання, яка здійснила рішучу реорганізацію у справі так званого «наведення порядку у Дніпрі». Воно звелося до того, що створені раніше комунальні підприємства «Благоустрій» і «Управління контролю за благоустроєністю міста» перевели в підпорядкування Інспекції з благоустрою. «Дане перетворення задумувалося давно, зараз нам нарешті вдалося його втілити», – сказав тоді ж призначений начальником Інспекції Руслан Мороз, знайшовши за потрібне скликати з цієї нагоди прес-конференцію. Далі він і похвалився, що «таким чином об’єднали ми під одним виконавчим органом, який має дуже широкі повноваження, два комунальні підприємства, що відповідають за весь спектр благоустрою нашого міста». 

Руслан Мороз

Благородне діло затіяли, чи як? Ми не полінилися і уважно перечитали Закон України «Про благоустрій населених пунктів». Міськрада, аби якомога краще й повніше справлятися зі своїми завданнями, наділена дійсно правами створювати подібні КП – комунальні  підприємства. Також як і Інспекція з контролю за благоустроєністю та довкіллям згідно з Положенням про неї має у своєму розпорядженні неабиякі важелі впливу, щоб Дніпро наш не загрузав по коліна у бруді та не лякав народ захаращеністю, руїнами, антисанітарією, безладом та незугарністю вулиць і провулків, парків та скверів, житлових масивів, прибудинкових територій, внутріквартальних майданчиків та різних будівель і споруд, в тому числі споруд так званих малих архітектурних форм. Закон про благоустрій, як і Положення про Інспекцію з контролю за ним передбачають скільки моментів, що працівникам відповідних служб спершу і заздрити не хочеться. Це ж не тільки з незаконними кіосками на тротуарах і майданах, на бульварах і проспектах, у закутках дворів, а то й попід вікнами багатоповерхівок доводиться їм боротися. Хоч ця боротьба, придивіться, нагадує підозрілу безкінечну круговерть: з гвалтом, помпою і хвалою на свою адресу зносять десятками так звані МАФи, а незабаром на їх місці все одно, що як гриби після дощів, густо знову «виростають» нові. Аналогічна ситуація з ліквідацією повсюдних смердючих смітників, що теж в компетенції Інспекції з благоустрою. От ви, приміром, впевнені, що і ця боротьба не минає марно і смітників стає менше? Ми не впевнені. Але ж далі всіх обов’язків стражів чистоти, охайності та санітарного порядку на міських територіях нам, якщо хочете знати, і не перерахувати. Упереджувати необхідно факти самовільного виконання земляних, будівельних, монтажних і будь-яких інших робіт, котрі псують міське довкілля та створюють городянам незручності. Або чи належним чином вигулюємо ми з вами своїх домашніх улюбленців на зразок котів і собак? А як поводимося зі своїми прибудинковими територіями, особливо зі сміттєзбірниками? І т.д., і т.п. – кінчаючи аж громадськими вбиральнями, за якими також, даруйте, нагляд та нагляд потрібний…

Ясно, що це далеко не повен перелік того, за чим має стежити пильно Інспекція з контролю за благоустроєм міста. Але ми дозволили бодай через коми повідати його з одною-єдиною метою: ви часто і багато чуєте та знаєте, яких успіхів домагаються на усіх фронтах поборники зразкового стану нашого рідного Дніпра? Погодьтеся, що за більшістю позицій переважно мовчать, як води у роти набирають. Бо дуже хвалитися нічим. А ось війну проти гаражів затіяли з високо піднятими вітрилами, як ті лицарі санітарного правопорядку, котрі готові воювати до останнього. Себто до останнього ніби як без дозволу встановленого у межах міста. Ще раз уточнюємо: мова йде про металеві та залізобетонні збірні гаражі, котрих справді вистачає як на прибудинкових, так і міжбудинкових територіях. Був же, як відомо, Радянський союз – і радянська влада була. Вона благородно дозволяла інвалідам, ветеранам та учасникам війни, потім і людям, дитинство яких припало на війну, та й іншим категоріям заслужених і відомих та заслужених новаторів виробництва, як тоді казали, ставити гаражі для автомашин поблизу житлових помешкань. З дозволу, ясна річ, місцевих органів влади. Ще райвиконкоми дозволяли створювати навіть великі і малі гаражні кооперативи теж зі збірних – або мобільних, як можна їх зараз називати – споруд. Для останніх підбиралися усілякі пустирі і невгіддя, а то й просто нічим не зайняті міжбудинкові «галявини». І ось уже другий рік іде, як там чи там в них раптом з’являються листівки, які духом нагадують ті, що в роки минулої війни розвішували на наших парканах гітлерівські посіпаки  «Протягом семи робочих днів, – читають власники гаражів, – Вам необхідно прибути до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради за адресою… При собі мати (у разі наявності) документи, що підтверджують право на використання об’єкта благоустрою міста для розташування на ньому гаража… Попереджаємо, що в разі ігнорування даного припису буде вжито заходів для звільнення ділянки міської території (об’єкту благоустрою) шляхом демонтажу встановленої споруди з подальшим стягненням з Вас витрат, пов’язаних із здійсненням цих заходів».

