«ЛЮДИНА В ФОРМАТІ 3V» - старт нового соціального проекту

Ті, хто знає мене не перший рік, здивуються, адже раніше моїми героями, тими, які живуть під девізом «Veni, vidi, vici» (до речі, мій девіз по життю), були успішні персони, люди-бренди, особистості, які сьогодні на Олімпі успішності, слави та визнання. І це добре, бо такі люди є референтними персонами. 

Та, чим більше я зустрічаюся з простими українцями – тим більше розумію, що їх, героїв, які «прийшли, побачили, перемогли», в нашій країни сотні тисяч. Про них не пишуть у газетах, вони не красуються на обкладинках глянцевих журналів, їх не запрошують на ТВ, вони не мають рейтингових сторінок у соціальних мережах, проте вони герої нашого часу. Свої «пости» вони пишуть не в FB, а щоденно, перемагаючи біль, втрати, розпач, вони пишуть власні сторінки буття, іноді – кров’ю… 

Для мене вони герої… Я спілкуюся з ними у різний спосіб: листи, телефонні розмови, зустрічі. Сьогодні ці герої потребують допомоги. Ні, вони не просять про матеріальну допомогу, вони не жебраки, бо справжні герої знаходять можливість виживати за будь-яких обставин. Та всі вони мають рани… Глибокі та криваві… У когось вони бойові, а у когось – душевні… Вони не загоюються… Ліки від них не продають у аптеці… 

Вони, справжні герої, іноді не можуть наважитися зізнатися у тому, що їм потрібна допомога психолога. А навіть якщо наважуються все ж таки звернутися, то банально не вистачає особистого бюджету, аби отримати фахову допомогу. А, як відомо, «психологічна допомога» – це не одноразова консультація, а тривалий процес, важкий шлях, робота, яку важко обрахувати годинами, днями, місяцями… 

… Сьогодні мене переповнює радість, бо нам, команді однодумців, вдалося запустити соціальну програму з психологічної реабілітації внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО. 

Найкращі психологи країни, психотерапевти, реабілітологи протягом трьох місяців працюватимуть із тими, у кого болить душа… Більше ніж 250 чоловік об’єднано в групи. 

Я ніколи не могла подумати як цікаво люди обирають для себе компанію тих, з ким вони займатимуться і ділитимуть хвилини буття.

Жінки-переселенки воліють бути разом, але, як правило, з одного міста чи області. Хлопці, учасники бойових дій, в один голос сказали: «Справжні чоловіки не плачуть, але є виняток. Тож нехай наших сліз не бачать діти та жінки. І взагалі, можна, щоб у кімнаті для занять, тренінгів були лише наші пацани, з якими були у шпиталі, або на передовій»… 

І ще, і ще багато чинників і нюансів, і це не викликає подиву, адже психологія – наука про душу. Я зараз не буду про психіку, бо коли думаю і бачу саме цих людей, бачу лише їх душі…

… Як то кажуть, «перша ластівка навесні»… Так, першою ластівкою у нашому проекті стала зустріч жінок-переселенок з Донеччини з психологом, гештальттерапевтом; викладачем кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного ( м.Львів) Лесею Музичко . Адже ця нова соціальна ініціатива знову можлива за його підтримки. 

Так, він не тільки «вміє дарувати троянди жінкам у День 8 Березня», він вміє дарувати любов ближньому: чи то сироті, чи людині похилого віку, чи пораненому на війні – і це його іманентна властивість.

Сьогодні жінки-переселенки дякували йому не тільки за можливість бути учасницями соціальної програми, не лише за Великодні подарунки, які, до речі, були неочікуваними, але такими необхідними саме в ці святкові дні, вони дякували за «популізм» і просили залишатися таким, як є: небайдужим до болю простих українців... 

P.S. … Я дивлюся на цих людей… Вони, підопічні, переселенці з ДОНЕЦЬКА… Вона, психолог, гештальттерапевт, викладач кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, зі ЛЬВОВА… Вони разом, за одним столом: долають, латають… єднають… Схід і Захід… разом… 

P.P.S. … Ми всі в у душевному трепоті в очікуванні сходження Благодатного Вогню в Храмі Гроба Господня в Єрусалимі. Ми молилися всім християнським світом, щоб це сталося… Ще мить і Великодній благовіст залунає по Всесвіту… Радісний урочистий тридзвін і наше піднесене: «Христос Воскрес!» возвеличить Спасителя і наповнить душі вірою, надією та любов’ю… Так, у ці великі дні кожен здатен не лише радіти особисто, кожен здатен до пасхальної самопожертви задля блага ближнього, кожен може подарувати часточку своєї душі тим, хто цього потребує, кожен може поділитися з ближнім тим, чим може, найкращим, бодай в любові наблизитися до самого Творця… 

©Vilena V Voronova