Україна - 2017. Провалена революція

10 января 2018, 00:13
0
147

Україна - 2017. Провалена революція

Якщо Вам здається, що політики Вас постійно обманюють, не сумнівайтеся - Вам не здається.

У 2017 році було прийнято багато резонансних судових рішень. Затримували політиків, приймалися різні закони. Як пересічні українці оцінили ці рішення і як вони вплинули на життя країни?

Лікарняний візок, картата ковдра та крапельниця в залі суду. До яких лишень фокусів не вдавався відсторонений очільник Державної фіскальної служби Роман Насіров. Усе щоб затягнути судовий процес. І ось черговий інфаркт. Серце посадовця не витримало звинувачень НАБУ. “Здоров’я це найголовніше, а все інше ми зможемо доказати через правову позицію”, - зазначив Насіров.

У березні 2017 Насірову оголосили підозру - звинуватили у зловживанні службовим становищем і співпраці з газовим магнатом Олександром Онищенком. Суд відправив посадовця за грати на 60 діб. Проте, через тиждень відпустив. Дружина Насірова внесла за нього заставу 100 мільйонів гривень. “Я дуже вдячний своїм родичам, які змогли знайти частину суми, якої не вистачало”, - повідомив Роман Насіров.

Не менш гучним стало і затримання Миколи Мартиненка. Екс-нардепа підозрюють у розтраті 17 мільйонів доларів державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”. Соц. мережі відразу вибухнули емоціями. Те, що у Мартиненка не знайшли ніякої смертельної хвороби вже викликає повагу. Сам Мартиненко заявив, що справа сфальсифікована. Директор НАБУ Ситник вирішив пропіаритись. Він хоче переключити увагу від провалів у роботі НАБУ і своєї політичної заангажованості.

Зізнанням року стало зізнання екс-працівниці НАЗК Ганни Соломатіної. Жінка запевнила - агенство підпорядковується Адміністрації Президента. І декларації розглядає вибірково.  НАЗК не є самостійним органом, а повністю контрольоване владою. У НАЗК від звинувачень відхрестились. Зазначили, що інформація поширена колишнім працівником агенства є недостовірною. Національне агенство направить до суду позовну заяву з вимогою спростування недостовірної інформації. У скандалі фігурує і сама очільниця НАЗК. Журналісти зафільмували Наталію Корчак за кермом незадекларованого авто,  що нібито належить її свекрусі.  До останньої з перевіркою навідалось НАБУ. Свекруха замкнула слідчого у квартирі. Визволяти колегу приїхали агенти НАБУ.  

Справжню сімейну драму українці спостерігали наприкінці жовтня. НАБУ затримало сина Авакова. Олександру оголосили підозру. Звинуватили в розтраті державних коштів під час закупівлі рюкзаків для військових. За “дивним збігом обставин” за підозрюваного вступились підлеглі Авакова старшого, які будуть вимагати і наполягати на правовій оцінці дій сина міністра МВС Авакова. Проте, не відстояли. Суд посадив Олександра Авакова під домашній арешт.

Справжній прорив цього року влаштував Михаїл Саакашвілі після того, як Президент Петро Порошенко позбавив його громадянства. За подіями на польському кордоні спостерігала вся країна. Проте, це був лише початок. 17 листопада Михаїл Саакашвілі спробував влаштувати третій майдан. Найгарячіші події розгорнулися 5 грудня, коли Генеральна прокуратура намагалась затримати Саакашвілі. Екс-губернатора Одеси звинуватили у фінансуванні акції протесту з російських потоків. Визволили Саакашвілі активісти. Того ж вечора Михаїл разом зі своїми прихильниками створив січ. Проте, їх автономія проіснувала недовго. Вже 8 грудня екс-губернатора закрили в ізоляторі. Та через 3 дні суд вирішив не затримувати Саакашвілі поки триватиме розслідування.

Підсумки 2017 року в Україні.

Україна 2017 року - такого ще не було. Резонансні затримання, рішення, яких Україна ще не бачила. Політичне шоу усюди. Суди перетворили на шоу. Органи на шоу. Чому так сталось?

На чолі країни шоумен.

Україну сьогодні розривають на клаптики. Сьогодні усюди просто політичне шоу. Для чого це робиться?

