Дуальна освіта – ми розпочали. Перші висновки

Перша спроба впровадження дуальної освіти для ІТ-спеціалістів в Україні: переваги, недоліки, перспективи

З вересня четверо першокурсників спеціальності “Комп’ютерні науки” Державного університету телекомунікацій паралельно із навчанням стажуються на реальних проектах в київських філіях компаній Ciklum та EPAM. У навчальний план, за яким вчиться четвірка, внесено необхідні корективи. Тобто вже запущено, щонайменше, один з експериментальних варіантів вітчизняної дуальної освіти, ініційований освітньою платформою SmartMe University, громадськими організаціями “Фундація розвитку інновацій”, “BrainBasket Foundation” та Асоціація «ІТ України». Розуміємо, що це ще не результат, а тільки перший крок до отримання результату. Але поділитись враженнями, емоціями, досвідом – варто вже зараз…

Перше. Що це за четвірка першокурсників, які можуть, нехай тільки стажуватись, але на реальних промислових проектах? Та ще й в таких поважних компаніях?

Всі четверо є успішними випускниками одного з проектів: “Школяр-програміст”, “Дніпро ІТ-школа” або on-line JavaGR8 Summer Intensive, основою яких є вивчення мови Java за програмою, що є з одного боку, рекомендованою Міністерством освіти та науки України для 10-11 класів інформаційно-технологічного профілю та, з другого боку,  адаптованою до вимог сертифікаційних іспитів корпорації Oracle. Тобто, ці хлопці ще в школі пройшли нелегкий “курс молодого бійця”, необхідний для стажування в компаніях.

Друге. Про які корективи у навчальних планах йде мова?

Перш за все, володіння мовою програмування на рівні корпоративних вимог дозволило вивільнити навчальний час для опанування першокурсниками двох базових дисциплін разом із студентами другого курсу. Крім того, одну з прикладних дисциплін першокурсники повністю вивчатимуть безпосередньо під час стажування в компанії. На цій тезі необхідно зупинитись більш детально.

Загальний принцип дуальної освіти – теоретичну частину студенти вивчатимуть у ВНЗ, а практичну будуть засвоювати на виробництві – здебільшого, пропонується реально трансформувати у наступний алгоритм: лекційні заняття проводити в університетських аудиторіях, а практичні та лабораторні заняття з тієї ж дисципліни, курсові проекти та години літньої практики – в компанії. Цілком можливо, що для інших інженерних спеціальностей цей підхід є правильним, але для спеціальностей, пов’язаних із розробкою програмних проектів, ситуація є іншою. Прикладні дисципліни можна вивчати тільки на реальних проектах, розгортання яких в умовах ВНЗ, принаймні зараз – за відсутністю в університетах науково-дослідницьких центрів, є неможливим. Ось чому, прикладні дисципліни, пов’язані із розробкою промислових проектів, за погодженням із компаніями, необхідно передавати під патронат промисловців.  

Третє. А які висновки мались на увазі у заголовку статті?

Важливих висновків є два. Перший. Одним із завдань, що ми ставили перед собою, розпочинаючи проект весною, було створення прототипу конкурентної системи освіти, що б змогла зацікавити талановитих абітурієнтів, спрямованих на навчання у закордонних університетах. Чи це завдання є виконаним?

І так, і ні. Ні – тому що серед четвірки немає жодного, хто наперед ставив би собі за мету здобувати вищу освіту за кордоном. Ні – тому що на останньому етапі троє випускників – успішних учасників проекту таки поїхали на навчання до університетів Польщі та Естонії. Ми їх не переконали.

І все ж – так, хоч і частково – але так. Тому, що саме ці троє наших молодих громадян до останку вагались – чи вчитись за нашим проектом, чи обрати навчання в Європі. Вони всі застрахувались та поступили на бюджетні місця у рейтингові вітчизняні університети, але ці місця не розглядались ані самими випускниками, ані їх батьками як альтернатива європейським університетам. А ось перспектива паралельного навчання в київському виші та стажування на реальному проекті в ІТ-компанії – це для них було вагомим аргументом для вибору. Тому – так! Бо ми обрали правильний шлях! Цього літа ми ще не мали аргументів у вигляді результатів паралельного навчання у вітчизняному університеті та стажування в ІТ-компанії. Ми могли тільки прогнозувати ці результати. Але за рік – має бути інша справа! Так, ми цього року таки програли європейським університетам. Але спробуємо втримати цього удару, і поборемось наступного року!

Другий висновок стосується успішної апробації нової освітньої технології влітку цього року. Трохи деталей.

Протягом шести тижнів (липень-серпень 2017) 23 випускники шкіл – призери обласних олімпіад з математики, фізики, інформатики, інформаційних технологій, - проходили інтенсивне on-line навчання за курсом JavaGr8 із двогодинними менторськими заняттями у формі вебінарів 5 разів на тиждень. Результати – закінчували заняття 14 слухачів, 9 з них витримали тестовий іспит, аналогічний сертифікаційному іспиту корпорації Oracle.

Таким чином, на практиці підтверджено ефективність on-line технологій. Це діє – і принцип “перевернутого навчання” (blended learning), і заміна “живого” лектора його відеоверсією разом із on-line ментором, і самоорганізація слухача при виборі зручного часу навчання на протязі дня.

Запорука успіху – обов’язкове поєднання трьох елементів: вмотивованості слухачів, якісного контенту відеокурсу, регулярної менторської підтримки. І чим скоріше в нашому суспільстві на всіх рівнях сформується довіра до on-line технологій (це, напевне, найважливіше), чим скоріше з’являться якісні у всіх сенсах відеокурси українською або російською мовами, забезпечені регулярною менторською підтримкою – тим більше наших школярів та студентів перестануть скаржитись на нестачу кваліфікованих вчителів/викладачів програмування та застарілість навчальних програм.

Успішна апробація навчання програмуванню старшокласників до професійного рівня в досить стислі терміни за допомогою on-line технологій дозволила вже в цьому році застосувати відеокурс JavaGr8 для першокурсників двох спеціальностей Державного університету телекомунікацій і перевести нечисленні аудиторні заняття з програмування (три години на тиждень) в режим менторської підтримки. Таким чином, реально реалізовується один з основних принципів Болонської системи – акцент на самостійну роботу студентів, яким в такому випадку просто є над чим працювати вдома.

За рахунок використання on-line технологій плануємо із трьома аудиторними годинами на тиждень опанувати за два семестри Java-програмування до рівня вимог сертифікаційних іспитів корпорації Oracle, на що в звичному режимі необхідно витратити в два рази більше аудиторних годин. В кінці року доповімо – що вдалося зробити вже на студентській ниві.