І робота з так званого узаконення гаражів, як це трактують теперішні чиновники теперішніх спецслужб міськради, та з їх демонтажу закипіла і з кожним днем набирає обертів. Якщо в Інспекції з контролю за благоустроєм спершу для цих цілей тримали вісім інспекторів, себто по одному на кожен район, то незабаром, як повідомляв начальник Інспекції Руслан Мороз, число їх довелося подвоїти – довести до 16. Загалом в штаті Інспекції на даний момент, за нашими відомостями, числиться аж сорок чоловік. І на осінь цього року вони ніби узаконили понад 10 тис. гаражів. Що узаконили – це ми не зі стелі стверджуємо: очільники Інспекції самі зовсім недавно – ніхто їх за язик не тягнув – оприлюднили. При цьому понад 140 інших уже знесено наперекір волі їх власників, а ще майже 500 власники мусили демонтувати самостійно. Одначе роботи, судячи з усього, – не початий край. Ще виявлено, якщо хочете знати, більше 16 тис. металевих та збірних, а то навіть і саморобних гаражів – і це ще не вечір. Не сумніваємося, що ще не раз мешканцям міста доведеться бачити у передачах місцевих телеканалів, як хвацькі хлопці прибувають на об’єкти, і болгарками чи й різаками знімають з петель вхідні двері гаражів, а далі випихають та вигортають з них усе, що там стоїть і лежить. Отож свідомо запрошують телевізійників з камерами та мікрофонами, аби наочно усім іншим автомобілістам демонструвати, що рано чи пізно чекає на тих, хто не квапиться слухатися дійсно грізних же приписів. Правда, як похвалив недавно наш народ заступник начальника Інспекції з питань благоустрою Олександр Ніколаєнко, «містяни стали більш свідомими і не ухиляються від узаконення гаражів». А куди, запитаємо ми, трохи забігаючи наперед, діватися, якщо страху нагнали ого-го якого!? Гасло, під яким все це здійснюється, на перший погляд навіть дуже благородне: щоб городянам очі не муляли вкрай негарні й неоковирні, занедбані й гидотні ніби переважно споруди-гаражі, оскільки вони лишень псують двори, вулиці та краєвиди рідного міста. До ідеального архітектурно-художнього вигляду, щоб задовольняти найвибагливіші смаки наших земляків, їм так далеко, як куцим до зайців. Тобто приходиться дбати про зовнішній вигляд по всіх усюдах і кутках Дніпра.

