Наші 28... !

Сьогодні кожен має право вибору… Але перед тим як обрати, спочатку варто обрати відповідальність…

… «…Минуло 28 років. 28 різних років – непростих, буремних, тернистих, але наших спільних. І всі ці роки ми пережили разом усією країною. Всією країною ми тягнули "кравчучки", ми нарізали купони та, відверто кажучи, дивилися як "багаті теж плачуть", усією країною мали ваучери, ходили в "мальвінах". А ті, кому пощастило, з пейджерами. Всією країною ми стрибали на рекордну висоту – 6 метрів 14 сантиметрів. Плакали на олімпійському п’єдесталі в Атланті, коли вгору підіймався саме український прапор. Усією країною змушували тремтіти грандів європейського футболу, коли Лужний зі Львова отримав пас від Головка з Херсону, віддавав на Реброва з Горлівки, а той – на киянина Шевченка. Тоді "гол" гомоніло від Ужгорода до Луганська. Всією країною – від Донецька до Карпат – ми летіли до зірок разом з Леонідом Каденюком. І раділи, коли у відкритому космосі вперше в історії пролунало "Ще не вмерла…" Всією країною стояли в черзі у перший McDonald’s та слухали "Танець пінгвіна" від Кузьми. Чекали армагеддону з настанням 2000 року і раділи на ранок, що його пережили..»… Психологи, фізіогномісти, спічрайтери «розкладають на молекули й атоми» вітальну промову президента. ЗЕ-промову шостого Президента України· вже «розбирають на цитати» … Кожен обирає свою, витягаючи при цьому з репозиторію пам’яті власно архівовані життєві слайди-спогади… Хтось зі сльозами на очах, хтось із посмішкою… А деякі з подивом, бо не почули слова є «Росія», «агресор». Більшість з радістю схвалюють те, що «ми різні, але ми єдині»…

… Я покидаю голосний Хрещатик, який сьогодні особливо ошатний, вбраний у білий, підіймаюся до Михайлівської площі… Звідусіль чути пряму мову людей, які вже рефлексують на тему побаченого та почутого сьогодні. В епіцентр інформаційного простору транслюються суб'єктивні думки про те, як було, як є, і як буде ... Полярність думок та емоцій… Одні під враженням нового формату дня народження країни і для них «Хода гідності» стала найкращим дійством серед івентів за часи незалежності. Можна вступити у глибоку полеміку щодо постановки та режисури заходу, а можна просто поаплодувати і ще раз високо оцінити креативність та професіоналізм режисера Алана Бадоєва (до речі, випускника виша, якого позаочі давно називають «місцем щасливих людей», виша, освітній бренд якого, народився і капіталізувався саме в незалежній Україні − Київського національного університету культури і мистецтв· ) та хореографа Олена Коляденко·. «Стильно, креативно, по-новому, по-європеськи, зі смаком", − так вербально оцінюють сьогоднішній перформанс глядачі та учасники…Є і ті, хто невербально комунікує і просто викидає великий палець вгору, коли чує запитання: «Вам сподобалося?»… Не стримують емоцій молоді хлопці та дівчата, які у захваті від нового звучання гімна України у виконанні оркестрів і відомих музикантів, адже прозвучало понад 600 голосів. Сім хвилин «національний хіт» лунав над Майданом. У супроводі гітари та арфи, мов у повітрі, на даху консерваторії Тіна Кароль·у об’ємній білій сукні з елегантним «жовто-блактним колоссям» на шиї , легендарний композитор Мирослав Скорик на землі за «блакитно-жовтим» фортепіано, оперні виконавиці Анжелина Швачка (лауреат премії ім. Тараса Шевченка) і Оксана Крамарева (лауреат конкурсу Пласідо Домінго), представниця України на дитячому "Євробаченні" Дарина Красновецька на імпровізованій білій міні-сцені – сьогодні їх виконання гімну каталізувало високі емоції найвищого ґатунку…