Чудес не буває. Люба держава, щоб стабільно існувати і захищати законні права своїх громадян, опирається на закони, опирається на право. Без права, без справедливості не може існувати ні одна демократична держава. Право в нашій країні розтоптали. Розтоптали з бажання якомога скоріше заняти провладні крісла. І приходили в ці крісла, якщо хтось забув, багато на крові. Сьогодні ця кров вже змита водою, вже все відполіровано. Сьогодні вони ходять вже не в потертому одязі, не в задимлених від диму шин куртках. Сьогодні вони вже всі в дорогих костюмах. З гарним манікюром. І вони думають, що від цього вони стали важливішими чи розумнішими. Ні важливішими ні розумнішими не стали.  Всі дії нинішньої влади, особливо за минулий 2017 рік.  Коли довіра народу вже перестала засліплювати і люди почали дивитись тверезими очима. Як є на те, що відбувається. Всім нам здалося, що влада “гола”. Що король “голий”. Що насправді не можливо ніякими словами заговорити відсутність законів. Не можливо опиратись ні на що інше, якщо це не право, для того, щоб вершити правосуддя. Неможливо однією рукою показувати світле майбутнє в сторону Європи, а іншою міцно триматись за радянське минуле. При чому за ту частину радянського минулого, яка була самою гіршою. Якби вони тримались за ту частину, де людину поважали, то це було б одне. А так вони тримаються за репресивну машину. І повторюють крок за кроком те, як проходила період становлення радянська влада після революції 1917 року.

Ми аналізуємо чим жила Україна у 2017 році. Можливо сказати, що хоч чимось він виявився ефективним  і корисним для країни? Наприклад, прийнятими якимись законами чи провал був усюди?

Влада живе своїм життям, люди своїм. Багато людей перестали цікавитись політикою, плюнули на все. Хтось поїхав, у кого є можливість і перспективи. Хтось змирився і, опустивши голову, продовжує тягнути за собою свою сім’ю: батьків у віці, дітей, внуків. І надіється лише на себе. Нажаль, добробут людей сильно погіршився. Це не додає нікому оптимізму. І немає перспективи. Тобто, все що відбувалось в 2017 році, був якийсь сюр. Це було перевернуте дзеркало. Начебто ми дивимось із за дзеркала на наше життя і не можемо зрозуміти що відбувається. Людина, яка бачить те, що відбувається навколо нього, розуміє, що перспектив немає точно. Тому, якщо і були гарні закони, а їх не могло не бути, але найбільш резонансне, найбільш обговорюване було тільки лише поганим. Невдале затримання, нерозумні реформи, перенесення будь-якої тяжкої ноші: фінансової, економічної на плечі населення з плечей держави - все це відбувалось в 2017 році.

Що найбільше здивувало в Україні в 2017 році? Не лише з політики - взагалі в Україні.

Важко було вже дивуватись. Було багато чого. Є дурниці, які викликають іронію і заставляють стібатися над владою. А е речі, які глобальні, і які зрозумілі з висоти прожитих політичних років, що це призведе до дуже негативних наслідків. Було багато складних речей, які призводили до глибоких душевних переживань. Не можна було зрозуміти причину - чому це відбувається саме в нашій країні? Чому не можна посміятись, як сьогодні сміються наші сусіди над нами, спостерігаючи за тим цирком, який влаштовує безграмотна влада. Нажаль, це відбувається тут, нажаль, це відбувається з нами і, нажаль, поки що, без тотальної зміни влади (не персональної влади, а влади як системи управляння державою) у нас нічого не відбудеться.

Яку реформу можна засудити у 2016-2017 роках, а яку, все-таки, підтримати?

Не можна нічого, що зробила влада, назвати реформою. Це була зміна правил гри, це було перевертання ситуації з ніг на голову, але це була не реформа. Реформа - це викорінення поганого в чомусь і поступовий, складний, проблемний перехід до гарного. Що сьогодні гарного, крім як для Президента та його оточення, принесло те чи інше пересортування законів, які, нажаль, парламент штампує як на ксероксі, не розбираючись ні в суті, ні в причинах, ні, саме головне, в наслідках того, що вони приймають?

