Субсидії: тупиковий шлях

Субсидії, "монетизація", верифікація - що далі?

Анонсовані Порошенком і Гройсманом плани «монетизації » і верифікації субсидій, ще раз засвідчили тупиковість урядової субсидійної політики.

Ще нещодавно Міністр соцполітики Рева радісно повідомляв, що субсидії оформили більш ніж 7,5 млн. родин (це більше 50%  від усіх домогосподарств, в Європі цей показник не перевищує 5-10%), а після подальшого підвищення тарифів 70% населення України будуть не в змозі заплатити за власне житло.
На абсурдність ситуації, коли дві третини українських родин вимушені звертатись за субсидіями, неодноразово звертали увагу експерти міжнародних фінансових організацій. Тепер же уряд взявся за допомогою верифікації (людською мовою – перевіркою) зменшити кількість отримувачів субсидій.
Уряд планує забирати субсидії: за наявності двомісячної заборгованості, через не вказаний у декларації додатковий прибуток родини, через покупку на 50 тисяч… Сюди ж відноситься ускладнення і погіршення умов для отримання нових субсидій.
При цьому соціальні інспектори отримали розширені повноваження – аж до права без попередження заходити до житла отримувачів соціальної допомоги і перевіряти їх рівень життя.
Крім того, відміняється розпропагандована Гройсманом розстрочка оплати комунальних послуг.
Урядове зобов’язання перед МВФ щодо монетизації субсидій перетворилось у черговий раз на підміну понять і профанацію! Замість того, щоб видавати на руки населенню повний розмір субсидії – уряд планує монетизувати тільки зекономлені залишки, а зекономити з урахуванням значного зменшення соціальних норм споживання  буде дуже важко…
Нинішня субсидійна політика уряду абсурдна і тупикова:
По-перше, діюча субсидійна схема шахрайська – грошей люди на руки не отримують, субсидійні кошти напряму осідають на рахунках приватних монополій;
По-друге, субсидійна система вбиває енергозбереження і енергоефективність – у зниженні споживання енергоресурсів не зацікавлені як монополісти, так і споживачі;
По-третє, субсидії сприяють тінізації економіки – зараз до роботодавців масово звертаються робітники з проханням показувати занижену зарплату, оскільки чим менша зарплата, тим більший розмір субсидії…
В європейських країнах державна субсидійна допомога, як правило, надається непрацездатним: інвалідам, безробітним, багатодітним родинам і малозабезпеченим пенсіонерам, але аж ніяк не працюючим!
В Україні, за даними Мінсоцполітики, серед отримувачів субсидій 50% працюючих людей…
За європейськими соціальними нормами, витрати на комунальні послуги зазвичай не перевищують 10% від місячного доходу родини (у нас близько 50-60%)…
Хибна політика масового субсидування принижує людську гідність працюючої людини, породжує утриманські настрої у суспільстві, провокує тінізацію трудових відносин.
Ми є свідками абсурдного збільшення бюджетних видатків на субсидії. Якщо у 2014 році їх обсяг був на рівні 5,8 млрд. грн., у 2015 році – 17 млрд. грн., у 2016 – 40 млрд., то у цьому році і 47 млрд. не вистачило, і на останній сесії Верховна Рада додала ще 14 млрд. грн., на наступний рік планується майже 80 млрд. грн. Ще кілька років таких «реформ» і на субсидії будемо витрачати левову частину державного бюджету…
Це тупиковий шлях. Куди далі?