Урок для всього людства: безпеку країни не можна довіряти папірцям

6 декабря 2017, 21:43
Брендмейкер, релайтер, политбрендолог
0
19
Урок для всього людства: безпеку країни не можна довіряти папірцям

Щира шана і подяка всім тим, хто має честь і жертовно захищає нашу честь, всім тим, хто боронить нашу свободу, незалежність та суверенітет...

   Не встигли пролунати фінальні акорди балету П. І. Чайковського «Лебедине озеро», як граціозні «па» в екрані телевізора змінилися вербальними пасажами членів самопроголошеного «Державного комітету з надзвичайного стану», а зовсім скоро світ почув «лебедину пісню» СРСР … 
   24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України, ухвалений Верховною Радою … 1 грудня 1991 року Всеукраїнський референдум щодо проголошення Незалежності України… 6 грудня 1991 Верховна Рада затвердила два значущих закони "Про оборону України" та "Про Збройні сили України". У той самий день в залі Парламенту Міністр оборони зачитав текст Військової присяги і почалася нова історія, нова хода у житті нової країни і її нової армії. Ще вчора ми пишалися надпотужнім ядерним потенціалом. Ще вчора ми гордо заявляли про наші військові сили, що були одними з найпотужніших в Європі, та вже зовсім скоро Декларацією про державний суверенітет було затверджено принцип без'ядерності.
   Нам, українцям, гарантували національну безпеку, фінансову компенсацію, можливість контролю за процесом розукомлектаціі. Відповідь України на всі ці «гарантії» − ядерне роззброєння. 
   Сьогодні майже кожен може стати ньюсмейкером і розповісти власну історію про те, як був свідком демонтажу шахтних установок, розукомплектації ракет та ін. 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна), стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43), ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156, тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200 − все це знаходилося на озброєнні ЗСУ та було розукомлектовано і вивезено в РФ. 
   Ми стали незалежними і залежними в одну мить, а керманичі країни заспокоювали українців … Заголовки перших шпальт рясніли повідомленнями про підписання Будапештського меморандуму, відповідно до умов якого Україна позбавлялася третього за розміром ядерного арсеналу у світі в обмін на гарантії територіальної цілісності від Росії, США та Британії. 
   Сьогодні ми констатуємо коротку, сумну, повчальну історію. Сьогодні, коли з високих кабінетів лунають привітання з Днем Збройних Сил України, занурюєшся в алогічну гущавину минулого, політичні лабіринти, континуум параграфів, статей, пактів, угод, конвенцій, що в сухому залишку обернулися подією під неймінгом «АТО». 
   Урок для всього людства: безпеку країни ні за яких умов не можна довіряти папірцям. Чому не йшлася мова про членство України в НАТО взамін за ядерне роззброєння? Адже ще тоді могли стати під «парасольку» НАТО. Питань багато, на жаль, відповідей мало… Наша історія повна крові, болю, трагедії… «Гради», «Смерчі», «Урагани» цинічно розстрілювали тіло України. Сьогодні ці численні рани стали джерелом печальної мудрості, репозиторієм оперативної пам’яті людства, там назавжди заархівовано: ніколи і нікому не віддавати зброю.
   За роки незалежності Збройні Сили України були знесилені, авторитет армії маргіналізовували штучно, реформи гальмувалися. Замість модернізації військової техніки та нарощування потенціалу суцільне знецінювання самого поняття «українського військового». 
   Навесні 2014-го українська армія виявилася непідготовленою до агресивних військових дій, тож велику допомогу ЗСУ надавали добровольчі батальйони і волонтери. Та всупереч складним зовнішнім викликам відродження Збройних Сил України стало реальністю. Наші військові за рівнем підготовки та бойовим досвідом можуть скласти конкуренцію елітним підрозділам армій розвинутих країн. 
   Протягом 2015 року ЗСУ відновили боєздатність, набули унікального досвіду, істотно збільшився парк військової техніки. Ми відмовилися від позаблокового статусу і оголосили про свої наміри про вступ в НАТО. 
   Так, досягнення є, та якою ціною... Із початку війни на Донбасі загинули 9 553 людини та 22 137 зазнали поранень, такі дані наводяться у звіті Верховного комісара ООН з прав людини. ООН порахувало разом втрати Збройних сил України, цивільних і бойовиків. 
    А моральні втрати, чи можна порахувати їх? Чи є статистика у поранених душ, чи є вимір і міра материнським сльозам в обмін на геополітичні тренди?... Материнське розбите навіки серце – нерукотворний меморіал, який повинен стати дороговказом для всіх тих, хто моделює майбутнє… Геополітики: мезантропи і філантропи, як часто вони одягають маски один одного, як майстерно використовують свій камуфляж, бодай маніпулювати людством, каліграфічно виводячи сторінки історії ілюзій, культивують наївну віру у добрі наміри світових хижаків, філігранно інспірують думку про те, що у війнах беруть участь держави, хоч добре знають, що вони лише надають свої території для театру військових дій, і їм зовсім не важливо, яка і коли держава буде стерта з лиця землі, або змінить демаркаційні лінії, бо їх елімінують ті, чий цинізм не знає кордонів… 
   …Активна дискусія про можливість поновлення ядерного статусу особливо чутна на теренах нашої держави. Можна не бути адептом nuclear deterrence theory, але те, що ядерне стримування забезпечує підтримання миру – факт. Я не не футуролог і не знаю, що буде далі, але підтримання обороноздатності держави на належному рівні – одна з найважливіших функцій держави і ця функція має виконуватися бездоганно якісно. І саме сьогодні, у цей святковий для наших ЗСУ день, варто замислитися над тим, хто ми є і для чого ми є, куди ми йдемо і з ким ми йдемо. Ми повинні знайти своє цивілізаційне місце під Сонцем, знайти свій унікальний шлях, назавжди віддавши чужий «прописаний сценарій» тим, хто над ним так старанно працював. Україна має розглядати себе частиною людської цивілізації, а не США чи Європи, а для цього ми маємо бути сильними і обороноздатними.

P.S. … Щира шана і подяка всім тим, хто має честь і жертовно захищає нашу честь, всім тим, хто боронить нашу свободу, незалежність та суверенітет.

P.P.S. … Пишу ці рядки, а слайди дитинства самі по собі гортаються у свідомості, і на одному з них мій дід – потомствений офіцер, в ту мить, коли говорить про військову службу, цитуючи Наполеона Бонапарта: «Виленочка, войско баранов, возглавляемое львом, всегда одержит победу над войском львов, возглавляемых бараном»… 
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Украина,праздник,Збройні Сили України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.