…Верховна Рада внесла зміни до закону "Про охорону культурної спадщини» (щодо збереження пам'яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО"). За ухвалення відповідного законопроекту № 1553 в цілому проголосували 232 народних обранця. Метою закону є забезпечення збереження пам’яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, шляхом визначення поняття пам’яток всесвітньої спадщини, їх буферних зон, визначення порядку встановлення режиму їх використання, визначення компетенції органів управління такими пам’ятками та їх наглядових рад, встановленням інших особливостей щодо управління та збереження таких пам’яток…
…Для мене особисто, це рішення парламентарів є приємною несподіванкою та справжньою перемогою. Адже протягом останніх семи років перманентно артикулюю на різних рівнях питання під кодовою назвою «культурна спадщина». Сьогодні я дістаю з репозиторіів своєї пам’яті численні мета файли де зберігається інформація про численні заходи, проекти, стратегії, ініціативи тощо, які так чи інакше були пов’язанні з культурною спадщиною. Так, я не втомлюсь повторювати, і це вже звучить як афірмації, що
культурна спадщина є найпотужнішою складовою формування української ідентичності поруч із мовою, територією, економічним життям і спільністю історичної долі, що може стати чинником національної консолідації, посприяти суспільному розвиткові. Ще вчора, Круглий стіл у ВР «Нове життя історико-культурної спадщини. Збереження і захист культурних цінностей: виклики та загрози» – був моєю ініціативою та візією – сьогодні
результати динамічної дискусії щодо збереження і розвитку української культури, спадщини і традицій різних регіонів України та плідного, відкритого діалогу між фахівцями в галузі культури і культурної політики, представниками державної влади, політиками, експертами, представниками громадянського суспільства – інтегрувалися у тіло законопроекту №1553. І саме тут я хочу подякувати і зазначити свій пієтет до всіх причетних (народних депутатів, які проголосували «за», експертів, однодумців-колег та інших), аби це законопроект з’явився на мапі сьогодення. Не є таємницею, що історико-культурні об’єкти складають вагому частину історико-культурної спадщини українського народу завдяки тому, що є не окремими пам’ятками, а комплексом пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становлять культурну, історичну та наукову цінність. Сьогодні, на жаль, ми стаємо свідками втрати культурних цінностей, рухомої та нерухомої спадщини, історичного, автентичного вигляду наших міст, і цей процес стає все більш незворотнім. Будь-які втрати культурної спадщини неминуче відображаються на нинішньому та прийдешніх поколіннях, приводячи до духовного банкрутства, жебрацтва, випадків фальсифікації самої історії, історичної амнезії, елімінування інтелектуального та творчого потенціалу суспільства в цілому…
… Сьогодні у високих владних коридорах актуалізують питання створення позитивного іміджу нашої країни і свідченням того є Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», розроблена з ініціативи Президента України, яка була представлена ним 25 вересня 2014 року. Так ось, там чітко вказано розділ «Вектор руху «Гордість за Україну в Європі та світі», який передбачає 13 реформ і програм. Перші дві: «Програма популяризації України в світі», «Програма створення бренду «Україна». Як автор бренд-стратегії «Брендування міст – імідж та репутація України» можу зі 100% впевненістю стверджувати, що історико-культурна спадщина є однією з базисних складових у процесі територіального та національного брендингу. На практиці провідною має стати культурно-історична точка зору, яка акцентує увагу на проблемі збереження вітчизняної культурної та історичної спадщини. Робота над брендингом територій є важливим політичним завданням, оскільки культура в цілому та історико-культурна спадщина завжди поряд з економікою та оборонною промисловістю країни. Сучасна політика брендингу пов'язана з нетрадиційним підходом до збереження історико-культурної спадщини території. Вже сьогодні має відбутися трансформація: перехід від «захисту від» до «захисту для», бо елементи історико-культурної спадщини активно використовуються в теперішньому часі. Ця парадигма культурної політики щодо спадщини обумовлена особливостями соціалізації особистості в інформаційному суспільстві. Минуле в цій парадигмі часу стає елементом сьогодення і майбутнього…
…Створення адекватних, гідних, сильних територіальних брендів на основі використання аксіологій історико-культурної спадщини є видом пріоритетною діяльності в рамках постіндустріальних цивілізаційних стратегій. Сучасній економіці потрібні нові моделі бізнесу, тож «економіка вражень» повинна стати новою економічною пропозицією. Бренд пропонує, забезпечує реплікацію та продаж «вражень». В контексті дня сьогоднішнього можу знову констатувати – перемогу та подякувати всім народним обранцям, які на ранковому засіданні у Верховній Раді віддали свої голоси та тим самим ввели поняття "креативні індустрії" в законодавство про культуру, визначили їх як вид економічної діяльності, що має потенціал для створення доданої вартості та робочих місць через культурне або колективне вираження.За ухвалення в цілому відповідного законопроекту № 6738 "Про внесення змін до Закону України "Про культуру" (щодо визначення поняття "креативні індустрії")" проголосували 226 депутатів…
… Сьогодні на адресу парламентарів лунає чимало критики, інкримінуюча риторика є цілком слушною з огляду стану країни та суспільства, та в ці хвилини надати належне всім тим, хто своєю позицією довів небайдужість до питань культури. А тим, хто з парламентською трибуни «надривався», що «ці питання не на часі», хочеться нагадати про конкурентоспроможність української культури та її здатність тонізувати інтелектуальне та духовне життя суспільства, адаптувати для нього культурну реальність світу…
…Тож маємо долати культурні стереотипи спільно, генерувати новаторські тенденції. Кожен сьогодні має бути дотичним до культурної політики держави, яка, в свою чергу, повинна базуватися на науковій концепції національної культури. Серед стратегій розвитку країни має віднайти своє місце інтенсивна розбудова інфраструктури культури. Сфери української культури повинні бути охоплені сучасними інформаційними і комунікаційними системами. Значних трансформацій повинно зазнати законодавче поле, аби стимулювати приватні ініціативи і внески в українську культуру. Кожен має працювати в режимі мобілізуючої та глибокої національної і культурної самокритики.
P.S. …Щодня чути риторику: маємо зміцнювати обороноздатність країни. Так, слушно, бо живемо у часи військових дій. Та не треба забувати, що культура − це основа державності і духовна обороноздатність нації, а тому, так само потребує пильної уваги та інвестицій.
©Vilena V Voronova