Жінка-політичний лідер – тренд нової світової політики

… «Українське суспільство починає поступово звикати, що жінка йде в політику не лише тому, що вона переступила через норми загальноприйнятих правил та патріархальної моралі і перестала бути берегинею родинного вогнища, а й тому, що це для неї може бути покликанням, способом вдалої самореалізації, зрештою – проявом її неординарності та талановитості». Це і словом, і ділом довела неординарна жінка, особиста парадигма якої вражає, громадський діяч Алла Ратушна …», − цими словами шанованої мною Ірини Грабовської я як модератор круглого столу «Українська жінка і політика: реальність, проблеми, радикальні зміни», який відбувся під головним куполом країни ще в останній пленарний тиждень 2016 року і запам’ятався багатьом тим, що учасниць красномовно привітав лідер Радикальної партії Олег Ляшко, представляла спікера заходу Аллу Ратушну. А сьогодні ці слова вже стали описом особистих світлин чарівної та розумної учасниці круглого столу, який пройшов у стінах Верховної Ради 12 вересня 2017 року, Оксани Федоренко.

Звісно приємно, коли твою пряму мову пам’ятають, розбирають на молекули та атоми, а твої рецензії вивчають. Не приховую, що і мене переповнюють високі емоції, коли в інформаційному просторі знаходжу продукти власної інтелектуальної діяльності, коли порціями твоїх рефлексій «смакують» численні прихильники, апологети, симпатики і навіть ті, хто не є ними, та все одно наслідують.

Тож, коли юристи-практики у сфері інтелектуальної власності, які супроводжують мене та фахівців команди керованого мною брендингового агентства, пильнуючи нашу з колегами діяльність (бодай не було прецедентів плагіату), сповіщають чи не щодня про те, що «згенерований Вами контент використаний без посилання», я лише посміхаюся.

«Миколо Миколайовичу, то дівчата тільки починають свій шлях. Що вдієш, якщо наставники-ментори з «великої політики» на численних «тренінгах для жінок і про жінок» розповідають про «все і вся», і так поспішають, що не встигають «дійти» до авторського права»… (згадала реакцію нашого правника на пост Зоряна Качур https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=813801268802382&id=100005175480327).

Так, я розумію наших юристів, їх обурює, коли «дописувачі-переписувачі» не вважають за необхідне посилатися на автора, і я щоразу стримую їх, аби не «йшли у бій» щодо захисту, особливо, коли мова йде про милих панянок, яких так цікавить політика.

А ще, я завжди намагаюсь концентруватись на тому, що зі знаком «+». І їх, плюсів, у рази більше. Твої філософські концепти поширюють, тебе цитують, тебе наслідують, тебе копіюють, твої цитати стають афірмаціями інших, твої вислови повторюють як мантру, а це означає лише одне: ти – взірець, і це надихає, це позитивний каталіз, це генерування енергії, яка забезпечує власну динаміку. Все це – чинники подальшого руху вперед у своєму давно обраному фарватері, а те, що твій корабель обрали флагманським, сприймається як велика преференція, яку дарував тобі Творець.

Сьогодні відбулася чергова подія, яка зібрала активних жінок з різних регіонів нашої держави на круглий стіл у конференц-залі будівлі Верховної Ради.

Континуум питань, пошуки відповідей, напрацювання… Яка роль жінки у суспільстві? Чи існує дискримінація прав жінок в Україні? Чи повинні жінки відстоювати свої права в політиці, громадському житті та бізнесі? Проблема рівноправності та рівновартості жінки та чоловіка. Причини низького рівня громадсько-політичної участі жінок. Жінка-політичний лідер – тренд нової світової політики. Гендерна рівність та участь українського жіноцтва у політичному житті країни. Формування громадської думки через ЗМІ щодо гендерної рівності. Вплив на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, через лобістські групи та через масові івенти. Паритетна демократія як засіб створення соціального середовища, однаково сприятливого для життя та самореалізації як жінок, так і чоловіків. Існування жіночих рухів в Україні. Плідний відкритий діалог та обмін досвідом між експертами, представниками державної влади, політиками, представниками громадянського середовища та волонтерських рухів відкрив нову сторінку в сучасній історії нашої країни, адже на постдискусійному етапі було підведено завершальні підсумки, розроблено рекомендації, визначено результати заходу, а головне – учасниці підписали Декларацію, тим самим засвідчивши, що вони «за зміни».

Наразі я вирішила змінити формат подачі інформації про подію та не писати розгорнуту детальну рецензію, я дозволила собі процитувати себе.

Тож далі дещо з того, що було сказано, написано мною не тільки для круглого столу, що відбувся 12 вересня 2017 року в парламенті за ініціативи Голови Всеукраїнського Руху «ЖІНКИ ЗА ЗМІНИ» Інни Силантьєвої «Українська жінка в політиці: реальність та проблем», і де я виступала як фронт-спікер, а і для інших подій, заходів, прес-конференцій, коментарів для ЗМІ та т.і.