Одна із самих страшних “реформ”, змін що відбулися, це зміни, які були прийняті до всіляких кодексів, які деякі називають судовою реформою. На сьогоднішній момент це саме страшне тому, що на законній підставі під оплески деяких “правозахисників” і “відомих юристів” було прийнято рішення відмовити в правосудді величезній кількості населення, у якої немає грошей. Сьогодні, щоб довести свою правоту, а в тебе немає на це засобів, ти вже не зможеш. А йти позичати, влазити в ярмо, людина не піде. Він просто махне рукою і перестане боротись з державою як з машиною, яка сьогодні робить з нього безправного навіть вже не громадянина. Громадянином назвати складно, оскільки громадянин має як права так і обов’язки. Якщо він має обов’язки, то з нього можна спитати, а якщо він має права, то він повинен мати змогу ними користуватись. Як на сьогоднішній день можна було прийняти таку норму, яка прибрала презумпцію вини держави при подачі скарги громадянином на того чи іншого чиновника? Тепер треба довести, що чиновник був не правий. А як це можна довести, якщо чиновник опирається на величезну допомогу державної машини? А людина безправна і іноді вона одна перед величезною стіною. І збори, як збільшили в рази, і права, якими наділили суди. Друга по значимості зміна, яка була зроблена в законодавство, яке координує діяльність сферу охорони здоров’я.

Прийде час і треба буде детально розібратись не тільки з тими, хто голосував, це така справа - депутат по Конституції не несе відповідальності за свої голосування, а й з тими, хто вніс це на голосування і прописав саме в такому формулюванні. Тому, що судова реформа не просто робить людину безправною, а вона ще й наділяє Президента додатковими можливостями і повноваженнями. Як по закону так і поза правовим полем. Тепер він має право карати і милувати суддів, що не є добре тому, що мало хто утримається від такої спокуси. Хто придумав зміни в охорону здоров’я, які містять напряму протиріччя нашій Конституції? І тій статті, яку ніхто не відміняв. Може вона погана, може така, яку неможливо виконати, але її ніхто не відміняв. Чому сьогодні без зміни Конституції охорону здоров’я зробили платним, називаючи це поліпшенням медичних послуг, які надаються медичними закладами? Як би це пафосно не звучало, але немає цьому іншого пояснення, як швидко і якісно скоротити кількість населення України. Іншого пояснення немає. Мало того, людина, яка не може підтвердити свою вищу освіту, маніакально тримається за свою посаду і ніхто не може звільнити в.о. міністра без вищої освіти. Це нонсенс.

Це є на сьогоднішній день провалом державницької політики і політики по управлінню? Тому, що є розуміння механізми державного управління. Є ціла наука про це. Як управляти країною в цілому. Чи є це провалом і чи може сьогодні саботує хтось управління країною для того, щоб створити такий імідж всім органам і тим самим депутатам в цілому у Верховній Раді? Може це якась інша така ціленаправлена програма?

Закон про люстрацію прибрав із можливих претендентів на ту чи іншу посаду величезну кількість, які володіють достатнім досвідом і мають підходящий вік, а також за плечима мають великий пласт знань, який би вони могли застосувати. Їх звинуватили, що вони працювали не з тим Президентом. Наспраді, вони працювали в Україні і для України. Вони Президента могли бачити по телевізору і, в поодиноких випадках, коли він з офіційним візитом приїжджав в яку-небудь область запрошувались для участі в партхозактиві. І сьогодні ці люди абсолютно не заслужено, в антиконституційний спосіб незаконно позбавлені права брати участь в управлінні державою. Їх прибрали.

Але вони фахові?

Авжеж фахові. І вони не можуть знайти собі використання, оскільки багато з них все життя пропрацювали на державній службі. Не беремо середній рівень. А беремо тих, хто попав під дію закону “Про люстрацію” і кого звільнили. А середню ланку звільнили тому, що на місце люстрованих прийшли нові керівники і почали розставляти своїх людей по місцям.

Чи можна сьогодні стверджувати що та боротьба з корупцією, міфічною чи реальною, і вони дійсно звільнили всіх корупціонерів, які були? Чи не відбулося цього?

Не можуть корупціонери побороти корупцію. Неможливо. Не може злодій викорінити злочинність. Такого не було ніде в світі. На сьогоднішній момент рівень корупції, що є в країні, як мінімум не менше, ніж при попередній владі. Вони кажуть більше. Але, які мінімум не менше. При цьому є одне важливе уточнення. Якщо Янукович і його найближче оточення розкрадали бюджет з прибутку. Тоді країна потроху, але рухалась вперед. То ці сьогодні крадуть зі збитків. Вони мародери. Вони крадуть тоді, коли йде війна чи стихійне лихо. Тоді, коли не можна не те що брати чуже - з землі підняти не можна чужого. Коли у людей горе. До них не можна наближатись з поганими намірами. І в іншій ситуації не можна. І таким є відповідна назва, коли людину називають не крадій, не грабіжник, а мародер. За таке відразу розстрілюють. Так от сьогоднішня влада більше схожа на мародерів. Вони на кожному кроці кричать в країні війна. Всі мобілізовуємось. Збирають по 5 грн. з смс. Волонтери збирають по всій країні гроші. Оголошені спеціальні податки, які збирають з населення гроші, з пенсіонерів почали брати гроші. І при цьому, їм вдається красти. Це мародери. Тому, не можна взагалі говорити про те, що ці люди почали боротись з корупцією. З корупцією почали боротись ті, хто їх опосередковано чи напряму привів до влади. Але це представники інших країн і про них говорити дуже складно. Вони завжди стоять за кулісами.

