ЧУДО-МІХЕЇЛ НА МИХАЙЛОВЕ ЧУДО

Київський "мітинг за годину" від Міхеїла Саакашвілі: враження від побаченого

Писатиму від власного імені, бо враження та опубліковані фото до цієї статті – мої. Дізнавшись про прибуття Міхеїла Саакашвілі до Києва та організовану його командою зустріч біля Адміністрації Президента, вирішив поїхати і побачити все на власні очі: чи справді у нас з’являється нова сильна політична сила, чи це ще один піар-хід, незрозуміло ким спонсорований і спрямований розхитати й без того напружену ситуацію в Україні.

Спиною до трьох рядів державної охорони на розі вулиць Банкової та Інститутської виступає Міхеїл Саакашвілі. Якщо не брати до уваги журналістів та операторів, слухають його близько сотні людей. Чи то «поглазєть» (як я), чи за ідею – невідомо.

Про що оповідав Саакашвілі? А ні про що! Абсолютно. Хто не прийшов послухати, але цікаво – перегляньте відео з виступами у Вінниці чи Чернівцях. Це одне й те ж. Суцільний популізм та демагогія. Зрештою, на фото видно, скільки людей готові були вкотре послухати про «бариг», «продажную власть» і «я щиро закоханий у Київ» (Чернівці, Херсон, Львів, Жашків… – тут об’єкт обожнювання змінюється залежно від місця промови). Але картинка для ЗМІ є, а там уже опишуть, як кому треба.

Згодом виявилося, що на мітинг справді зібралося близько 2 тисяч осіб – переважно люди літнього віку та персони «сумнівних професій». Тільки чомусь усі вони перебували під стінами НБУ й не мали особливого бажання пройти 50 метрів послухати політика, заради якого зібралися тут. Чи мали, та не чули? Музика грала значно гучніше за виступ Саакашвілі (тут був сарказм).

Сценарій мітингу біля НБУ теж визначено наперед: 12:00 – його початок, 12:58 – Державний Гімн і фініта – розходимось. Тільки б не забути забрати свої «чесно відстояні», тому ближче до завершення дедалі більше людей кучкуються біля жіночок у жовтих кепочках – вдохновителів, щоправда, не ідейних.

Показовий момент: о 13-й годині музика біля НБУ припинилася, кожен отримав те, за що стояв, і мітингувальники попрямували в бік Майдану, оминаючи Банкову, де Міхеїл Саакашвілі досі давав інтерв’ю журналістам. Більшість байдуже проходили (місію ж відстояти виконано!), дехто порівнював, як було на мітингу за Рабиновича. Тільки одиниці здивовано зупинялися зі словами: «Ой, та тут же Саакашвілі стоїть! Ідем на нього глянемо!».

Подивишся на це все, і так гірко стає, що всі ці брудні схеми досі діють. Знову повертаються проплачені мітинги, а з ними люди в яскравих кепках для координації та оплати. Позавчора за Януковича, учора за Рабиновича-Мураєва, сьогодні за Саакашвілі. Змінюється тільки сигнальний колір кепочки.

День, у який Михеїл Саакашвілі приїхав до Києва, був обраний неспроста. 19 вересня – свято архангела Михаїла, захисника віри та справедливості, борця проти єресі та зла. Тому, напевно ж, цей день мав стати відправною точкою до оновлення влади імені Саакашвілі. Тільки сподівання не справдилися. Народ до Банкової не прийшов. Як не було його в регіонах. Не прийшов, бо вже навчений гірким досвідом і зможе відрізнити, хто спроможний на чудо, а хто в історії залишиться чудаком.