Голодомор – помста за свободу...

   ... Terror-Famine... Жахливо і не вкладається в мізках, але саме голод як знаряддя політичного терору став стратегією винищення українців. Її авторами стало керівництво ВКП(б)та уряд СРСР у 1932–1933 роках. Поки в світових науково-дослідницьких інституціях вчені ламали голови над новими технологіями виробництва хімічної, біологічної, ядерної зброї, "червоні керманичі" ламали лише олівці та пера, підписуючи нові накази та закони, аби реактивно швидко запровадити на дії свою нову технологію, вони винайшли найдешевшу зброю масового ураження - голодомор. 

   Штучний масовий голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, адже у цьому краї переважну більшість населення становили українці. Так, саме українці за задумом вищого керівництва СРСР мали стати жертвами страшного геноциду. Ті, хто як ніхто інший у світі розумілися на хліборобстві, ті, хто споконвіч були господарями на унікальній землі, адже єдиним місцем на планеті, де ширина чорноземної зони сягає 500 кілометрів, а це - сталі врожаї та висока якість злаків, городини, садовини, їм, тим, хто виміряє своє життя від сівби до жнив, їм ,українцям, влаштували жнива скорботи ... Вони свято вірили у силу землі, а любов до неї була закладена на генетичному рівні. Вони знали, що у колоску сконденсована сила сонця і землі, а себе, тих, хто на цій землі вирощував, вважали синами Сонця, себто людьми божими. Вони жили з Богом у серці та молитвою у душі. Апологети свободи,самодостатності, носії культурної унікальності та самобутності - вони у будь-який момент могли відмовитися від "опіки". Їх боялись втратити... "Україну можемо втратити!", — ці слова Сталіна влітку 1932 року стали тригером для масового вбивства цілого народу без війни у мирний час. ... 3 мільйони 941 тисяч сердець перестало битися у грудях людей, які ще вчора дихали свободою на повні груди... А ті, хто вижили? На їх волю наклали вето... Їх продовжували вбивати як націю. Забути власну мову, культуру, традиції, трансформуватися з великої нації у "великий советский народ» - таким було завдання тих, хто вижив... Я не можу без сліз згадувати все те, що розповідали мені мої рідні. "Ми вижили під час війни, але головне - ми пережили голод"... Ще тоді, у дитинстві, я розуміла, що це набагато страшніше. Повільно вмирати від голоду, що може бути страшнішим... Їсти людині людину, щоб вижити... Це настільки жахливо... Я згадала як літня жінка, яка пережила голодмор в дитинстві, потім була в'язнем концтабору, на запитання, що страшніше, сказала, що з цих двох тортур голод набагато страшніший за концтабори, бо навіть там давали щось їсти.

   Вчора в моїх долонях мерехкотіла свічка пам'яті, в руках - п'ять колосків, у серці - біль, а на очах - сльоза... А у душі - поминальна молитва за них, тих , хто не вижив під час дії "Закону про п'ять колосків" ... 

P.S. ... Я поверталася додому... Позаду Національний меморіал жертв Голодомору, попереду куполи Києво-Печерської Лаври... Вечірня рефлексія... Скінчилися національні пам’ятні заходи за участі свідків Голодомору, Президента України, Прем’єр-міністра та Віце-спікера Верховної Ради, народних обранців, політиків, очільників українських церков, представників дипломатичних установ, громадськості. Країна завмерла у загальнонаціональній хвилині мовчання, українці підримали акцію «Запали свічку пам’яті»... А що будуть містити репозитарії навчального контенту через років сто? І хоч я не футуролог, та намагаюсь екстраполювати... Якими вони будуть, підручники історії в майбутньому? Чи не з'являться там глави під неймінгом "Фізичний геноцид", "Генетичний геноцид", "Світоглядний геноцид"... Ідеологічний, духовний, фінансовий... Скільки видів геноциду будуть визначати наші нащадки, описуючи наше сьогодення?...

... «Голодомор – помста за свободу» – під таким неймінгом і гаслом проходять в Україні цьогорічні національні пам’ятні заходи до 84-х роковин голодомору.

Геноцид став реакцією червоного режиму на ренесанс українців національної ідентичності, власної держави та культурно-духовне оновлення часів Української революції 1917−1921 років...