А що з цього виходить, розкажемо на прикладі тільки одного гаражного кооперативу, «забудованого» винятково металевими спорудами. Є такий на околиці міста, «Яснополянським» зветься. Це на виїзді з Південного мосту чи масиву Перемога вулицею Яснополянською у бік аеропорту та житлового масиву Тополя. За радянських часів, якщо хтось ще пам’ятає, існувало і горя не знало громадське товариство «Автомобіліст». Ну, об’єднували тоді людей за різними спільними інтересами, потребами та уподобаннями – вважалося, що для блага тих чи інших категорій населення. А вже це товариство і зуміло у тодішньому Дніпропетровську, точніше у Жовтневій тоді райраді, отримати дозвіл освоїти заміський фактично пустир-смітник як під збірні, так і під самотужки зварені гаражі. Відомих та заслужених людей, котрі воліли собі їх поставити, вистачало. Якщо не біля дому у дворі, то бодай на «виселках» – чому б і ні? Люди самі почистили від куп всілякого непотребу територію над глибокою балкою, вирівняли її та й облагородили, якщо хочете. Сьогодні ж, не важко здогадатися, в кооперативі переважають літні віком пенсіонери або їхні діти-спадкоємці. І ось сюди теж одного божого дня нагрянули інспектори із захисту довкілля, як себе частіше вони величають. З метою, ясна річ, ніби суцільного узаконення гаражів. Чим це обернулося в першу чергу для пенсіонерів? Досі на оплату сторожів, інших неминучих витрат – за електроенергію, опалення в зимовий час сторожки і т.д., закінчуючи аж податками на землю, кожен член кооперативу викладав щомісячно півтори сотні гривень. А тепер же, здійснивши узаконення гаражів ніби безкоштовно, уже за використання узаконених об’єктів міського довкілля з місяця в місяць мають платити ще плюс від 250 до 300 і більше гривень – залежно від розмірів не зовсім чи не завжди стандартних гаражів. Отож від 400 до майже 500 гривень разом. Зрозуміло, що пенсіонери в крик. Це їм ледве не всім поголовно тільки за утримання гаражів платити щомісяця чи не третину своїх пенсій – згодні? «Побійтеся Бога!» – заволали люди. Але де там! То в Радянському союзі про літніх віком колись дбали-турбувалися. Нині якщо уже третя, коли і не четверта влада поспіль у незалежній Україні все рішучіше й рішучіше за межі існування, ще точніше будь-яких прожиткових мінімумів переселяє «останнє покоління із радянських могікан» і здійснює їх геноцид, то чому самоврядній владі на місцях на цей рахунок соромитися і пасувати? У даному випадку дніпровська все одно, що знімає останні свитини неначе з «пережитків минулого», які досі плутаються під ногами та заважають. Якої бенері? Швидше б всіх до тієї д’ної (однієї – ред. НВ) ями, до якої, пригадайте, колись закликав радянський поет кидати буржуїв за буржуями. Зараз же, виходить, живучим пенсіонерам туди дорога, причім прискорена. Зверху душать непосильними й безсовісними тарифами, втридорога беручи за газ чи електроенергію, а тут, у Дніпрі, лицарі довкілля і поборники благоустрою, як Поліграф Поліграфович колись котів, душать, душать і душать зараз неминучою, мовляв, платою – а що ви хочете? – за безкоштовно узаконені гаражі.

Згадайте також відомий за радянської влади фільм Ельдара Рязанова «Гараж». Він, мабуть, гротескно показував той насправді колективізм, який прищеплювали радянським людям. Але у такому випадку теперішню по суті гаражну сверблячку-лихоманку, затіяну у Дніпрі, можна сприймати як також своєрідну «декомунізацію» спадщини минулого, чи як? Знову ми свій, ми новий світ збудуємо!? Чи це вже передаємо куті меду і марно картаємо нашу міську раду? Оскільки вона печеться за оздоровлення довкілля-середовища для нас, грішних, і мусимо за це їй, навпаки, бути глибоко вдячними. Співати дифірамби та клястися й божитися, що вибиратимемо тільки її й далі! Тоді знайти найнесподіванішу правду: аніякого узаконення металевих та збірних гаражів насправді не відбувається.

