«Іванич» проніс через своє життя гордість і честь степняка
«…Не
в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо»
Ліна
Костенко
Найстрашніше в нас – продажність. Це той гріх, який не дає нам можливості вдихнути
свою свободу та незалежність на повні груди. Мене завжди переслідує цей страх –
несподівано обернувшись, побачити підле і низьке зрадництво. І нехай «знаючі»
люди кажуть, що ми можемо не звернути на це увагу або переусвідомити це гуманно
і з милосердям. Не вірю!
Залишаючись один на один з собою і зі своїми
думками, ламаються навіть найсильніші. Шукають пояснення підлості. Гризуть
себе. Зсередини. До крові. До знищення. І добре, якщо він знайде в собі сили
піднятися. А якщо ні?
Кожен день, з ранку до ночі – побутова підлість,
тиха, повзуча і жахливо безкарна. Прищеплена з дитинства. Ти скаржишся на
дітей, а педагог-шаріков тобі чемно посміхається. Побутова зрада. Соціальна. Політична.
Сексуальна. Дружня. Господи! Коли мокші вагонами вбивали людей, в нас
розстрілювали УКРАЇНЦІВ, в нас випалювали совість і честь. Ми віртуози зради. Ми
савченки, ми барни, ми черноволіхі й пашинські, ми яценюки і кернеси. Це все
МИ! Це все – тінь віртуозної гри диявола... за нотами з манускриптів орди, яка
засіла в Московії.
Вірус, який оновлюють щомиті. Ми перестали його
помічати. А він розростається, як злоякісна пухлина. І ніхто ніколи не думав,
що підуть надскладні метастази у вигляді війни, смертей кращих із кращих. Там,
куди для дикої і варварської ЗРАДИ підселяли орків. А справжній і корінний
народ просто розстрілювали і ховали в мерзлій землі.
Тінь, яка накрила обличчя суддів, прокурорів і
міністрів. Тінь, яка доїдає президента. Сутінки одвічної, тисячолітньої зради. Тінь
від самих себе...
Цей великий і сильний УКР – Доротенко Віктор
Іванович, зумів не злитися з тінню. Так і проніс через все своє 52-річне життя
гордість і честь степняка. Кочівника. Воїна. Козака.
Бився за Дніпро несамовито і фанатично. Вірив, що
обов’язково переможе правда. Свято вірив. І ще священніше вірує. Воював – розвідка.
І говорив правду! Біда постукала в двері сама. Любить цей українець свою землю
і своїх людей.
Величезне підприємство, яке недовкрав Янукович,
вирішило вкрасти дияволятко валентин манько. Конезавод – земля, стайні,
споруди, врожай. І якось несподівано з’явилася купа продажних ментів і міріади
дешевих НКВДистів. Люди перекривають трасу, а дияволятко, під прикриттям
підлеглих водія шоколадного і п’яного клоуна, грабує завод.
Дияволятко настільки звикло до духовної проституції
і морального гомосексуалізму, що червоні командири виділили йому кабінет в центрі
управлінням польотами чортів прямо в ЧК. Він спить з
ними. Жере. Кидає мирних громадян України. І з такою майстерністю задовольняє
та обслуговує владуледвеутримуючих, що його мало не призначили главою
Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО.
Як і завжди, в країні зради і підлості,
найгидотніший і найнудотніший чорт стає узаконеним плебеєм. Поки серед нас не
здохне останній раб, НАЦІЯ приречена на знищення. Між Ізраїлем і Єгиптом
відстань – 0. І де тоді ходили Мойсеєві діти цілих 40 років? Чекали поки мураєва
завалить піском або шуфрича з’їдять верблюди? Годували добкіна і новинського
часником і осиновим кілком? Давали пити королівським і бондаренко степові
колючки? Саме так! Щоб рабська і продажна кров здохла.
Це все МИ. Ми самі джерело своїх неприємностей і
горя. Так само як і ВІЙНА, якою ми граємо як рулеткою, продаючи душу сатані. Тому
що там воюють «чужі» діти.
Жовто-синій, адже це і є найтяжчий і найпринизливіший
злочин! Скоро відлуння передової зазвучить всюди – на кожній вулиці, в кожній
душі, в кожному українському серці! І далі залежатиме тільки від нас, чи
зможемо ми заборонити самі собі самих себе зраджувати. Щоб носити бруд і тінь
цієї зради в тарілку своїм дітям. І передавати, зраджуючи самих себе, губами
«любов» понівеченої і приниженої душі. Нас вже немає. Ми, жовто-синій,
радянські, зіпсовані совком.
Є святі поняття, які вище ЗАКОНУ. Коли ворог (зовнішній
і внутрішній) знищує твій ДУХ, ти зобов’язаний знищити ворога, навіть ціною
власного життя! Хтось виживе, а хтось ні. Але діти і внуки вже точно не будуть
рабами. Тут тільки Бог і Україна. Тільки так ми наведемо їх до СВОБОДИ!
Проект «НЕЗВАБЛЕНІ САТАНОЮ». Герой програми: Доротенко Віктор «Іванич»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.