В Україні шаленими темпами продовжується процес реформ

Ще в лютому 2018 року Адміністрацією Президента України анонсовано проект змін, а фактично, нову редакцію закону, метою і завданнями якого, вкотре і по-новому, є врегулювання правового статусу та принципів функціонування інституту адвокатури. І от нарешті, 06.09.2018 року Президентом України внесено на розгляд до Верховної Ради України законопроект №9055 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Верховною Радою України 2 червня 2016 року ухвалено Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)". Зазначеними змінами передбачено, що виключно адвокат має право здійснювати представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до пояснювальної записки, завданням цього законопроекту (№9055), серед іншого, є підсилення гарантії незалежності адвокатури, впорядкування доступу до професії, зниження корупційних ризиків, введення нового порядку складення кваліфікаційного іспиту та закріплення вимог, необхідних для набуття статусу адвоката, скасування платного стажування після складення кваліфікаційного іспиту.

Все це дуже добре, але, навіть при “поверхневому огляді”, відразу кидається у вічі значне підкручування гайок для «простих адвокатів». Так, саме цей законопроект містить положення, які на майбутнє закріплюють принципи внутрішнього розшарування адвокатської спільноти.

Зокрема, п.2, ч.1 ст.1 законопроекту визначає адвокатську діяльність як «незалежну професійну діяльність адвоката щодо надання клієнту правничої допомоги та інші види діяльності, передбачені цим законопроектом».

При цьому п.4 ст.28 законопроекту визначає, що «адвокат, який уклав трудовий договір (контракт) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, не має права здійснювати адвокатську діяльність та зобов'язаний зупинити її у встановленому порядку, крім випадків, коли його діяльність за таким трудовим договором (контрактом) є науковою, викладацькою чи творчою».

Звісно, «простому адвокату» дозволили зберігати статус адвоката, право представництва, але виключно свого роботодавця в суді та ще користуватися певними правами, які мають адвокати, які здійснюють саме адвокатську діяльність.

Більш того, «простому адвокату» на законодавчому рівні, взагалі забороняється брати участь у роботі органів адвокатського самоуправління, роботу яких, до речі, в значній мірі планується фінансувати за рахунок коштів адвокатів, адже вони все одно повинні сплачувати 50% від щорічного внеску «правильних адвокатів». П.6 ст.28 залишає право за такими адвокатами лише брати участь у конференціях адвокатів та бути обраним делегатом з'їзду адвокатів.

Так, відповідно до ст. 54., «система органів адвокатського самоврядування України складається з національних та регіональних органів адвокатського самоврядування, до яких відносяться конференції адвокатів регіону та з'їзд адвокатів України». Зазначена норма проекту закону відразу ж конфліктує з п.2 ст.49, відповідно до якої «брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України, які здійснюють адвокатську діяльність».

Таким чином, в законі відразу ж закладається основа для не допуску такої категорії адвокатів навіть до мінімальної участі в роботі органів адвокатського самоврядування. Не слід забувати, що в країні на кожного адвоката, що здійснює адвокатську діяльність, на сьогодні, в рази більше адвокатів, які працюють по трудовому договору. Всіх цих адвокатів фактично зобов’язують сплачувати близько 900,00 грн. на рік, але при цьому жодним чином не дозволяють впливати на їх розподіл чи взагалі здійснювати хоча б мінімальний контроль за використанням цих значних, в межах країни, коштів. 

Не слід залишати поза увагою, що чинним Законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено право будь-якого адвоката України брати повноцінну участь в житті адвокатського самоврядування, в тому числі, відповідно, і бути обраним до органів управління.

Особливо ця новела має значення, враховуючи п.4,5,6 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень, якими фактично призначаються дострокові перевибори до Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої ревізійної комісії адвокатури, рад адвокатів регіонів, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (звісно з врахуванням дисциплінарних палат) регіонів та ревізійних комісій адвокатів регіонів на термін від 6 місяців до 1 року.

Фактично, певні положення цього законопроекту розвалюють існуючу систему адвокатського самоврядування, яке, незважаючи на низку конфліктів та протиріч, особливо в Раді адвокатів м. Києва та КДКА, все ж таки, достатньо ефективно функціонує, а також відстороняють переважну більшість електорату, простих адвокатів, від можливості активно впливати на формування та роботу органів самоврядування та відкривають простір для обрання, а скоріш призначення, зручних зацікавленим особам людей на керівні посади в адвокатському самоврядуванні. 

Враховуючи обставини, які створюються нормами відповідного законопроекту, профільні комітети ВРУ, які розглядатимуть законопроект, мають об’єктивно підійти до процесу доопрацювання законопроекту. 

Адже побудова механізмів внутрішнього регулювання адвокатської спільноти повинна відбуватися, без сумніву, на принципах рівності, справедливості та незалежності по відношенню до кожного окремо взятого адвоката.