Думка громадян щодо боротьби з корупцією.

Як оцінюєте боротьбу з корупцією в 2017 році?

Думка 1:

Ніяк. Нічого не робиться, не боряться. Друг з другом дурака валяють що НАБУ, що Генеральна прокуратура.

Думка 2:

Не відчувається. Щось їх там садять, садіть, а потім назад випускають.

Думка 3:

Чесно сказати, що є сумніви, що в нас пропаде та корупція. Вона як була так і буде процвітати.

Думка 4:

Важко говорити про якісь результати тому, що зараз не видно. Як що я правильно розумію, то тільки почалась боротьба. Створюються відповідні органи.

Чи є корупція чи це просто створили термін, з яким всі міфічно борються, а під нього створюють купу незрозумілих органів з бюджетом декілька ярдів?

Однозначно корупція є. Однозначно, нажаль, Україна одна з лідерів в гіршому сенсі цього слова на всьому пострадянському просторі. Нажаль, ми не перехворіли, не змогли здихатися, не змогли напрацювати такі правила, при яких корупція була б неможливою. Підбирати на посаду чесну та порядку людину немає сенсу. Будь-яка посада, будь-які спокуси зіпсують самого стійкого. Одиниці не зламаються. А по великому рахунку система перемеле. Або викине його - відторгне, або примусить іти так як всі. Тому, треба змінювати не людей, що у нас роблять. Одного зняли, а іншого поставили. А що, змінили умови при яких він мав можливість займатись корупцією? Нічого не відбулось. Мало того, якщо при Януковичу давали якісь реальні строки за хабарі, то хто зараз у нас, як, наприклад, колишній міністр економіки в Росії Улюкаєв отримав 8 років за хабар? Це всім показали по телевізору і це реальний вирок. Нікого. Засуждують тих людей, які себе захистити не можуть, а весь вищий ешелон влади, вся вища ланка, яка попадаються на корупції, їх всіх відпускають. Хтось ковдрою накривається. Про всіх мова йшла вище. Це, напевно, лише десята частина.

Під створенням антикорупційних органів і виділенням для їхнього утримання біля двох мільярдів гривень створили міф про те, що ми боремось з корупцією. Створили ці органи: НАБУ, НАЗК, САП і сказали, що тепер вони будуть в країні боротися з корупцією. Але вони пересварилися між собою і почали боротися один з одним. Чому так сталося?

Вони посварились не між собою, а посварились з Генеральною прокуратурою із за того, за красивими словами про реформу з уст Генерального прокурора реальних справ не було. Він до того як був генеральним прокурором казав одне, а після того як став Генеральним прокурором став казати інше. Виходить, що він замість того, щоб віддавати повноваження прокуратури і вона перестала бути караючим органом правлячої партії, як це було при радянській владі, а  стала дійсно наглядовим органом, який би займався і контролював дотримання законів на всій території країни. Як громадянами, так і окремими організаціями. Вони почали натягувати на себе всі можливі повноваження, намагатись протягти всілякі поправки до законів, які б відібрали повноваження в новостворених органів і все би йшло через них і вони б вибирали, чим би займались вони, а чим інші. Тут є ще одне питання, яке полягає в тому, кого поставили керувати НАБУ і САП. Не маючи нічого проти проти Холодницького ні Ситника, оскільки особисто не знайомий, але це дуже молоді люди. Вони пройшли дуже короткий шлях в правоохоронній системі. У них ні в силу віку, ні в силу знань ні в силу життєвого досвіду нема за плечима тих можливостей, які дозволили б їм стати один на один, лицем до лиця з Генеральною прокуратурою, яка не в особі Луценка, а в особі всієї Генеральної прокуратури - всього дуже закістянілого органу, який трамбувався ще за часів радянської України. Там є свої традиції. Вони пережили вже не одного Генерального прокурора. І цього переживуть і ще з десяток. Це система. А там за спиною системи не було. Поставили молодих людей, не досвідчених організовувати такі структури, які повинні займатись діяльністю перших осіб країни. Від народних депутатів і закінчуючи Президентом.

