«Один
за іншим відійшли в небуття спочатку Вольтер, а потім і Дідро. Мислителі
покидали тривожний світ, коли Катерина, вже досягнувши слави, не потребувала в
їх підтримці і похвалах, тепер з ними, з мертвими, можна і не церемонитися.
–
Кожне століття, – декларувала вона, – обов’язково породжує трьох-чотирьох
геніїв, створюваних природою виключно для того, щоб вони обманювали все людство...
Однак,
висловивши їм своє монарше презирство, імператриця підійшла розумно, викупивши
для Петербурга бібліотеки Дідро і Вольтера... Франція! Головне джерело вільної
думки, джерело революційних прозрінь»
(Валентин Пікуль. Фаворит)
Розмова
про Анну Позднякову.
Одеситку.
Матір. Жінку.
Але за всім цим вкрай гостро відчуваються нюанси,
про які не можна не говорити вголос – у цієї жінки дух офіцера. Не солдафона,
що іронією долі отримав енну кількість зірок на погони і ганяє солдатів по
плацу, а дух справжнього благородного офіцера, для якого слова «честь»,
«гідність», «Батьківщина» – не порожні звуки, а фундамент, базис особистості. Витонченість
без надмірностей, гідність без гордині, але потужна, котра відновлює та
створює, а не руйнує. Уже кілька разів ця тендітна жінка втирала носа своїм
передчуттям нашим напівфеесбешним чекістам. Вони як завжди надували свої енкаведешні
пики, та все ж здоровий глузд перемагав.
Я не можу не погодитися з думкою Михайла Бейзермана
про те, що Одесі відведена особлива роль при звершенні УКРАЇНСЬКИХ подій. Ми,
напевно, і самі не зовсім розуміємо сакральності того, що відбувається.
Не вперше спливає з глибин пам’яті «цікава» концепція
американського діяча Алена Далласа 1947 року, в якій він наполягав на тому, щоб
українців було не більше 8 мільйонів.
Ми зобов’язані були захищати свою генетику і
автентичність. Але на якомусь історичному етапі виявилися слабкішими – знову
повірили «братській» Московії.
Нас морили голодом, нами вигравали війну, «закидаючи
шапками», засуджували на 10-річчя таборів за «Кобзар». Не забувай, жовто-синій,
Київ хрестив Русь, а Москва всіляко боролася з «опіумом для народу». Війна йде
не тільки за географічні території, у нас відбувається битва за історію.
Хто воює на нашому боці? Адже одні наші колишні
комісари побігли за океан, а другі продовжували грати в КДБ. Ми так і не
отримали своєї ВІЙСЬКОВОЇ контррозвідки. Ми так і не встигли до цього часу на п’ятому
році війни створити управління «Л» (ліквідації).
Але ця війна зробила дуже важливе – навчила кожного
з нас боротися за нашу Україну. Не важливо, на «нулі» або в тилу. І зараз кожен
УКРАЇНЕЦЬ став воїном. Сито війни відокремило зерна від плевел.
У кращих арміях світу жінки займають не останнє
місце. Міністр оборони – це не межа. Межа нерозуміння – це неповага до того, що
жінка відчуває цей світ, усвідомлюючи себе його частинкою. Це єднання,
помножене на знання та досвід прийнято називати інтуїцією.
Сильна жінка, чию генетику створили багато поколінь
УКРАЇНЦІВ і яка віднайшла національний дух – це те, що може категорично
переналаштувати наше суспільство. Особливо в тому місті, де так болісно
відчуває себе відмираюче червоне стадо. Одеса – стратегічне місто. Тут охранка
з часів Мішки Япончика мала окрему спеціалізовану філію.
За зовнішніми принципами ми бачимо жінку і людину,
спрямовану будувати міську політику і надавати посильну допомогу державі. Вміючи
бачити світло в непроглядній темряві того, що відбувається, вона з найменшої
іскри розведе багаття, у якого буде тепло, затишно і ситно. Вона не зламається,
бо смуток і розпач над нею не владні, вона не зрадить, бо суттю своєю УКРАЇНКА,
і занадто розумна для того, щоб зраджувати себе заради грошей або влади.
Але як же це важливо – розпізнати і побачити
всередині людини дамаську сталь. І дати можливість вийти вперед. Але коли за
спиною Нація і довірливі очі матерів та дітей – ця жінка може придбати
абсолютно інший, більш значущий контекст, який принесе Україні не просто
користь, а зовсім інше звучання.
Нація – це живий організм, і від нашого ставлення
один до одного залежить наше майбутнє. І чим швидше ми навчимося слухати і чути
один одного, тим швидше відродиться нація і тим швидше і якісніше піде процес
відродження держави. А для того, щоб ми були сильнішими, повинні прийти люди,
яким не байдужа доля всіх нас. Стверджую без тіні сумніву
– Анна Позднякова одна з них.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ».
Герой програми – Анна
Позднякова