… «Світ трансформується, глобальні виклики перманентно потребують конструктивних дій. Сьогодні багато хто з сучасних філософів констатує: час, в якому живе людство, не що інше як пре-апокаліпсис.

Деструкція, хворобливість суспільства, пустопорожність, гібридність, травмованість, надламаність, безпорадність та безвідповідальність – це ознаки-характеристики нашого світу, і, на превеликий жаль, вони є універсальними, бо характеризують усі сфери людського життя. Політика не стала винятком. Я була, є і буду адептом ієрархії у всьому, бо жила, живу і буду жити сповідуючи фундаментальні закони буття, а отже, не маю на меті елімінувати стале і зрозуміле. За жодних обставин жінка не повинна зайняти місце чоловіка, але те, що жіноцтво може допомогти змінити цей світ на краще – факт, доведений емпірично»…

… «Як політичний психолог, брендолог в рамках своєї наукової діяльності проводжу низку емпіричних досліджень (люблю цей особливий вид практичної діяльності, який існує всередині науки, бо «підкоряється» він лише тим, хто має специфічні здібності. Тут ти, як «людина-оркестр», яка і експериментатор, і спостережливий польовий дослідник, і комунікатор. Збір емпіричної інформації, а потім процес осмислення результатів власних спостережень та експериментів), тож не раз робила порівняльний аналіз і вивчала статеві особливості соціальної перцепції, гендерні особливості динамічних та змістових характеристик міжособистісного сприймання, атрибуції особистісних якостей, динаміку розвитку соціально-перцептивних властивостей політиків у процесі діяльності. Тож, можу лише констатувати: жінка не «пасе задніх»…

… «Як часто у пошуку рецепту вирішення тієї чи іншої політичної, соціальної проблеми, необхідні надійні інструменти. Безперечно, згенеровані роками алгоритми, формули, економічні розрахунки можуть допомогти знайти правильний шлях, але все частіше, особливо на даному етапі, коли все заходить у глухий кут, шукають альтернативу.

Ідентифікація, емпатія, атракція, соціальна рефлексія як дієві механізми прокладають траєкторію до позитивного результату. Жінки у сприйнятті соціальної дійсності лідирують, тож мають об’єднати зусилля заради еволюційних трансформацій.

Жінка у політиці і владі. Сьогодні це не примха, не мейнстрім, сьогодні – це екзистенційна необхідність»…

… «Прекрасна стать становить 53% населення країни, кількість жіночих організацій росте по експоненті, проте кількість представниць «слабкої» статі у вищих ешелонах влади майже не збільшується. Отже, успішних, відомих жінок-політиків, державних діячів в Україні в рази менше, ніж чоловіків. Попри високий рівень освіти, кваліфікацію жінок, попри те, що жіноча стать складає більшість українських виборців, політичні партії не повною мірою враховують потенціал жінок на політичній арені, а ще частіше – просто ігнорують цей факт. Інтеграція України до світового співтовариства вимагає переосмислення ролі та місця жіноцтва у суспільстві, його рівноправну участь в усіх сферах суспільно-політичної діяльності та створенні нової державної парадигми»…

…«Найталановитіші…Найвродливіші…Найдобріші…Найпрацьовитіші… Най…Най…Саме ці суперлятиви все частіше лунають не тільки у нашій країні, але і далеко за її межами, коли йдеться про українську жінку.

Сторіччями митці у строкатому гаморі емпірії оспівували красу українки і увіковічували її у своїх шедеврах.

Феномен української жінки став предметом численних обговорень та дискусій, а небайдужі сучасники навіть ініціювали наукові дослідження з метою пошуку «гена краси» українок. Я не знаю, вдасться чи ні генетикам знайти один спільний геном краси, який начебто відповідає за основні ознаки українських красунь, але я впевнена, що доки стоїть цей світ, доти українці, красивій і душею, і зовні, бути»… (У цьому сьогодні, під час круглого столу, я вкотре переконалася, коли слухала спікерів та диспутантів).

P.S. …Ще раз дозволю процитувати себе саму, бо писала і говорила про це неодноразово: «… Коли у світі артикулюють питання національних цінностей та багатств України, то у ієрархічній матриці аксіологій на найвищий щабель заносять українську родючу землю та українське, вражаюче красою, мудрістю та розумом, жіноцтво. Інна Силантьєва – яскраве тому підтвердження»…

P.P.S…Останнім часом все частіше чую: «Вілено, коли у політику? Може варто змінити амплуа? Стільки в анамнезі виборчих кампаній для інших, а ти все у ролі «сірого кардинала…». Відповідаю коротко: «Кожному своє, і на все свій час». А ще, хотілося б, щоб політика для представниць прекрасної статі в Україні була не найкоротшою траєкторією до особистого успіху і популярності, не соціальним ліфтом, який на реактивній швидкості підійме до омріяного Олімпу, а і зоною власної відповідальності та діяльністю стратегічного рівня заради розбудови заможної країни щасливих людей…

Автор: Вілена Воронова