Майже 70% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни..

Майже 70% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни: соціологічна група «Рейтинг»

За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у січні 2019 року майже 70% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни. Лише 12% переконані, що нехай усе залишається так, як є сьогодні, а 14% – виступають за повернення у минуле. Запит на радикальні зміни відносно високий (близько 70%) у більшості областей. Відносно менший запит на зміни на Сході (62%) та Донбасі (52%). В останньому макрорегіоні чверть опитаних ностальгують за минулим, а кожен п’ятий – не хоче змін, оскільки очікує від них погіршення. 
Протягом останнього року зросла мобілізація виборців. 44% опитаних зазначили, що однозначно мають намір взяти участь у виборах Президента України, ще 35% - скоріше. При цьому зменшилася кількість тих, хто вважають, що їхній голос нічого не вирішує на виборах (з 47% до 40%).
Лідерами президентського рейтингу є В.Зеленський, якого підтримують 19,0% тих, хто визначився та має намір голосувати, а також Ю.Тимошенко, яку підтримують 18,2% таких респондентів. За П.Порошенка готові віддати свої голоси 15,1%, Ю.Бойка – 10,0%, А.Гриценка – 8,5%, О.Ляшка – 7,0%, Є.Мураєва – 3,6%, О.Шевченка – 2,9%, А.Садового – 2,7%, О.Вілкула – 2,6%. 
За останній місяць помітно зріс рейтинг В.Зеленського та П.Порошенка. Невелике зменшення відбулося у рівні підтримки Ю.Тимошенко.Електоральні показники інших кандидатів не зазнали відчутних змін. 
В.Зеленський має відносно вищі електоральні показники серед виборців Півдня та Сходу, у Києві – ділить першість з П.Порошенком, на Донбасі – з Ю.Бойком. Ю.Тимошенко лідирує у Центрі та на Півночі, на Заході –поділяє лідерську сходину з діючим Главою держави. Останній –лідер симпатій серед виборців Галичини. 
В.Зеленський – кандидат, який має найвищий потенціал електорального росту (т.зв. «другий вибір»). Його готові підтримати 7,4% виборців, за умови, якщо їхні фаворити не братимуть участі у виборах. Ю.Тимошенко та А.Гриценка могли б підтримати ще по 6% таких опитаних, Ю.Бойка, О.Ляшка – по 5%, Є.Мураєва, А.Садового, О.Шевченка – по 4%, О.Вілкула – 3%, П.Порошенка та В.Наливайченка – по 2%. 
23% опитаних вважають, що наступним президентом буде Ю.Тимошенко. У перемогу П.Порошенка вірять 16,3%, В.Зеленського – 10,3%. За останній час значно зросла віра у перемогу В.Зеленського. Також позитивну динаміку у цьому рейтингу мають показники Ю.Тимошенко та П.Порошенка. У перемогу Ю.Тимошенко вірять практично у всіх макрорегіонах країни за винятком Галичини та Києва, де опитані більше переконані, що наступним президентом стане П.Порошенко. 
Антирейтинг надалі очолює П.Порошенко:майже половина опитаних заявили, що не проголосують за нього за жодних обставин. 31% опитаних зазначили, що не віддадуть свої голоси за Ю.Тимошенко, чверть – за Ю.Бойка, кожен п’ятий – за А.Яценюка та О.Ляшка. 
Моделювання другого туру дало наступні результати: Ю.Тимошенко тримає першість у парах з П.Порошенком (27% проти 18%) та Ю.Бойком (28% проти 18%). Водночас,дещо поступається у парі з В.Зеленським (29% проти 24%). В.Зеленський також перемагає у парах з П.Порошенком (34% проти 20%)та Ю.Бойком (33% проти 17%). У парі Ю.Бойко-П.Порошенко чинний президент лідирує з невеликою різницею (23% проти 21%). Важливо, що у наведених варіантах можливих пар більше третини опитаних заявляють про свою неучасть у виборах, 16-19% – ще не визначилися із симпатіями. 