То треба змінити Генеральну прокуратуру?

Треба дуже ретельно підходити до кадрових питань. Ці призначення були дуже дивними для всіх. Багато хто не вірить в чесність і прозорість всіх конкурсів. Скоріше за все, що їх туди вже до конкурсу назначили, а конкурс був формальністю, яка легалізувала це призначення. Треба було просто не слухати поважних людей з іноземного посольства, а требу було наполягати на своєму і приводити своїх досвідчених людей. Якби припустити, що керувати НАБУ поставили б нині покійного Юрія Федоровича Кравченка, колишнього міністра МВС, то ви розумієте скільки реальних справ і багато людей би вже отримали реальні строки і не було би стільки цих надутих мильних бульбашок, а було би в суспільстві обговорення реальних справ по боротьбі з корупцією. Але де їм взяти Кравченка, якщо їх і так було декілька осіб, так вони ще й законом про люстрації міцних, але слабших, поприбирали.

Хто замість нинішнього Генерального прокурора повинен очолити відомство у 2018 році?

Насправді, авторитет державних органів влади наскільки розтоптаний і принижений в очах людей, не говорячи вже про довіру, а про повагу, що ще один камінь кидати в ці напівлежачі тіла не хочеться. Не будемо переходити на персоналії. Однозначно це повинен бути не кум Президента, однозначно рівновіддалена особа від усіх політичних партій. Зрозуміло, що він повинен бути ні з опозиції ні з влади, а це повинен бути абсолютний професіонал, якому будуть довіряти. Де такого взяти ніхто не знає. Хоча би треба розпочати пошуки такої особи. А ніхто не шукає. Ніхто не хоче шукати заміну людині, яка вже провалила все що тільки можна було в Генеральній прокуратурі. Все провалено. Відсутність знань. Заангажованість. Бажання вести і свою політичну кар’єру і догодити діючому Президенту. Це не самі кращі якості для Генерального прокурора.

Питання про міфічно-містичну історію “Гроші Януковича”. Україна, 2017 рік, підсумки. Гроші Януковича. Що це за гроші і чи були ці гроші? Чому про них говорять і що це за цифра?

Це приблизно із тієї ж самої серії про “золотий унітаз”, тобто, требу було говорити щось таке, що виходило за рамки загального і приваблювало людей. Якщо сказати “крадій”, “вкрав” - звикли вже до цих слів. Якщо сказати “золотий унітаз”, вже починають замислюватись як так золотий унітаз. Грошей було, начебто, 70 млрд. Посли іноземних країн, в основному європейських, склали список найближчого оточення Януковича, які начебто разом з ним ці гроші з країни забирали.

“Партія регіонів”, “Опозиційний блок” - програма цих партій відрізняється від інших партій?

Не треба роздавати всім однаково, але соціальна справедливість повинна бути. І той, хто досягнув в країні чогось значного, він в тому числі несе відповідальність і за інших в цій країні. Він досяг успіху не на Місяці, не в іншій країні, а в своїй рідній країні. Вона цьому сприяла і допомагала. Хоча, в нас часто було навпаки. На сьогодні реальної соціал-демократичної ідеї не реалізує ні одна політична партія, а по назві судити не можна тому, що в нас соціалістів “як собак не різаних”. А демократів так взагалі, під кожним кущем валяються.

Партія регіонів несла гарну, але, нажаль, не реалізовану ідею, передачі якомога більше повноважень на місця. Насправді життя відбувається не в Києві. В Києві живуть кияни і живуть своїм життям. І небагато керівництва. А все інше життя проходить за межами Києва - і в 10 км. від Києва, і в 500 км. від Києва. Тому, всі великі і малі проблеми там вирішуються. Тому, чим більше буде повноважень, чим більше буде економічної і фінансової свободи, тим буде легше. Якби в кінці 2013 року - на початку 2014 року, коли в нас сталась дуже складна історія в житті нашої рідної країни. Якби у того ж Донецька, як і у будь-якої іншої області, була своя гуманітарна і економічна самостійність, не незалежність, а самостійність. Що мається на увазі - можливість на рівні депутатів обласної ради приймати гуманітарні програми і економічна можливість по закону залишати більше податків в себе, як і іншим регіонам. Не було б сьогодні того, що сьогодні відбувається на Донбасі. Не можна було би людей залякати. Ніхто б не приїжджав і не розповідав, що зараз до вас приїдуть злі львів’яни, житомиряни, тернопільчани та інші і будуть вас бити. Вони би не приїхали тому, що була би можливість не пустити. А якщо би і приїхали, то як гості, а не як ті, які б насаджували їм яким пам’ятникам стояти, на якій мові розмовляти і скільки грошей вони отримають тепер з Києва тому, що вони тепер там “кермують”.  От якщо би це все було, то у нас би була б повністю вся територія Донбасу, вся, без залишку. І ні однією людини, чужої, там би не було. І люди не злились би. Напевне, що і Крим могли би зберегти, якби у нас була можливість, про яку було сказано вище. Але, нажаль, таку ідею не реалізувала Партія регіонів. У Януковича були всі шанси реалізувати, тим паче коли він став Президентом. Але, кожен Президент обіцяє максимально передавати повноваження регіонам, а як тільки приходить до влади, то починає їх максимально у регіонів забирати.

