Інший бік медичної реформи

Як профспілки медиків вимушені відстоювати свої права у судах.

Реформування системи охорони здоров’я є надзвичайно важливою та відповідальною місією. Вона стоїть перед всім українським суспільством та має підвищити як доступність і  якість надання медичної допомоги населенню, так і створити належні умови праці з гідною зарплатою для працівників охорони здоров’я. В іншому випадку реформа апріорі буде половинчастою та не зможе вирішити ключових проблем, які зараз стоять перед українською медициною.

При підготовці реформ, критично важливим є реальне залучення зацікавлених сторін соціального діалогу до громадського обговорення проектів нормативних актів, а не тільки  окремих організацій, що називають себе громадськими, як це робить МОЗ.

Парадоксально, що вперше за всі роки незалежності України профспілки, роботодавці, науковці  не залучені МОЗом до робочих груп щодо розробки актів з реформування галузі. Натомість процедура погодження нових ініціатив з спільним представницьким органом об’єднань профспілок та роботодавців або повністю ігнорується урядовою стороною, або виконується формально. Через це, професійна медична спільнота, яка є одною з найбільш зацікавлених сторін в питанні якісного реформування системи охорони здоров’я, повністю відкинута від процесу прийняття важливих рішень.

Такий стан справ є неприйнятним, бо порушує права як пацієнтів , так і працівників галузі і має на меті лише оптимізацію фінансового та людського ресурсів в межах бюджетних видатків. Кожна така нова ініціатива від «реформаторів» нехтує правом на працю медичних працівників та створює загрозу  масових звільнень. Ніхто не зважає на те, що тисячі людей залишаються без роботи та соціальних гарантій. Забезпечити альтернативу - працевлаштування, перекваліфікацію, особливо у західних регіонах, вкрай складно. За кордоном, нікому в голову не прийде, звільняти висококваліфіковані кадри, на які держава витратила значні бюджетні кошти, і підготовка яких займає тривалий час – це економічно невигідно!!!

З таким порушенням прав миритись не можна, тому Профспілка працівників охорони здоров’я України оскаржує в судах незаконні рішення Уряду і МОЗ України.

Важливо, що суди зважають на несправедливість щодо працівників медичної сфери. Зокрема, у судовому порядку ще у лютому 2016 року визнаний протиправним і скасований абзац 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10.09.2014 в частині реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Рішення суду набуло чинності з моменту прийняття та залишено в силі Вищим адміністративним судом України (14.07.2016). Але до цього часу рішення суду не виконано ні Кабміном, ні МОЗом. Протягом року вони цілеспрямовано його ігнорували та домоглись прийняття рішення про знищення служби.

Саме через такий правовий нігілізм зі сторони чиновників, 26.07.2017 Профспілка подала позов до суду щодо визнання протиправної та скасування постанови КМУ від 29.03.2017 № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби», яка передбачає повну ліквідацію ДержСЕС України.

Крім цього, також у судовому порядку ми домоглись скасування постанови КМУ №1024 від 25.11.2015 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення», яка передбачала масштабне скорочення ліжкового фонду, оскільки вона є протиправною та не враховує потреб як пацієнтів, так і медичних працівників.

Знову ж таки ми застерегли представників влади на місцях щодо недопущення вжиття будь-яких дій відповідно до постанови КМУ № 1024 та наполягаємо на прийнятті рішень щодо поновлення працівників, вивільнених згідно з цією постановою. Але в черговий раз рішенням суду нехтують.

Так само ми продовжуємо відстоювати у суді незаконність скасування МОЗом  Наказу № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», який передбачав необхідність визначення норм навантаження на працівників закладів охорони здоров’я, структури та штатної чисельності цих закладів та виходячи з цього обсягу асигнувань на оплату праці персоналу. На жаль, 7 червня 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги Профспілки. Тому ми ініціюємо перегляд цього рішення Верховним Судом України та намагаємося домогтися від МОЗу розробки та затвердження нових нормативів навантаження на медичних працівників.

Переконані, що реформа, яка впроваджується на підставі незаконних та неузгоджених рішень не може принести позитивні результати ні населенню, ні працівникам галузі. А ціна таких рішень неприпустимо зависока – здоров’я та життя наших громадян. Задовільнити суспільний запит на доступну і якісну медичну допомогу можливо лише у правовий спосіб.

Просування реформи системи охорони здоров’я всупереч Конституції України, законодавства України та рішень судів ставить під сумнів «благі наміри» реформаторів. Виникає питання, чи про звичайних людей вони думають коли проводять свої «реформи»?