67% опитаних зазначили, що Україні потрібен лідер, який здатен об’єднати, примирити та заспокоїти суспільство. 24% – за лідера, схильного до диктатури та жорсткого наведення порядку. Останні очікування відносно вищі серед виборців О.Ляшка та Ю.Бойка. 
43% надалі бачать лідером країни політика з досвідом керування країною, натомість 45% вважають, що Президентом повинна стати нова особистість, навіть без досвіду державного управління. Запит на оновлення влади найбільше спостерігається серед виборців В.Зеленського, С.Вакарчука, Р.Кошулинського, О.Шевченка та Є.Мураєва. Натомість виборці Ю.Тимошенко, П.Порошенка та Ю.Бойка, в першу чергу, голосують за досвід. 
47% стверджують, що в уряді повинні працювати нові люди без негативного досвіду роботи на керівних посадах, не помічені в корупції та зловживаннях. З іншого боку, 43% вважають, що на керівних державних посадах повинні працювати досвідчені фахівці. Як і у попередньому питанні, запит на досвід переважає у виборців П.Порошенка, Ю.Тимошенко та Ю.Бойка. Протилежна теза має підтримку у виборців «нових» політиків. 
Рівень задоволеності діяльністю чинного Глави держави за останні місяці дещо зріс, натомість оцінки роботи керівника Уряду та Парламенту знизилися.15% задоволені діяльністю Президент П.Порошенка, 80% – не задоволені. Діяльністю Прем’єр-міністра В.Гройсмана задоволені 12%, не задоволені 81% респондентів. Роботою Верховної ради України задоволені 5%, не задоволені – 90% опитаних. 
Зростає кількість тих, хто покладає найбільшу відповідальність за вирішення проблем країни на Президента: у вересні 2017 року – таких було 49%, зараз – 57%. 16% вважають відповідальним за ситуацію у країні Прем’єр-міністра, стільки ж – Верховну Раду. Відповідальність на парламент відносно частіше перекладають виборці П.Порошенка. 
Майже половина опитаних вважають, що найбільше гальмують позитивні зрушення у країні олігархи (48%) та Президент (45%). При цьому за рік останній показник зріс з 40 до 45%.Третинапереконана, щовинним у низькому темпі просування змін є Кабінет Міністрів (теж показник зріс з 29 до 32%), 22% так думають про коаліцію у парламенті (показник зменшився з 29 до 22%), 18% – покладають відповідальність на Росію, 16% – на опозицію у парламенті, 12% – на Міжнародний валютний фонд. 
71% опитаних вважають, що державна влада сьогодні у країні є слабкою. 17% – переконані у протилежному. Останніх найбільше у Галичині та серед виборців П.Порошенка. Примітно, що за останні 3,5 роки показник «сили» влади зріс лише на 4 в.п. (з 13 до 17%).
Половина опитаних вважають, що сьогодні чинній владі найбільше не вистачає чесності. Третина – ефективності, людяності, або ж підтримки населення, чверть – професіоналізму та компетентності, 13-15% – авторитетності та досвіду управлінської діяльності. За останні 3,5 роки запит на людяність та підтримку населення від влади зріс, натомість стосовно ефективності та професіоналізму дещо знизився. 
Відносно краще опитані оцінили прогрес у реформі Збройних Сил, українізації інформаційного простору та реформі поліції. Найнижчі оцінки – стосовно антикорупційної та судової реформи, змін до виборчого законодавства, деолігархізації, скасування депутатської недоторканності та прийняття законодавства про імпічмент Президента. У порівнянні із минулим роком покращилися оцінки просування реформи Збройних Сил, українізації, децентралізації, реформи освіти, медицини, боротьби з корупцією та судової реформи. Натомість погіршилися стосовно пенсійної реформи.
Відповідальність за проведення більшості реформ відносна більшість опитаних покладають або ж на Уряд, або Парламент. Винятками є реформа Збройних Сил, деолігархізація та антикорупційні реформи, де респонденти вважають відповідальним більше Главу держави. 
