Ольга Чізілідзе, скільки тепла, доброти, щирості в цій жінці! – О. Володарський

Якщо тендітна жінка може так самовіддано служити своїй Українській землі, невже ти не встанеш поряд?

«Згадую багатьох. І знаєте, завдяки ним я тримаюся. Коли втома і опускаються руки, коли панічна хвиля «всьо пропало» збиває з ніг, а ґвалт «зрадо-перемог» і «нас слівают» такий, що не чути власного голосу, Господь дає розраду, і я чую їхні голоси, і вони звертаються до мене… Вони кажуть: «Не здавайся, давай вперед, братан! Ми прикриємо!»

Дмитро Поворотний

Не буває випадкових зустрічей. Його Величність Випадок має правильне, справжнє ім’я – Всевишній.

Перша героїня циклу «Покута» проекту «Сповідь». Ольга Чіхелідзе. Тендітна українська дівчинка, чиє єврейське коріння прокинулося в ній несподівано навіть для неї самої. Волонтер. Дружина грузинського воїна, який на передовій захищає Україну. І не важливо скільки їй років. Головне, що завдяки своїй доброті та відкритому серцю, вона зберегла в собі дитячу віру в диво.

Ольга Григорівна Чіхелідзе. Ще на початку війни вона пішла до воєнкомату, аби їй дозволили захищати свою країну. Їй відмовили. А ця маленька жінка з величезним серцем не стала сидіти, склавши руки, і вирішила для себе, що скільки стане сил, допомагатиме в нелегкій справі оборони країни в період гібридної російсько-української війни. І вже не перший рік вірно слідує своїм переконанням.

Оля не боїться братися за надскладні, найважчі долі поранених, поділяючи їх біль та тугу, віддаючи всю себе. Її неймовірний дух та велике серце, котрі лише дивом уміщаються в такому маленькому і тендітному тілі, а також думки вже не перший рік там, на фронті. А тепер там ще й серце, котре вона, не сумніваючись, віддала Зурабу.

Молитися на самоті. Пошепки. Біллю. Самотністю. Не визнаючи золота куполів. Але ВІРУЄ. Кається. І живе далі, рятуючись від болю війни любов’ю. В очах цієї жінки дощ, що омиває її палко кохану Батьківщину. Киянка. Журналіст. Волонтер.

Складно писати. Ледве стримую емоції. В той час, як найкращі гинуть на фронті, в тилу, в самому серці нашої Батьківщини, нам влаштовують Бабин Яр, в котрому знищують вже не тіла, а душі. Знищують підло, по-диявольськи, чим раз сильніше закручуючи іржаві гайки «РАБСТВА».

Відданість та відвага, що не залишають простору для зневіри та сумнівів. І сильний дух Молитви, котрий вимагає від тебе підійти до краю могили, що була уготована тобі внуками та правнуками червоних катів, і прийняти свою долю. І в останню мить, в останню секунду все зміниться. Нація здригнеться. Серця почнуть голосно повторювати ГІМН, котрий, наче молитва, рятував нас в Донецькому аеропорту, в Дебальцево, на Майдані…

Тисячі душ, тисячі сердець і рук об’єднаються у величезну Армію Волі і Нація, нарешті, відродить свою силу. Силу, яка заради живих і в ім’я тих, кого з нами вже немає, не дозволить ні знекровлювати нашу державу тут, в тилу, ні заливати кров’ю на фронті. Нікому не дозволить.

Страшно дивитися в прірву, на краю якої стоїш… Але, як би не сподівалися вихованці кремлівського мордору, ця прірва не стане нашою могилою. Ті з нас, хто скинув кайдани сірості, байдужості і егоїзму, присвятивши всього себе Україні, навчилися літати.

Навіть сам не помічаю, як почав цитувати Ольгу Чіхелідзе. Якщо тендітна жінка може так самовіддано служити своїй Українській землі, невже ти не встанеш поряд. Скільки тепла, доброти, щирості, в цій неймовірній людині.

А ще вона вкрай втомлена. Давно закінчились сили. А потім закінчилися останні сили. А потім найостанніші. І тоді Господь дав їй підтримку і опору. Зураба.

Будеш проходити повз, жовто-синій, вдячно посміхнися їй. Помолися за неї! Від усього серця побажай їй янгола в дорогу! Ця жінка буде щаслива! Така молода українська родина буде щасливою. В їх сім’ї завжди буде Мир і Любов. А потім і в їх країні.

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Герой програми – Ольга Чізілідзе-Батагова