…Кияни та численні гості помітили, що цьогоріч «все було дуже «по-людськи», без пафосу». «Кожен із нас президент», − сьогодні ця теза з інавгураційної промови Володимира Зеленського·стала не тільки неймом ТВ-марафону на каналі «112 Україна», а і найчастіше згадувалася пересічними українцями, які прибули у центр столиці на святкування дня народження країни. Так, більшості сподобалося те, що саме людина − простий українець та українка у фокусі уваги, а не бойова техніка. «Не танк, а танкіст, не літак, а льотчик. Ми хочемо звернути увагу українців на подвиги наших героїв, а герої бувають і військові, і просто ті люди, які прославляють нашу країну в всередині і поза межами”, − схоже ця ідея (сьогодні вже реалізована) організаторів прийшлася до душі українцям. Помітили вони і те, що нагороди з рук президента отримали не тільки військові, нацгвардійці та прикордонникі, які захищали державу на Сході країни , а і надзвичайники, поліцейські, волонтери, освітяни, медики,спортсмени…

…Присутні смакують родзинкою цьогорічного святкого івенту: білий колір. Колір миру та чистоти – сьогодні він домінував. Численні інсталяції та локації «вишукалися» у білому. Діти, які брали участь у флешмобі, немов білі голуби, символічні щити «Беркута» і пожежна машина з брандспойтом (та, що перекривала вулицю під час бойових дій у 2014-му) на Інституцькій теж вифарбували у білий, білою була і стилізована мапа України на бруківці. Це потім вони, діти, своїми маленькими долоньками все це розфарбували у жовто-блакитний, а ще - поклали білі квіти до пам'ятника героям на Алеї Героїв Небесної сотні біля Жовтневого палацу… Перша леді у білій елегантній сукні, яку прикрашає тендітна жовто-блакитна смужка бантиком супроводжувала президента під час урочистостей. До речі, така тендітна смужка прикрашала одяг всіх гостей свята. Вже чутна інкримінуюча риторика з вуст тих, хто називає себе «справжніми патріотами», мовляв, чому так мало національних кольорів, «ледве помітили стрічку у президента». Частіше за все діамант у каблучці – маленький камінчик, проте каблучка в рази коштовніша, аніж біжутерія з масивним склом…

…Поки одні старанно видають порції власних емоцій щодо Ходи гідності, інші вже дискутують про «альтернативний» Марш ветеранів ( в ці хвилини мимоволі ловиш себе на думці, що наша країна має глибоко закорінену демократичну традицію, яку нова влада не тільки не порушує,а і артикулює в глобальний світ месседж про те, що демократія в Україні − це органічний симбіоз консенсусу та компромісу між усіма суб’єктами політики, свободи і законослухняності, принциповості та толерантності, який створює атмосферу гармонії у відносинах людини з державою)…

…Традиційно на урочистостях з нагоди Дня Незалежності прикуто увагу до президентів України. Цьогоріч вони розділилися на тих, хто був на Майдані (Леонід Кравчук·, Леонід Кучма,·Віктор Ющенко) і тих, кого там не було (Віктор Янукович, Петро Порошенко). Як то кажуть: «Кожен сам обирає траєкторії своїх пересувань і точки локації»… Проте українцям все ж таки вдалося побачити президентів разом, правда не шістьох, а п’ятьох. Вперше вони сфотографувалися разом під час прийому до Дня Незалежності у Маріїнському палаці. На світлині, яку зробила шеф-редактор·Соня Кошкіна: Леонід Кравчук·(1991-1994), Леонід Кучма (1994-2005), Віктор Ющенко (2005-2010), Петро Порошенко (2014-2019) і чинний глава держави·Володимир Зеленський…

… Ну, а поки в Маріїнському продовжується прийом та «селфування», на полях свята є ті, хто продовжує полеміку про доцільність масштабних заходів до річниць Дня Незалежності, забуваючи про те, що перформансну комунікацію ніхто не скасовував, а перформанс як полікультурна модель комунікації своїми динамічними характеристиками відповідає тенденції зміни образу сучасного світу…