Із жовтня 2018 року зросла кількість тих, хто підтримує надання Томосу про автокефалію Українській Православній Церкві – до 51%. Не підтримують цю ініціативу 21%, ставляться байдуже – 20%. Найнижчий рівень підтримки серед мешканців Півдня, Сходу та Донбасу. При цьому кожен третій-четвертий опитаних цих макрорегіонів байдуже ставиться до цього починання. 
Поступово збільшується кількість тих, хто вважає, що їм важливо жити у демократичній державі: сьогодні 40% однозначно підтримують цю тезу. Тих, кому це неважливо, – не більше 10%. Запит на демократичні цінності найвищий серед мешканців столиці та у Галичині, найменший – на Донбасі. 
Майже 70% опитаних підтримують запровадження в Україні механізму прийняття державних рішень через всеукраїнський референдум. 47% вважають, що голосувати на ньому можна тільки методом особистої явки на виборці дільниці, з іншого боку 10% – за електронне голосування за допомогою мобільного зв’язку чи інтернету, третина – за комбіновані способи голосування, як електронне, так і на виборчих дільницях. Електронний спосіб голосування більш популярний серед респондентів молодших вікових груп. 
64% підтримують тезу, що українська мова повинна бути єдиною державною мовою, 15% – за надання російській мові статусу офіційної в окремих регіонах, 15% – за двомовність на державному рівні. Рівень підтримки надання російській мові будь-якого статусу найвищий серед мешканців Півдня, Сходу та Донбасу. 
Майже 60% – за дипломатичні шляхи врегулювання проблеми війни на Донбасі(37% – за припинення військових дій та замороження конфлікту, 22% – за надання цим територіям самостійного або ж федеративного статусу у складі України). Лише 7% – за повне відділення окупованих земель. З іншого боку 18% підтримують продовження військових дій до повного відновлення української влади на всьому Донбасі. Підтримка останньої тези відносно вища серед мешканців західних регіонів, та столиці, виборців Р.Кошулинського та П.Порошенка. При цьому 68% респондентів надалі вважають Росію країною-агресором щодо України, 20% – протилежної думки. Найбільше респондентів, які підтримують останню тезу, – на Донбасі. 
Підтримка прозахідного вектору надалі переважає в Україні: 46% підтримують вступ до НАТО (32% – проти), 50% – за вступ до ЄС (30% – за рівновіддаленість від Росії та Заходу, 9% – за вступ до Митного Союзу). Кількість прихильників прозахідного шляху розвитку України переважає у всіх регіонах країни за виключенням південно-східних областей та Донбасу.
P.S. …Паяци, фіглярі, трюкачі, актори всіх мастей і різних амплуа… Їх кількість у політиці зростає по експоненті… До «старих політичних артистів» долучаються артисти, майбутні «митці політики»… Для всіх них гра стала органікою. Та чи варто розраховувати на перманентність «політичного спектаклю»?!... Акторська майстерність, філігранні трюки… Так, вони якийсь час конвертуються у дивіденди. Та лицедії забувають, а скоріше не знають, що людина за своєю природою політична. Це така ж невід'ємна природна якість, як біологічність, фізіологічность, соціальність. Політичність – це природна реакція психіки людини на владу. Вона має ті ж глибинні природні корені, як, наприклад, реакція організму на гравітаційне поле Землі. Ось чому людина інтуїтивно виявляє проблеми влади через зниження своєї безпеки, комфорту життя, зникнення сенсу життя. Homo Sapiens під натиском екзистенційної тріади «страх – відчай – смерть» неупереджено стає Homo Politicus, який активно цікавиться проблемами влади як системи його життєзабезпечення. Сьогодні на мапі свого буття Homo Рoliticus жирним курсивом визначає модернізацію влади як наймасштабнішу та сильнодіючу зміну, яка тільки може виникнути в житті людини. Сьогодні вони, Homo Politicus(и), мають нестерпне бажання все змінити. Бажання змін... Воно детерміноване моральною, матеріальною та інтелектуальною кризою… 
P.P.S. … Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 6000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,3%.Терміни проведення дослідження: 
16-24січня 2019 р.

© Vilena V Voronova