Індивідуальне ліцензування лікарів. Чому це погано для медиків.

Чи не виникне бажання після запровадження ліцензування лікарів перекласти на них увесь тягар відповідальності?

Відповідно до законодавства про охорону здоров’я України, ведення діяльності у сфері охорони здоров’я дозволяється лише за наявності ліцензії. За сьогоднішніми нормами ліцензуванню підлягають заклади охорони здоров’я та фізичні особи-підприємці, які вирішили займатися діяльністю у сфері охорони здоров’я.

Натомість, МОЗ має намір ввести індивідуальне ліцензування лікарів. За словами Павла Ковтонюка, заступника в.о. Міністра охорони здоров’я цей крок є стратегічним пріоритетом для міністерства. За його словами, мета такої ініціативи – прискорення відкриття приватної лікарської практики в Україні.

Проте, ці плани викликали неоднозначну реакцію в суспільстві. Більшість населення та медиків переконана, що за нинішніх умов це стане черговою бюрократичною тяганиною і головним болем для медичних працівників. Кому на руку нововведення — лікарям, пацієнтам чи чиновникам?

Найперше, потрібно відповісти на запитання, що саме змінить ліцензування. Яка частина лікарів не пройде ліцензію? Чи будуть розроблені наджорсткі умови ліцензії, що відсіють всіх, хто не відповідає міжнародним стандартам? Якщо так, то в такому випадку кадровий дефіцит у галузі стане просто катастрофічним. Тому МОЗу у будь-якому випадку прийдеться змиритись з тим рівнем підготовки лікарів, який маємо сьогодні.

Через це, чиновникам з Міністерства, замість того, щоб оголошувати чергову масштабну реформу, варто діяти більш дієво: вирішувати сьогоденні проблеми, готувати лікарів до того, що в майбутньому можуть відбутись подібні зміни. Без цього, ініціатива буде провальною.

Власне медична громадськість так і не отримала відповідей на головні питання щодо правової суті ліцензії на лікарську діяльність, її відмінностей від ліцензії на медичну практику, а також щодо нових можливостей, які вона надасть лікарям порівняно з чинними правами. Натомість нам твердять про винятково позитивні наслідки запровадження ліцензування лікарів, але в дуже загальних рисах, без жодної конкретики. Проте, ця тема не така вже й нова, тож немає підстав говорити про те, що відсутність деталей пов’язана із «початком шляху».

Найбільше насторожує підхід до врегулювання цього питання, мовляв, спочатку передбачимо в законі обов’язкове ліцензування лікарів, а пізніше визначимося з його статусом, процедурою тощо, але вже на рівні міністерському чи навіть урядовому. Такий «план» не витримує жодної критики, адже можемо породити лише черговий бюрократичний механізм з видачі додаткового папірця і не досягти жодного поліпшення професійного життя лікарів. Відтак спочатку доречно розробити концепцію розвитку та реформування післядипломної освіти, підвищення кваліфікації, а також ліцензування в цілому.

Інший важливий момент. Відповідно до положень Цивільного кодексу України роботодавець несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану його працівниками. Тобто в разі надання неналежної медичної допомоги перед пацієнтом відповідає медичний заклад, а не лікар (уже згодом установа може стягнути з лікаря кошти за спричинені ним збитки, але згідно з нормами трудового законодавства працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність — у межах середнього заробітку, за винятком окремих випадків, наприклад, вчинення працівником злочину).

Тож постає дуже важливе питання, чи не виникне бажання після запровадження ліцензування лікарів перекласти на них увесь тягар відшкодування згаданих збитків? Медичні установи в такому випадку повністю звільняться від відповідальності, адже атестацію проходитимуть не вони, а лікарі. Таким чином, прерогативою медичної установи стане турбота про приміщення, обладнання і, відповідно, отримання прибутків, а професійна робота та ризики, пов’язані з нею, перейдуть у зону відповідальності лікарів.

Це абсолютно несправедливо по відношенню до лікарів. В такий спосіб чиновники хочуть ще раз зменшити фінансування системи охорони здоров’я. Проте, сьогодні українська медицина потребує діаметрально протилежних рішень. Така ініціатива покликана встановити модель, за якими клініки зароблятимуть кошти, а всю відповідальність нестимуть лікарі. Очевидно, що дозволити впровадження такої «реформи» ми не маємо права!