Кожна наступна передвиборча кампанія доводила, що «маленького українця» можна і треба розводити як кошеня. Так саме відбувається в історії про добровольчий рух України після 2014 року.
Дитячу простакуватість українського
менталітету висміяли не раз і не два. Кожна наступна передвиборча кампанія
доводила, що «маленького українця» можна і треба розводити як кошеня.
Так саме відбувається в історії про
добровольчий рух України після 2014 року. З екранів телевізорів ллються
розповіді добровольців, по Верховній Раді рядами і колонами ходять колишні
добровольці. Київ насичений людьми у незрозумілій військовій формі з елементами
символіки добровольчих батальонів. Не так давно Києвом гуляв хлопчина у
американо-британському однострої. На рукавах – шеврони. З одної сторони –
Правий сектор, з іншої – «батальйон спецпризначення Торнадо» (це такі що один
одного дуже «люблять»). Мені одразу пригадався сюжет совкової комедії, де зі
зміною влади дядько міняв капелюхи. А тут навіть шеврона ліньки зняти –
почепити. Навіщо? Піпл хаває. Всюди зрада, а тут вам – герой на всі руки.
Нагадаю тим, хто народився після СРСР.
Добровольці- -це були такі люди, які воювали в Іспанії, йшли на флот служити на
підводних човнах, їхали будувати байкало-амурські магістралі, повертали у
Сибіру річки взад та оживляти казахстанські степи. Жоден з них не ходив по
Москві або Києву. Всі так далеко жили-служили, що навіть партія забувала інколи
що туди їх і послала.
От і у мене сьогодні питання. Чому ці люди не
на передовій? Чому їх не видно по глухих селах, що зникають з мапи України як
баюри з-під дощу? Чому не топлять москальські галери в Азові? Чому ветеранські
організації через Фейсбук все частіше починають кидати заклики про участь у політичних
акціях під виглядом «небайдужих громадян»? Чому щодня лунають страшні
звинувачення на адресу генштабів і президентів з уст нікому не відомих експертів
та учасників добровольчого руху? І де врешті-решт вони беруть гроші на таку
діяльність? Чому мовчать про злочини, які коїли окремі нелюди під дахом
добровольчого руху?
Люди, які за покликом душі у 2014 пішли
боронити Батьківщину, діяли мовчки і вперто. Брали в руки зброю, виїжджали на
«передок» і нищили ворога, клали голови у бою, гнили у сепарських застінках,
повертались до мирного життя або ставали до строю у складі дійсних військових
та нацгвардійських підрозділів.
Вони теж були, у більшості, простими людьми.
Вони просто не помічали який кривавий танок творився за їхніми спинами. Можливо
не хотіли помічати…
З першими успіхами АТО полетіли перші
тривожні чутки, що місцеве населення в смерть налякане наступами добровольців.
Підрозділи української армії навіть почали себе окремо ідентифікувати, вивішуючи
на броньованій техніці надписи, що це – Збройні Сили України, а не якесь інше
утворення.
На думку спало, що люди налякані кремлівською
пропагандою про «звірства карателів». Звісно, у розп’ятих хлопчиків ніхто не
вірив. Але перші публічні провадження проти окремих «добровольчих» утворень та
їхніх командирів заставили глянути на проблему під іншим кутом. Подвійний склад
окремих батальонів: одні б’ють ворога, інші – «віджимають» майно у місцевих
бізнесменів, відбирають машини та гроші.
Пройшов час. Країна навчилась жити з війною.
Як грім з ясного неба, прийшла звістка про заворушення у тюрмі, що влаштували
«торнадівці». Діяли як професійні зеки. Де тільки подівся добровольчий шарм? Одразу
пригадались кадри з минулого: добровольчі батальйони, Шахтарськ, Торнадо… Чому
про таких горе-добровольців мовчать? Чому з’являються доповіді комісарів ООН де
вже країну Україну звинувачують за дії окремих «добровольців»? Чому в окремих
населених пунктах на сході України АТО асоціюється не з героями-визволителями,
а виключно з такими горе-добровольцями. І чому саме про це вперто не згадують
київські фронтмени добровольчого руху?
Може настав час перед виборами відділити
полову від зерен? Давайте поіменно згадаємо хто і яким героєм був на фронті.
Про генштаб гуляють сотні копійованих та фабрикованих документів у Інтернеті. А
ви підіть далі і чесніше. Опублікуйте правдиві документи про участь
добровольців у АТО. Нагадайте майбутнім виборцям про свою участь.
Розмоляв з військовою людиною. Окремі з цих
батальонів не перевищували 30 – 40 чолові у кращому випадку, а у середньому –
до 150. Про які стратегічні завдання зараз перед виборами почали згадувати так
звані керівники добровольчого руху? Оприлюднені цифри: 45-46 тисяч налічувало
угрупування сил АТО, з яких до 4 тисяч -
у складі добровольчих підрозділів. Про які стратегічні завдання могла йти річ
для підрозділів, які всім своїм складом на фронті важили менше за стандартну
бригаду? Зрозуміло, що їм відводили окремі тактичні завдання. І прикро, що
дехто встигав у цей час ще й творити беззаконня на визволеній землі.
А тепер земля перевернулась. Справжні
захисники, маючи коротку пам’ять, ідуть мовчки за гаслами пройдох, а ті, в свою
чергу – використовуючи мовчання ягнят, розгулюють по Києву та розносять зраду
по Хрещатику. А в цей час вздовж Бахмутської траси йдуть криваві бої.
От би зібрати всіх одягнених у зелену форму
киян, зарахувати до діючих військових частин, що воюють у складі операції
об’єднаних сил і відправити як у минулі часи під вигуки вдячних громадян на
лінію розмежування. Не словом а ділом продовжувати справу дійсних добровольців.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.