Бо вгадайте, який Договір пропонує власникам гаражів підписувати КП «Управління контролю за благоустроєм міста»? Читаємо його перший пункт дослівно: «Уповноважений орган з метою реалізації повноважень, наданих власником об’єктів благоустрою міста Дніпра-територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради, надає Замовнику право тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об’єкта благоустрою шляхом розміщення гаража в порядку та на умовах, визначеними цим Договором, а Замовник тимчасово використовує об’єкт благоустрою, здійснює оплату за тимчасове погіршення існуючого стану та/або змінення об’єкта і виконує інші зобов’язання за цим Договором». Ви зрозуміли? От ви зіпсували благоустрій-довкілля рідного міста своїм гаражем, і це неначе Інспекцією встановлений факт, піддавати який сумніву, оскарженню чи оспорювати зась – приймайте як доведений і очевидний. Тим паче, що тепер же Вам благородно, ледве не люб’язно пропонують і далі псувати гаражем міське довкілля, але сплачуючи за це по суті… штраф – в середньому за стандартний гараж 250 гривень в місяць. І що цікаво? Тривалість тимчасово права псувати довкілля точно не визначена, одначе «обмежена у часі», оскільки «закінчення, призупинення, анулювання та/або припинення дії цього Договору відразу припиняє права Замовника стосовно використання об’єкта благоустрою». Втім, передбачена ще й більш «цікава» обставина, а саме: «Цей Договір як не підтверджує, так і не спростовує право володіння Замовником гаражем та його вмістом як майновим об’єктом».

Перечитайте ще раз і згадайте Козьму Пруткова з його афоризмом про те, що коли на клітці з левом бачиш напис «Осел», не вір своїм очам. Вважай, що тебе самого обернули в осла і потай насміхаються, як з неборака. Адже виникає запитання: так узаконили вам чи ні ваш же гараж? І так, і ні – це ж бо щось схоже на оптичний обман, згодні? Якщо хочете, то на підступну ілюзію, коли ви сьогодні платіть з місяця в місяць, але будьте готові, що в першу ж ліпшу хвилину Договір можуть в однобічному порядку закінчити, анулювати, призупинити чи припинити, і тоді забирайте свій гараж з земельної ділянки з усім гамузом у ньому і тікайте та паняйте з ним куди завгодно – хоч на край світу. Коротше, навіч локша на вуха, а не узаконення. Афера – хіба ні? Навіть пастка, у яку навмисне, виходить, заманюють людей, в чому ви далі зараз переконаєтеся.

Неправду та обман закладено уже у той припис-листівку, які знаходять на «незаконних» гаражах їхні власники з вимогою негайно, поки не пізно, прибути до КП «Управління контролю за благоустроєм міста». У них пишуть, що «при собі необхідно мати (у разі наявності) документи, які надають право на використання об’єкта благоустрою». Це загодя знаючи, що таких «бумаг» апріорі не може бути. Позаяк в Радянському союзі металеві та збірні гаражі по дворах і на пустирях дозволяли за напівписаними і часто суто місцевими правилами та вимогами встановлювати. Сьогодні фактично ніякого немає сенсу вертатися в затавроване уже далі нікуди минуле. Гірше, що сьогоденне українське законодавство насправді ж не дає підстав інспекторам довкілля та благоустрою гарантувати власникам «підпільних» гаражів узаконювати їх. Ще раз перечитуємо інтерв’ю, котре недавно, у вересні, дав Відкритому каналу перший заступник начальника Інспекції з благоустрою Олександр Ніколаєнко. Він почав з того, що компанія з узаконення гаражів, які з давніх давен і досі не мають ніяких дозвільних документів на своє існування, здійснюється задля того, щоб не псувати народу настроїв і не зносити ці їхні гаражі. Як мило це і порядно! А узаконити, сказав він далі, тобто узаконити таки, а не залишити на якихось інших пташиних умовах можна безкоштовно, «а ось за користування потім щомісячно доведеться платити». Тільки от яка нестиковка тут виходить: відповідно до чинного українського законодавства металеві та збірні залізобетонні гаражі узаконити… практично неможливо. Як просвітили нас юристи, хіба що усіма правдами і неправдами. З тієї причини, що металеві і збірні до об’єктів нерухомості не належать і реєстрації в БТІ не підлягають. Адже їх завжди можна відокремити від конкретної ділянки землі і перенести у будь-яке інше місце, не знецінюючи при цьому та не змінюючи призначення. Коротше, як свідчать юристи, домогтися можна лише законного розміщення там чи там такого гаража. Але для цього досить домогтися одного-єдиного – документа на той клаптик землі, на якому гараж розміщений. Це або Державний акт на право власності на землю, або Договір її оренди – третього варіанту нині не дано.

