Хто на варті вартових?

Якщо в українських громадян зараз поцікавитись, хто відповідає за проведення президентських виборів в країні – ЦВК, МВС чи держава загалом, більшість, думаю, відповіла б – звичайно, МВС.

Хоча Міністерство внутрішніх справ – всього лише інструмент дотримання прозорих і законних виборчих процедур, а не гарант або арбітр виборів.

Інша справа, що під «умілим» керівництвом очільників МВС на цьому інструменті можна виконувати і більш складні, в тому числі, політичні партії. Не виключно, що й на замовлення. Але все це за умови, що інструмент справний. Про нинішніх правоохоронців цього, на жаль, не скажеш.

Невиправдано жорстокі силові дії проти учасників акції «Хто замовив Катю Гандзюк?» у Києві поблизу Подільського відділу поліції засвідчили, що реформування поліції відбулося лише частково. А точніше – обмежилось передусім набором нових патрульних. Ті ж підрозділи, які мають стежити за порядком, зокрема, й на виборах – частково сформовані з «недолюстрованих» працівників МВС, в тому числі колишніх працівників «Беркуту», які відчувають свою безкарність. Головна небезпека в тому, що їхній стиль роботи не змінився, як і готовність виконати будь-які накази в силовий спосіб. Навіть, якщо ці накази – політично вмотивовані. В результаті склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, правоохоронці здійснюють контроль над виборчим процесом. Певною мірою вони можуть на нього впливати – сподіваємося, у межах діючого законодавства. Вони – на варті закону. Але через політичну мотивацію поки що окремих дій правоохоронців виникає питання: «Хто на варті вартових?».

Тут, звичайно ж, можна було в черговий раз згадати про відому провокацію в Чернігові. Там на виклик, адресований поліції, у якому йшлося про порушення виборчого законодавства, замість правоохоронців до приймальні одного з депутатів прибула група «тітушек», які видавали себе за журналістів. Працівники приймальні заявили тоді про провокацію, організовану штабом опонента.  

Але є й випадки, коли поліцію намагаються використати «всліпу». І виходить це не менш технологічно. Так, у Дніпрі штаб Анатолія Гриценка намагався заблокувати виплати громадянам, які відбуваються відповідно до рішення  Дніпровської міської ради від 24.10.2018 року «Про затвердження Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян». Однак представникам кандидата на пост Президента здалося, що при виплаті в міськраді допомоги велась агітація. Вони викликали поліцію, яка і з’ясувала, що жодної агітації не було, а сама виплата є плановим заходом. До честі правоохоронців вони зреагували адекватно, але ситуація в цілому дуже показова і, скоріш за все, буде мати продовження, адже в Україні місцева влада має право надавати матеріальну допомогу, виходячи з можливостей і потреб. Відповідно це відкриває простір для маніпулювання та звинувачень, що є вкрай небезпечною тенденцією, через яку можуть постраждати соціально вразливі верстви населення.

Таких спроб використати поліцію нехай, як у даному випадку, "всліпу", але все рівно в якості інструменту виборчих технологій, буде чим далі - тим більше. Ну а вийти з честю з таких ситуацій може допомогти хіба що адекватність та професіоналізм правоохоронців. А ще тверда готовність залишатись поза політикою.