Псевдожурналісти псевдореспублік «ЛНР» та «ДНР»

Журналістами стають не лише за покликанням, а й випадково

«Я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть один із найкращих російських письменників…», - саме такими словами характеризує себе Євген (Захар) Прилєпін – російський письменник, журналіст та терорист, який нещодавно обвінчався зі своєю дружиною у т. зв. «ДНР». Однак, за двадцять років спільного проживання Захар настільки надокучив їй своєю пропагандою, що вона, ніби жартома, схопилася за пістолет та хотіла пристрелити його на застіллі після обряду вінчання. Робота в ОМОНі, яка подарувала Прилєпіну путівки до Чеченської Республіки та Дагестану, явно переслідували терориста-журналіста у кошмарних снах, що стало поштовхом до зайняття посади заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом «ДНР». І той факт, що його книги та дописи в особистому блозі хтось таки читає не означає, що він є насправді професійним журналістом та один із найкращих російських письменників, а є ознакою того, що людям цікаві історії, написані «поганими хлопцями», які у своїй більшості вже відсиділи за гратами за свої «подвиги». Заслуги псевдожурналіста оцінила і Служба безпеки України, яка у лютому 2017 року відкрила кримінальне провадження щодо Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» та «фінансування тероризму», і Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який зазначив на перших двох позиціях у власному переліку книжкових видань антиукраїнського змісту книги Прилєпіна «Все, что должно разрешиться…Хроника идущей войны» та «Не чужая смута. Один день - один год». Мабуть, наступна книга Захара стане бестселером та носитиме назву «Как же я ошибался…».

Здавалося б, Захара Прилєпіна ніхто не переплюне у журналістському мистецтві та мистецтві переливати із пустого у порожнє. Однак, у сусідній псевдореспубліці «ЛНР» свою діяльність здійснює виходець із м. Красний Луч Луганської області, журналіст «Новостного агентства «Харьков» (яке, до речі, за дивним збігом обставин зареєстроване у Російській Федерації) Дмитро Молчанов. Прочитавши один абзац із нещодавньої статті, у якій Д. Молчанов намагається переконати, що Україна у найближчому часі розпадеться на частини, складається враження, що стаття написана не фаховим журналістом, а пранкером. Подаємо мовою оригіналу: «На что направлен вектор, точнее дрейф неофашистской Украины? Даже не на прошлое, а на пропагандистскую русофобскую мифологию, виртуальный бред с идиотскими морекапателями и прочим. Это даже не путь вспять, это путь в никуда. Справедливости ради надо сказать, что есть такая категория населения, кому плевать на какие бы то ни было ценности технологий. Это недалёкое мещанство, те, у кого «хата с краю». Убогий мирок таких людей не выходит за рамки «моё». Мой телек, моя дача, моя тачка и т.д. – вот то, что их волнует, а национальные интересы… Это абстрактно, непонятно и вообще «проблемы государства».  Якщо зробити аналіз тексту, можна зробити висновок, що Д. Молчанов або дуже обдарований та прогресивний журналіст та є представником гонзо-журналістики (полягає у суб’єктивному агресивному стилі оповіді з використанням ненормативної лексики, сарказму перебільшення), або, скоріш за все, черговим тромбоном Кремля. Навіть ватажок «ЛНР» І. Плотницький не витримав цих знущань та склав повноваження.