А тут знов припинка, як висловлюється один мій товариш-білорус: якщо гараж в межах прибудинкової території багатоповерхової міської забудови, то приватизувати чи взяти в оренду тут шматочок земельки не вдасться – не можна і квит. Виняток дозволяють робити лише для інвалідів опорно-рухових апаратів. Та й хто вам заїкнеться про землю, якщо вона наразі у місті в ціні, може будь-кому з платоспроможних знадобиться, і тоді ви й поготів зі своїм гаражем як зайцеві стоп-сигнал – знімайте-розбирайте, та щоб і духу тут з ним вашого не було! Гадаєте, значно кращий варіант, коли ваш металевий або збірний і залізобетонний гараж в гаражному кооперативі. Марно так гадаєте. У такому випадку й поготів проблематично узаконити його як власний. Діло в тім, що, вступаючи в гаражний кооператив, ви втрачаєте повноцінне право приватної власності на свій гараж, бо передаєте його в спільну кооперативну. Таке законодавство, і тут нічого не попишеш. Як в ГК і отримати у приватну власність земельну ділянку під гаражем зась, бо вся вона має бути у відання кооперативу – крапка. Все одно, коротше, що як ото у фільмі «Волга-Волга» актор Ільїнський кричав у телефонну трубку «Алло, гараж!», а він не чув і мовчав, як глухий та німий. Цією ситуацією зі згоди міської ради, ба, за її рішеннями й користується Інспекція з благоустрою разом з двома іншими соратниками-комунальними підприємствами. І ви скажете тепер, що не праві члени автогаражного кооперативу «Яснополянський», котрі запитують один одного зараз, «а навіщо нам така міська рада»? Вона як наче не для нас, кажуть сивочолі люди, отож кращі традиції гуманного ставлення до виборців своїх, аби народ підтримувати та оберігати, для нього створювати комфортні умови і так далі, і знати не хоче.

Тим паче, що стосовно хапливих діянь з псевдоузаконенням гаражів її службами викликає обурення й зворотний бік. Ніхто не перечить, боротися за збереження та захист довкілля і стежити за благоустроєм у місті треба. Інша річ, що в інтересах населення, а не йому на шкоду. У даному разі виходить, що не власники гаражів у першу чергу псують навколишнє середовище там, де дніпряни живуть, а строгі його контролери. Бо що залишається тим же пенсіонерам-власникам оголошених поза законом гаражів? Вони вимушені продавати або й відмовлятися від гаражів, а автомашини переселяти у двори – на прибудинкові території. А тепер вийдіть на подвір’я багатоповерхівок, озирніться і придивіться, скільки там нині днює й ночує авто. І не «Жигулів», «Москвичів» чи «Запорожців», а вишуканих іномарок на зразок Мерседесів і Джипів. Ранками як починають роз’їжджатися, а вечорами з’їжджатися – від чаду мешканці і сусідніх будинків задихаються. Екологія і довкілля не просто конає – вона в небезпеці. До речі, і дітей у дитсадки та молодші класи шкіл батьки нині проводять з дворів, бо машин – з ними не розминешся. Так ось цієї шкоди довкіллю, а також малих і дорослих наші грізні інспектори і в притик не бачать. Навпаки, добавляють шкоди благоустрою і безпеці ще більше. Майже за принципом: малі на прибудинкових територіях купи машин – давай ще!

А тепер подумайте і чи вгадаєте, з якої причини розгорнули у Дніпрі війну не палацам, а металевим і збірним гаражам? Щоб довго уже не вести мову, скажемо відразу: дається взнаки неабияка сверблячка якомога більші різноманітні платежі та податки збирати. Заводи понищили та позакривали і продовжують й далі закривати. Малий і середній бізнес майже силоміць теж згортають. Звідки ж черпати надходження у бюджет? У вождів з київських пагорбів, схоже, сумлінно вчаться. У тому розумінні, що якщо верхи з кишень народу останні копійки внадилися розкрадати, то низи також ладні таким же чином старатися. Чи не в першу чергу не обминаючи якраз пенсіонерів, котрі все ще дійсно їздять на своїх допотопних «копійках» і «консервних банках». Віце-мер Дніпра Володимир Міллер буквально днями пожалівся, що бюджет в масштабах усієї України прийняли катастрофічний. Він згортає на місцях широко рекламовану децентралізацію настільки, що у наступному році катма коштів навіть на пільговий проїзд у громадському транспорті пенсіонерів. То не ми, каже, тут у Дніпрі, а «слуги народу» в столиці до нитки оббирають ветеранів – і баста.

