Богдан Олексійович пишається тим, що молоде покоління піклується про свою країну
Країна – це місце, де людина народилася, її потрібно любити
і шанувати, як рідну матір, і коли вона в біді, і коли вона процвітає. А
держава – це форма господарювання на території країни, і до неї слід ставитися
критично.
Колос Богдан Олексійович
Ми опинилися в країні
неймовірного кадрового голоду. Країна, в якій можна в переході або на базарі
зустріти продавця з трьома вищими освітами. Країна, в якій колишній
«чебурашкін» фсб, після вдалого вибуху на стадіоні, випадково забув віддати 50
мільйонів доларів кунцевським і став кровожерливим нелюдом по відношенню до
власної країни. Сон розуму породжує чудовиськ. Там, де немає розуму – кулі,
кастети і кров. Там, де немає душі – біль та спустошення.
Ми ніколи по-справжньому не
будували нашу державу, ніколи не розвивали, не культивували історію, релігію,
культуру, спорт. Ми не зуміли цього зробити лише тому, що довіряли свою країну
внукам та правнукам червонознаменних нелюдів. А сьогодні ми дивуємося з того,
що відбувається, боячись зізнатися собі в тому, що через власну байдужість
ледве не втратили свою країну. І лише коли Україною колонами поїхали траурні
машини, ми раптом оговталися і зрозуміли – або тут і зараз, або вже ніколи.
Мені було досить важко
розмовляти з цим вченим. Він так ясно бачить нашу державну недбалість. Відчувалося,
наче ця людина говорить з трибуни перед великою аудиторією, тому навіть
запитання задавати йому було досить складно. Генетика, пам’ять поколінь…
репресованих, загартованих підпіллям досі болить і не дає спати. У Львові це
відчувається мовчазним криком. Вони не пробачили і не пробачать горя та смертей
українців.
Це дуже сильний УКРАЇНЕЦЬ. Він
любить нашу країну і вміє навчати цій любові інших. Радянські науковці не
вірили в Бога, львівські – лише з ним і обговорюють побудову матерії.
Ми наближаємося до чергового
етапу передвиборчих ігор. Вони на 99,9% – прокремлівські. Нам знову готують
«красивий» сценарій з недолугою режисурою, в якому немає і ніколи не буде
України. Янкі будуть розігрувати амплуа борців за справедливість, мокші будуть
за давньою звичкою ходити по головах та винищувати «незручних», бюргери і
англосакси в білих рукавичках будуть з осудом хитати головами, а ми будемо так
само заглядати в рота «хазяям», поки в нашій країні не з’явиться базис управління
державою.
Система. Методичність. Жорсткі
вимоги до державних службовців всіх рівнів. Реформа сьогодення як спосіб
управління майбутнім.
Я народився та виховувався в
Радянському Союзі, як і багато поколінь моїх предків, все життя прожив в Києві,
тому для мене НАЦІОНАЛІЗМ – це набуте, усвідомлене, а не привите з дитинства. Але
навіть в мене вже визріла майже звіряча лють до наших «елементів» державного
апарату. Це просто паразитуюче утворення, котре ми вигодовуємо своїми коштами,
своїми нервами, а зараз навіть своєю кров’ю.
В аудиторії Богдана
Олексійовича будуть лише сильні і гідні УКРАЇНЦІ. Діти міліціонерів,
прокурорів, чиновників та депутатів не зможуть, не витримають тієї України, яку
мріє побудувати цей вчений. Мокшанським вихованцям таке не до снаги.
Держава з людським обличчям.
Духовна. Справедлива. Мирна. Розвинена. Велична. В одному ми маємо бути
безкомпромісні – інтереси України понад усе. Не можна зраджувати Батьківщину
навіть в дрібницях.
На старовинному львівському
подвір’ї у пана Богдана тихо і затишно. Напрочуд приємно посеред невпинної круговерті зупинитися на хвильку у цьому львівському
оазисі та випити кави біля фонтану за бесідою з цією надзвичайною людиною. При
всій своїй суворості та стриманості він надзвичайно привітна людина. Богдан
Олексійович так пишався тим, що молоде покоління піклується про Україну. А мені
постійно хотілося назвати його БАТЬКОМ.
Богдане Олексійовичу, дякую
Вам! Ви дивитеся в майбутнє нашої країни. Ви створили технологію розбудови
України. І коли каркання кремлівських рабів буде перекривати голос розуму, я
буду відкривати подаровану Вами книгу, знаходити потрібну тезу і зупиняти
недолугу і непотрібну жовч.
Вашу працю, Вашу душу, Ваше
життя Ви присвятили Україні. Велика шана і низький уклін Вам!
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ».
Герой програми Богдан Олексійович Колос
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.