Українська вишиванка – наш генетичний код!

Сьогодні вся стрічка новин у Facebook вишита хрестиком, гладдю, штапівкою, соснівкою… І ти мимоволі розумієш, оминаючи календар, що сьогодні третій четвер травня і вся країна святкує «День вишиванки»!

…Сьогодні вся стрічка новин у Facebook вишита хрестиком, гладдю, штапівкою, соснівкою… І ти мимоволі розумієш, оминаючи календар, що сьогодні третій четвер травня і вся країна святкує «День вишиванки»... Політики, державні службовці, представники органів місцевої влади, студентство, громадські діячі, чиновники усіх «мастей» поспішають викласти у мережу світлини, та все частіше «селфі» у строкатих сорочках, аби візуалізувати свою причетність до свята... Так добре, що подібні концептуальні свята зазначені на карті буття і знайшли місце в системі державних координат як святкові події, бо каталізують підйом національного духу, підвищують рівень самоідентифікації нації, популяризують прикладне мистецтво, а також дають змогу усім зацікавленим особам: експертам, мистецтвознавцям, етнографам, колекціонерам згенерувати «живий» контент про наш генетичний код – вишиванку. Та саме у ці хвилини я згадую чимало заходів, евентів, до проведення яких мала неабияке відношення, і коли винуватицею та головною героїнею була вона, українська вишиванка. І чим більше рефлексую, тим сумніше, бо всі пропозиції, алгоритми вирішення проблем, які актуалізує небайдужа спільнота, залишаються у вселенському ефірі у вигляді меседжів. Національний музей вишиванки, муніципальні музеї як порятунок колекціонерів – поки ще мрії зацікавлених і закоханих у мистецтво одинаків... От кого сьогодні дійсно від душі рясно і сердечно хочу привітати, то це наших колекціонерів, янголів-хранителів традицій, які зуміли зібрати і зберегти артефакти нашої історичної спадщини і попри байдужість держави до їх проблем дають нам доторкнутися до сивої давнини і пошанувати оплесками, стоячи, наших пращурів за мистецтво і філігранність емоцій, залишених нам у різномаїтті орнаментів та візерунків. Мої найщиріші вітання Вірі Матковській – відомому в світі мистецтвознавцю-колекціонеру-етнографу ... Скільки приємних спогадів від самого дитинства до сьогодення. Приємно, що сьогодні численні ЗМІ та соціальні мережі саме фото експонатів цієї приватної колекції включили у свій візуальний контент, коли формували новини.
…Я вже не вперше, дякуючи Вірі Матківській, торкаюся та переживаю історію Борщівської сорочки, і вкотре не можу зрозуміти: чому усі патріотичні гасла, телеономні концепти не трансформуються у конкретний результат? Для початку – створення Національного музею вишиванки. Невже один із головних історичних артефактів не заслуговує на увагу 365 днів у році, а не тільки у державні свята, і, що взагалі прикро, ще й у формі виробу з Китаю? … 
… Українська вишиванка – наш генетичний код… Cьогодні мій пієтет всім тим, хто його зберігає. Особисто мене як автора бренд-стратегії «Брендування міст - імідж і репутація України» не залишають байдужими особистості, які роблять все можливе для збереження історико-культурної спадщини, яка є вагомою складовою національного брендингу… 
… Я знову повертаюся до мистецтва вишивки. Вивчаючи і вдивляючись в візерунки, я все намагалася розгадати цей «код народу», в якому закладено сакральний сенс про минуле, сьогодення і, можливо, майбутнє. Міфологічне минуле вишиванки настільки глибоко сягає корінням у час, що мені важко відновити в своїх файлах пам'яті, хто з історичних особистостей першим згадав у своїх працях про цей народний промисел.
Можливо, це був Геродот, який в своїх працях про скіфів описав їх традиційний одяг і зауважив, що вона прикрашена вишивкою. Стверджувати не буду, оскільки і в арабських манускриптах 10-го століття зберігаються відомості про русів, які носили вишитий одяг. 
Судження, думки, інтерпретації ... Їх багато і всі вони мають місце бути. Мене в цій ситуації цікавлять більше малюнки. Адже першими абстрактними малюнками Homo Sapiensa були геометричні фігури, а вони – основа основ в слов'янській вишивці. Сенс, закладений в геометричні символи, завжди міфологічний і тісно пов'язаний з устроєм цього світу. Хто знає, може ці візерунки – знаки космосу, що зображують творчу силу Творця, будову Всесвіту, простір, час. Може тому предки вважали їх магічними і цілющими. Я, звичайно, не профі в семіотиці, але при уважному огляді орнаментів легко виявляю постійну присутність в них восьмикінцевої зірки. Октаграмма , як відомо, найсильніший знак в слов'янській культурі. Так, саме вона у наших предків позначала силу Космосу, єдине духовне начало. Її часто асоціювали і з Сонцем, і з зіркою, під якою народилася людина. Напевно тому восьмикутних зірок так багато було вишито на дитячих сорочках. Такий ось оберіг і символ для гармонізації та врівноваження енергетики. 
Поклавши руку на серце, скажу, що для мене особисто більш цікаві вишиванки раннього періоду, до того як в слов'янську культуру з Єгипту прийшла традиція вишивати хрестиком, а з Китаю – гладдю. Мене заворожує ця повна символізму геометрія, і те як людина бачила долю свого роду, вписаного у Вселенські простори, де все розвивається за своїми канонами і правилами. Все ця символіка − магія наших предків. А для нас − ще один матеріал для одвічних досліджень та інтерпретацій…

P.S. ... «Вілено, а яка вишиванка у Вас?» ... Останнім часом на це питання доводиться відповідати досить часто. Я – апологет історії та мистецтва. Той факт, що «Джоконда» знаходиться не у моїй приватній художній колекції, а у стінах Salle des Etats Лувру, ніяк не заважає мені насолоджуватися посмішкою Мони Лізи і генієм Леонардо да Вінчі.
Хоча, після ознайомлення з результатами незвичайного експерименту, проведеного лабораторією Наркевіча-Йодка, з'явилося бажання придбати національний костюм. Можливо, почну з вишиванки ... Думаю, ми знайдемося один для одного ...
P.P.S. … Стрічка новин у ФБ…щасливі обличчя представників влади у вишиванках… На кожному – посмішка… Хто знає, а може саме у цей момент вони ставлять собі за мету, щоб як і у країнах Європи, в нашій країні повноцінно функціонували муніципальні музеї… Бо там, куди нам надали «безвіз», приватні колекціонери давно отримали «візу» у муніципальні музеї як основну на сьогодні форму недержавного музею, що виконує властиві йому функції щодо збирання, збереження і презентації колекцій, які перебувають в управлінні місцевих адміністрацій, фінансуються з місцевих бюджетів і працюють для ЛЮДЕЙ…
©Vilena V Voronova