Сексуальне насильство: що варто знати у день боротьби з насильством у конфліктах

19 червня відзначається День боротьби із сексуальним насильством у конфліктах. Віднедавна ця дата стала актуальною і для України.

Світовий контекст

Під поняття сексуального насильства може підпадати широке коло проблем: ґвалтування, примус до проституції, сексуальне рабство, примусова вагітність, аборт.

Випадки сексуального насильства траплялися і в країнах Балкан, і в країнах-учасниках Другої світової війни, відбуваються і зараз. Історія наводить приклади цілих таборів сексуального насильства під час війни, як це було в колишній Югославії.

Під час геноциду в Руанді 1994 року тисячі жінок зазнали зґвалтувань. Серед них були групові, а також зґвалтування сторонніми предметами, випадки сексуального рабства та знущань сексуального характеру. У січні 1996 року Спеціальний доповідач ООН щодо Руанди вказував на те, що зґвалтування були систематичними та слугували зброєю.

Гендерно-зумовлене насильство є поширеною проблемою в Центральноафриканській Республіці, Демократичній Республіці Конго, Малі, Дарфурі, Сирії. Воно використовується для терору, деградації, для покарання общин та етнічної «чистки». Переважно жертвами стають жінки і дівчата, однак насильства зазнають також і чоловіки, і хлопчики. Всі вони піддаються маргіналізації і стигматизації з невеликою надією на встановлення справедливості: аби ті, хто нападав, предстали перед судом. Тож, розвиваючи міжнародну юриспруденцію, Міжнародним кримінальним судом сексуальне насильство і гендерно-зумовлене загалом планується розглядати не як відсторонений злочин, а в межах військового, щоби надалі попіклуватися про дестигматизацію жертв насильства та попередити такого типу злочини.

Українська ситуація

Із початком збройного конфлікту на сході України явище сексуального насильства стало доволі поширеним. Експертам Східноукраїнського центру громадських ініціатив під час опитування потерпілих, які перебували в місцях незаконного позбавлення волі, вдавалося дізнаватися багато фактів про порушення прав людини, свідками якого ставали незаконно ув’язнені.

Постраждалі нерідко згадують, як ув’язнених жінок забирали «втішати» бойовиків, як жінок забирали вночі, а зранку ті поверталися з ознаками ґвалтування.

«Коли я перебував у полоні незаконного збройного формування ГШР “Бетмен”, я був свідком того, що жінок ґвалтували. Я звернув увагу на те, що щоночі охоронці заходили у камеру і будили молоду жінку, спонукаючи вийти з камери, кажучи при цьому, що її начебто викликають на допит. За деякий час ця жінка поверталася назад. Я звернув увагу, що вона почувається дуже ніяково і намагається не дивитися на інших людей», - засвідчує незаконно ув’язнений.

Дослідження явища сексуального насильства, пов’язане з конфліктом, було проведено Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини в період із 14 березня 2014 року до 31 січня 2017 року.

Найпоширенішими є випадки сексуального насильства в умовах тримання особи під вартою, однак непоодинокими явищами є також ґвалтування на блокпостах під час перетину лінії розмежування.

Категорії насильства на Донбасі

Серед потерпілих, які потрапили у полон незаконних збройних формувань: жінки і чоловіки. Насильство з різними ступенями тяжкості  залежно від причин ув’язнення. Чоловіків піддають жорстокішим катуванням, однак у постійній групі ризику жінки, про що свідчить кількість зґвалтувань.

Аналіз свідчень, наданих жертвами та/або свідками, дозволив ідентифікувати різні форми сексуального насильства, які використовувались у незаконних місцях несвободи. У звіті «Війна без правил», виданому коаліцією правозахисних організацій «Справедливість заради миру на Донбасі», окреслено Серед них:

-                     зґвалтування та погроза зґвалтуванням;

-                     примус до проституції;

-                     катування з пошкодженням статевих органів або погроза вчинити такі дії (у т. ч. катування електричним струмом із підключенням до статевих органів);

-                     спроба, погроза кастрацією;

-                     проникнення в анальний отвір та погроза проникнення сторонніми предметами (паяльник, свердла, різні типи зброї, шланг із колючим дротом, будівельний пістолет для монтажної піни тощо);

-                     погроза вчинити сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, щодо близьких та рідних;

-                     примус/вимушене спостереження за сексуальним насильством та катуванням із використанням сексуального насильства;

-                     сексуальні домагання;

-                     примусове оголення та утримання особи в роздягнутому вигляді;

-                     обшук особами протилежної статі, у т. ч. із повним чи частковим оголенням;

-                     приниження сексуального характеру (вдягання одягу з підкресленими елементами статевих органів);

-                     примус до спостереження за оголеними чоловіками (eксгібіціонізм);

-                     жорстоке поводження з вагітними жінками.

Сексуальне насильство беззаперечно призводить до серйозних фізичних і психологічних травм. Важливо, щоб особи, які пережили насильство, мали безперешкодний доступ до якісної та своєчасної медичної допомоги.

Моніторингова місія ООН, з посиланням на спостереження лікарів, у своєму звіті вказує, що на Донбасі вздовж лінії зіткнення все більше випадів вагітності спостерігається навіть серед жінок старше 40 років, які вже протягом багатьох років стояли на обліку з безпліддя. Деякі з таких випадків вагітності можуть бути пов’язані із присутністю озброєних військових у населених районах, та, в окремих ситуаціях, із сексуальним насильством.

Куди звертатися

Для доведення факту зґвалтування проводяться два види експертиз: іммуно-біологічна і судово-медична. Однак ці обидва види мають бути проведені не пізніше 72 годин після акту насильства за умови, що біологічний матеріал не було забруднено або знищено. У більшості випадків  ці умови не можуть бути виконані, оскільки жертви часто не мають доступу до правоохоронних органів або медичних установ протягом 72 годин після акту насильства.

Проте без цих двох елементів справа про сексуальне насильство майже ніколи не доходить до суду. Без цих доказів факт сексуального насильства важко довести, і обвинувачення часто заміняють на менш тяжке, як, наприклад, умисне заподіяння тяжких (стаття 124 Кримінального кодексу) або легких (стаття 125) тілесних ушкоджень. Окрім цього, відповідно до законодавства України, кримінальні провадження у справах про зґвалтування та заподіяння легких тілесних ушкоджень можуть бути закриті, якщо жертва відмовляється від обвинувачення (забирає свою заяву). Це положення створює ризик, що жертву можуть змусити відмовитися від обвинувачення, особливо у справах, пов’язаних з конфліктом.

Фонд добровільних внесків ООН для жертв катувань Управління Верховного комісара з прав людини підтримує організації громадянського суспільства, які надають послуги жертвам катувань, у тому числі сексуального насильства.

Однак зазнавши будь-якого порушення прав людини, варто звертатися з заявою до правоохоронних органів. При підозрі відповідних органів у бездіяльності, жертви катувань можуть звертатися до міжнародних правозахисних організацій.