Кожна гривня, спрямована в ОРДЛО, це пряме фінансування тероризму. З такими гаслами 25 грудня українські активісти розпочали блокаду торгівлі з окупованими територіями. Лише після хвилі страйків РНБО підтримала активістів. 15 березня Президент України підписав Указ про заборону торгівлі з окупованими територіями. Вона діятиме доти, поки окупанти не повернуть назад під юрисдикцію України назад вкрадені Українські виробництва. Росія відразу висловила своє обурення. Заява Президента про заплановане припинення транспортного сполучення з ЛНР і ДНР прямо суперечить мінським угодам.

Не менш гучним було голосування за поправку до Закону України “Про запобігання корупції”. Вона зобов’язала представників громадських об’єднань подавати електронні декларації. У нас, виявляється, громадськість має більший ризик корупційних дії ніж, наприклад, голови сільських рад. Попри розбіжність думок поправку таки прийняли. За проголосували 258 депутатів.

Справжньою трагедією для любителів “Одноклассники” и “ВКонтакте” став Указ Президента України про заборону деяких російських сайтів. Українці розділились на 2 табори. Попри обурення деяких українців Президент підписав Указ. 17 травня українські провайдери почали відключати російські сайти.

Не менше суперечок викликав закон про мовні квоти на телебаченні. Йдеться про 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів і 60% для місцевих ЗМІ. В інтернеті спалахнула нова хвиля обурень. Ви думаєте, що в парламенті воюючої країни саме важливе питання, що відбувається на Донбасі? Ні. Там зайняті більш важливими питаннями. Розширенням квот на українську мову в ЗМІ та моральним обличчям Парасюка.

Найгучнішим законопроектом року стала судова реформа. Її почали розглядати ще влітку. Ми не можемо почати жодної іншої реформи без того, щоб закінчити судову. Та після 4500 тисяч поправок Рада таки затвердила судову реформу. За проголосували 234 депутати.

З однієї сторони смішно спостерігати як частина активістів злилась на прийнятий закон про їхнє декларування статків. Частина активістів знаходиться у Верховній Раді. Як правило, це організації, що живуть за гроші грантів. Це гроші іноземних країн, що ні в якому разі не може дозволяти собі держава, яка займається власною національною безпекою. Це п’ята колона в країні. На які б цілі гранти не видавались: наука, охорона природи, політика, література - все рівно потім ті, хто платить, замовляють музику. Було смішно, коли вони намагались це показати як те, що це “наїзд”, що це влада мститься. Двигуном цього закону був Народний фронт. Особисто Таня Чорновіл ходила домовлялась, щоб всі проголосували. Це була змова влади в особі БПП та Народного фронту зі всіма самими непремиримими ворогами для боротьби з активістами, які боряться з корупцією. Влада боїться світла. Їй в темноті добре.

Взамін щось пропонували за це голосування?

Це не було голосуванням - ви нам, а ми вам. Під час цього голосування зпівпали інтереси, які у кожного свої. Була цікавість покарати тих, хто прикривається громадською діяльністю. Слово активіст стало лайливим, як швондер із відомого кінофільму і роману.