Тоді може й не безпідставно наша мерія збільшує чисельність джерел надходжень до міської казни, чи як? Он же скільки якраз в імя покращення благоустрою та довкілля, зовнішнього вигляду Дніпра працюють! Кажуть, що з усіх сил стараються, аби не тільки вулиці і проспекти приводити у зразковий стан, а й міжбудинкові тротуари та проїзди і прибудинкові майданчики і тому подібне! Чим повніша буде скарбниця у місті, тим у все кращому, охайнішому оточені та довкіллі ми з вами житимемо…

Заперечувати не станемо: це таки так. Але на превеликий жаль, з  однієї і дуже суттєвої для теперішньої української реальності умови: коли усі зібрані з городян кошти до копійки витрачатимуться за призначенням. Зараз розпочалися судові слухання за звинуваченням заступника міського голови-директора якраз (!) Департаменту з благоустрою та інфраструктури Дніпра Михайла Лисенка та інших посадовців міськради у 35-відсотковому «відкаті» виділених свого часу на ремонт так званого Нового або №2 мосту. Загалом, за даними прокуратури, на цьому «капремонті», з дозволу сказати, викрали 29 з половиною мільйонів гривень. Цікаво, що тепер вся міськрада, і пан Лисенко зокрема, роблять вигляд, нам все це вилами по воді писано і необхідно ще довести. Хто конкретно і в якій мірі винен, може, і справді остаточно скаже суд. Однак уже сьогодні ніхто у Дніпрі ні на крихту не сумнівається, що майже три десятка мільйонів зникло, мов їх корови язиками злизали. Чи не разом з ними і ті по два з половиною мільйони, які щомісяця збирають з власників по суті шахрайськими методами «узаконених» давніх-предавніх гаражів? Або чи не пішли вони і в «залік» тих 16,8 мільйона, які міський бюджет за версією слідства виділив «на технічний облік та паспортизацію 74-х вулиць Дніпра», – причому підприємству, котре знаходиться на непідконтрольній на Донбасі нам території, а його директор останнім часом безвиїзно мешкає у Туреччині, – але «дані роботи до цих пір так і не виконані»?

До речі, нам не вдалося достеменно з’ясувати, де наразі перебуває і начальник дніпровської Інспекції з контролю за благоустроєм Руслан Мороз. Йому також, повідомляли правоохоронці, оголошено підозру у неправедних діяннях, і тепер, мовляв, є підозра, що він нині у тих мандрах, які називають «бігами». Щось забагато «одного поля ягід» завелося у нашій міській раді – згодні? Особливо якщо при цій нагоді згадати і скандального ще недавно секретаря міськради Мішалова з фірмами його батька і дружини. Та чому ми будемо від себе звинувачувати «оточення», «середовище» і «довкілля» мера Бориса Філатова, якщо ще кілька років тому тодішній заступник голови ОДА Святослав Олійник, який зовсім недавно обраний головою Дніпропетровської облради, на одному з брифінгів озвучував таке: «У Дніпрі ми рахуємо, що щорічно нераціонально на будівництво та ремонти різних соціальних об’єктів витрачається мільярд гривень, а по області і більше, ніж мільярд». Думаєте, з тих пір щось змінилося? Щойно ж новопризначений губернатор Олександр Бондаренко провів прес-конференцію і заявив, що «ситуація з будівництвом на Дніпропетровщині страшна й катастрофічна». А далі майже слово в слово повторив давній висновок Олійника. Висловився точніше так: «Аудиторська перевірка показала, що в будівельній сфері за останні чотири роки місцеві бюджети області через корупційні схеми втратили мільйони гривень». Швидше всього, остаточну цифру «втрат» Олександр Вікторович не зважився оголосити.

Микола ОМЕЛЯНЕНКО
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: гаражи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.