…Адепти ТБ вже встигли дати оцінку святковому контенту провідних ЗМІ країни, щедро використовуючи і білі, і чорні фарби…

… Експерти, представники різних соціальних і професійних кластерів, намагалися прописати «лонг-лист» до 28-річниці Незалежності з іменами легендарних українців, називаючи кращими з кращих: Левка Лук'яненка, Любомира Гузара, Мирослава Поповича, Богдана Ступку, Ліну Костенко, Миколу Амосова, Валерія Лобановського, Бориса Патона… Філософи, політики, представники світу мистецтва, історики, журналісти та інші – кожен на свій лад інтерпретував весь той історичний шлях, який пройшла Іменинниця за роки незалежності і намагався бути футурологом, коли давав оцінку тим траєкторіям, якими країна рухається сьогодні у новому фарватері з новим капітаном…

… Україна ... Сьогодні – це держава в центрі Європи, яка у всіх на вустах. Українцям вдалося знайти унікальну рецептуру і приготувати шедевр, який своєю неповторністю і шармом, смаком і присмаком вражає світ. Стійкість і мужність, любов до рідної землі, гідність і щирість, привітність і гостинність, патріотизм, сентиментальність, емпатійність – цей симбіоз етнопсихологічних констант українців вражає і здатний достукатися до серця кожного. Думаю, Томас Гед може сміливо парирувати перед своєю аудиторією, читаючи чергову лекцію з брендінгу. Адже саме він сказав: «Головне завдання бренду – достукатися до серця»…

… Вже стало традицією те, що компанія Google присвячує свій дудл Україні в день її народження (листівка-дудл є схематичним зображенням українського прапора, який розвивається на тлі неба), а спеціальний вітальний Doodle, який видно, як тільки користувач наведе курсор, повідомляє «День Незалежності України 2019». Такий приємний маркер капіталізації державного бренда…

… День починався під сто сумних ударів дзвона на Майдані Незалежності, які стали спомином і символом ста ударів серця кожного з полеглих Героїв Небесної сотні. Сьогодні українці знову пройшли Алеєю Героїв Небесної сотні...Це рівно сто кроків – кроків нашої болі та нашої вічної пам’яті…·
…День закінчується під дзвони Михайлівського Золотоверхого… Вони зупинили мене біля храму… А ще, каталізували власні рефлексії про Незалежність чи «залежність» моєї країни. Все в цьому світі має біполярну природу. І, щоб осягнути наш двоїстий, амбівалентний світ, де переплітаються протилежності, Homo Sapiens вдається до амбівалентного способу мислення, тож по-різному реагує і сприймає події, кожен сам конструює дійсність, кожен має власну інтерпретацію і може саме так самозберігається, в такий спосіб захищає себе від зовнішніх подразників, рефлексує і рухається далі траєкторіями життя. Так, турбулентності не уникнути, а девіація стала звичайним явищем. Але, знову ж таки, рухаємося, а значить – живемо…

P.S.… Сьогодні все було у білому… Така символічна tabula rasa… Сьогодні суспільство стоїть перед ціннісним вибором: духовний матеріалізм або практичний гуманізм, соціальна справедливість чи економічна ефективність; авторитарний режим чи самоорганізація на платформі постдемократичних цінностей… Сьогодні кожен має право вибору… Але перед тим як обрати, спочатку варто обрати відповідальність… Що пропише історія на цій tabula rasa - покаже час… А може, пропише не історія, а кожен із нас, бо «кожен із нас президент»…

P.P.S. … «Про що Ви мрієте у День Незалежності? Нам важлива Ваша думка. Ми представляємо незалежне…», − ці риторичні питання звучать традиційно від інтерв’юерів у ці святкові дні… … «Я мрію, щоб Небо наклало табу на ненависть один до одного і ворожнечу … Я мрію про РЕНЕСАНС УКРАЇНИ», − традиційно відповідаю я…·
…Із Днем Незалежності, друзі!...
©Vilena V Voronova·