Наступний закон був також дуже показовим тому, що коли почалась блокада Донбаса не було зрозуміло кого ви блокуєте. Якщо ви боретесь за Донбас, за що ви боретесь - за підприємства, за територію чи за людей? Якщо за людей, то будь-яка блокада перш за все на шкоду простим людям. Це вони не отримають гуманітарну допомогу, більш дешеві продукти з України, не отримають те тепло, яке їм повинні нести кожного дня і говорити - друзі держіться, терпіть, ми все рівно до вас прийдемо і ми будемо разом. Замість цього якісь незрозумілі люди, інколи навіть двох слів зв’язати не можуть, з регіонів, які ніякого відношення до Донбасу не мають взагалі. Приїхали. Перекрили все і почали не пускати продукцію ні туди, ні сюди, прикриваючись боротьбою з корупцією, боротьбою з агресором, боротьбою з контрабандою. Що ви дали взамін? І при цьому, Президент спочатку засуджує, а потім коли бачить, що вже нічого зробити не може, розігнати не можливо тому, що протести будуть серйозні, він бере і очолює цей рух. І що він говорить, оголошуючи, що буде підписаний закон про блокаду Донбасу? У нас забрали підприємства, ось вам блокада. Так що ж ви робите? Невже підприємства забрали мешканці Донбасу? Підприємства забрали бандити, натуральні, яких треба гнати звідти. Які знущаються над громадянами, мешканцями Донбасу, нормальними, не проукраїнськими чи проросійськими - там всі звичайні нормальні люди. Вони страждають від поведінки української влади і від поведінки тих, хто там всередині називає себе сьогодні владою.

Луганськтепловозу вже немає. Його знищии ті бандити і повивозили те обладнання у невідомому напрямку.

Ну не можна ж за це влаштовувати блокаду простим громадянам. Його ж не самі луганчани вивозили. А якщо вивезли - то куди його вивезли? На територію іншої країни. Чому за це потрібно карати за це простих громадян?

З юридичної точки зору акція по забороні “Одноклассники” и “ВКонтакте” є піар акцією.  правовою піар акція. З політичної - піар акція. Що це за акція і для чого це було зроблено?

Те, що ця акція немає нічого спільного з безпекою країни, а це робилось під егідою безпеки країни, це однозначно. Вирішили закрити той сегмент соціальних мереж, який не можливо контролювати. В цих мережах була можливість переписуватись, в тому числі через месенджери, в тому числі і по закритим каналам. Все це подавалось у вигляді проблеми, яка може загрожувати безпеці нашої країни. Але, насправді, влада намагається здійснити тотальний контроль за громадянами. Сьогодні у нас колосальна спроба в країні добити ті канали, які ще не лягли в президентський пул і не стали в одному ряду з, як один блогер назвав один канал, де все однаково транслюють, а тільки плашки різні і назви різні. Ці канали намагаються добити через введення різноманітних законів, в тому числі і мовних квот. Намагаються повністю підкорити собі ефір українського радіо для того, щоб його повністю контролювати, а той, хто не підкориться, закрити, маючи для цього важіль. В тому числі і соціальні мережі. Не здивує, якщо під кінець своєї каденції нинішній Президент, знаходячись в своєму кріслі, заборонить фейсбук, твіттер. Як в Китаї, як в КНДР.

Думка пересічних громадян щодо соціальних мереж.

Чи підтримуєте ви рішення влади про заборону російських сайтів?

Думка 1:

Ні. Тому, що культура має бути європейською. І чим більше ми знаємо мов, чим більше ми знаємо якоїсь інформації, тим краще ми розвиваємося.

Думка 2:

Підтримую. Правильне рішення тому, що вони заробляють на цьому кошти.

Думка 3:

Все російське треба заборонити. Там все в основному йде агресія і навантаження на Україну, суцільна брехня.

Чи правильно було б в Україні запровадити таку практику, щоб сім картку можна було придбати тільки з паспортом? Була ж така спроба зробити сім картки доступними тільки після ідентифікації.

Так, була. 16 січня 2014 року.

Вдумайтесь, те, що називали диктаторськими законами, вже все прийнято. Вже стало частиною нашого життя. Вони всі потихеньку реалізовані. Єдиний закон залишився той, що забороняє носити балаклаву. Так це й так записано в інших законах України, що не можна в громадських місцях ходити в балаклаві. Хто раніше в балаклаві ходив до активістів? Грабіжники банків, насильники. Ті, хто приховував своє обличчя.

Закони 16 січня 2014 року в половині своїй, може навіть і більше, відповідають тим законам, які діють і в Європі з метою забезпечення правопорядку. Питання лише в правозастосуванні - неможливо зловживати правом і обмежувати в чомусь громадян. Чи є сьогодні обмеження громадян?

В Європі деякі закони більш жорсткі, ніж в нас. Мається на увазі ті закони, які в тій чи іншій мірі стосуються громадської безпеки. В Європі вже є система, що відбулася, виконання цих законів. І там крок вліво, крок вправо не можна трактувати по іншому. В них вже й судова практика склалася, в них вже є громадське обговорення і вже сформовані правила поведінки. Суспільству що можна і що не можна. І владі - що можна, а що не можна. У нас все це відбувається, як то кажуть, по живому. При чому протести в нас з кожним новим Президентом наростають все сильніше і сильніше. Методів їх придушення, окрім як силових, не існує. І будь-яка поступка влади там, де не можна поступатись, призводить не до покращення ситуації в суспільстві, не до торжества демократії, а призводить до вседозволеності. Такого бути не повинно. Повинна бути невідворотність покарання. Якщо людина знає, що вона буде покарана, по любому - зараз, через рік або через 5, вона буде міркувати як себе поводити. А якщо людина знає, що їй можна тому, що її відіб’ють його побратими або активісти, то це призводить до того, що від хуліганських дій людина переходить до вбивств, до тяжких злочинів. Тому, що безкарність ще ні в одному суспільстві нічого гарного не породжувала. Ми сьогодні не можемо намагатись крізь призму виконання законів в Європі дивитись як це в нас зробити. В нас треба спочатку переписати Конституцію наново, з листка. Вже не цей сімбіоз радянського і незалежного, а нову. Вона не повинна бути великою. Вона повинна складатись з тих статей, які можна виконати. Це повинен бути новий договір, який наново напише правила в нашій новітній історії. А новітня історія наша, нажаль, вже написана кров’ю. Це як армійський статут. Він написаний кров’ю. Там кожне, на перший погляд, дурнувате слово, взяте з якоїсь конкретної ситуації. Де людина загинула або неправильні дії людини призвели до великої загибелі людей. І Конституцію потрібно переписати. Щоб людина могла розуміти, що якщо йому визначено Конституцією, то до нього, вибачте за вислів, ні одна собака не підійде, і нічого з ним не зробить. Але якщо не можна, де б він не був і ким би він не був, його візьмуть за руки і відведуть туди де він має бути.

Думка громадян:

Як Верховна Рада працювала у 2017 році? Як оцінюєте її роботу?

Думка 1:

Нібито й прийнято багато законів і по реформі України, але подивишся як вони працюють у залі - неприємно.

Думка 2:

Неприємно. Вони більше дбають про власні інтереси, а менше, а може дехто з них і зовсім не дбає про народ.

Думка 3:

Я песимістично налаштована. Хотілось би бачити більше результатів, більше дій, а не так, як зараз ціла країна спостерігала як за однією людиною ганялося стільки правоохоронних органів.

Не можна вважати це Верховною Радою. Це збіговисько людей по інтересам. Це ганьба українського парламентаризму. Такого низького кваліфікаційного рівня депутатів ще не бачили. Цьому парламенту по 12 бальній системі можна поставити тверду одиницю. Законотворча робота для опозиційних депутатів цього скликання була закрита взагалі. Ні один закон, поданий опозиціонерами “Опозиційного блоку”, не виносився на розгляд. Така команда. Змінювати треба не те, що понаприймали, змінювати треба систему - систему взаємовідносин між владою і людьми в країні. І систему взаємовідносин, відповідальності. Треба виставляти противаги. У нас за 26 років в країні інститут Президенства повністю себе віджив. Ні один Президент не приніс країні користі. Кучма трохи. Трохи. В часи своєї другої каденції. Але так щоб це був прорив, так, щоб у нас з’явився свій національний лідер, якого будуть згадувати через роки, ні.

5 новорічних привітань, побажань від серця щодо того, що має статися в Україні в 2018 році для покращення життя:

1. Побажати країні та громадянам миру;

2. Побажати країні та громадянам впевненості в завтрашньому дні;

3. Всім громадянам України стабільності;

4. Побажати, щоб ті, хто на заслуженому відпочинку, мали можливість заслужено відпочивати. Ті, хто працюють, щоб мали достойну роботу. А ті, хто навчається, мали можливість отримати гарні знання. Побажання кожному відбутись там, де він знаходиться.

5. І наостанок, звичайно, щастя.

Я сподіваюсь, що політики у 2018 році будуть більш порядними ніж у цьому.

Бажаю, щоб кожен не втратив віру ані в Україну, а ні в себе.

По матеріалам програми ДокаZ з Олексієм Шевчуком: Михайло Добкін, народний депутат України на каналі ZІК (ефір від 31.12.2017 р.)Источник: 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.