Конференція «ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ»

   Реформи… Реформування… Реформатори… Ці лексеми – тренди новітньої суспільно-політичної лексики і, на превеликий жаль, мають негативну конотацію. І цьому явищу є просте пояснення, адже всі соціально-економічні реформи, якими б якісними і актуальними вони не позначалися, будуть провальними і безглуздими, якщо їх цілями не буде людина і її благо.

    У нашому суспільстві є категорія людей, яких називають «люди з особливими потребами», «люди з інвалідністю», це та категорія, яка потребує значної та пильної уваги. Так, на державному рівні ця «увага» вже зафіксована в законах України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, “Про соціальні послуги”, окремих підзаконних актах. Однак очевидним є те, що питання посилення соціального захисту осіб з інвалідністю, зміни та удосконалення цих законів, а також прийняття нових в умовах сьогодення набувають неабиякої актуальності.

    Останнім часом, все частіше надходять пропозиції по співпраці, підтримці тих чи інших ініціатив, пов’язаних, у тому числі, зі змінами до чинного законодавства. Як політичного психолога (Члена Асоціації політичних психологів України), брендолога (директора Інституту територіального брендингу), громадського діяча (співголову Всеукраїнського Жіночого Руху «Жінки за зміни») мене запрошують на круглі столи, наукові конференції та інші заходи задля синергії інститутів громадянського суспільства та держави.

    На пропозицію взяти участь у всеукраїнській (національній) конференції «ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ» я погодилась залюбки, тим паче, що одним із ініціаторів та організаторів заходу став Почесний Голова Інституту реабілітації та соціальних технологій, професор кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського національного університету «Острозька академія», доктор юридичних наук Віктор Костюк, людина вельми шанована в академічному колі…

    … Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки гостинно відчинив двері для всіх учасників конференції, які пристали на ініціативу ВГОІ «Інститут реабілітації та соціальних технологій», підтриману Міністерством соціальної політики України, Фондом соціального захисту інвалідів України спільно з педагогічним факультетом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Київським інститутом інтелектуальної власності та права, соціально-правовим факультетом національного університету «Одеська юридична академія», Центром проблем імплементації європейського соціального права, кафедрою трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Навчально-науковим інститутом права ім. І. Малиновського національного університету «Острозька академія», загальноосвітньою школою №281 (м. Київ) і з’їхалися зі всіх куточків країни, аби конструктивно та плідно попрацювати.

   Мета та стратегія реформи соціального захисту осіб з інвалідністю, стан та перспективи розвитку інклюзивної (спеціальної) освіти, перспективи удосконалення правового статусу осіб з інвалідністю, тенденції розвитку законодавства про права осіб з інвалідністю – основні теми для обговорення…

    … Відкриваючи конференцію, Голова Інституту реабілітації та соціальних технологій Ярослав Мокрицький наголосив на тому, що її тематика пов’язана із проблемами реформування соціального захисту осіб з інвалідністю та важливістю розвитку новітнього законодавства про права осіб з інвалідністю…

    … Проректор СНУ імені Лесі Українки, доктор економічних наук, професор Андрій Бояр відзначив вклад університету у розвиток освіти та науки, підтримку освітніх прав дітей з інвалідністю…

    … Декан педагогічного факультету СНУ імені Лесі Українки, доктор педагогічних наук, професор Анна Лякішева відзначила важливість новаційного реформування освіти та науки, посилення взаємодії закладів освіти та інститутів громадянського суспільства… …

    Директор Волинського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Валерій Шевчук вказав на суспільну вагу заходів, які спрямовані на посилення дієвості соціального захисту осіб з інвалідністю…

    … Моя колега, громадська діячка, ініціатор та організатор численних концептуальних благодійних проектів, голова Всеукраїнського руху «Жінки за зміни» Інна Силантьєва наголосила на важливості підтримки прав дітей з особливими потребами. Її досвід та ініціативи народного депутата від Радикальної партії Олега Ляшко, заступника Голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Дениса Силантьєва не залишилися поза увагою учасників конференції. А її теза про ключову роль співпраці органів державної влади та інститутів громадянського суспільства з питань соціальних реформ, які стосуються інтересів кожної людини, звучала в унісон з риторикою майже всіх спікерів заходу…

   … Почесний Голова Інституту, професор кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського національного університету «Острозька академія», доктор юридичних наук Віктор Костюк відзначив важливість та незворотність процесів реформування соціального захисту осіб з інвалідністю. Він наголосив на необхідності системного підходу до визначення мети, завдань, концепції реформи на основі міжнародних соціальних стандартів, принципів верховенства права, прав та свобод людини, національного досвіду, тенденцій децентралізації влади. Також він підкреслив нагальність розробки проекту Соціального кодексу та Кодексу про права осіб з інвалідністю, подальшого їх ухвалення як складової системного реформування соціального захисту…

   … Доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук Дмитро Сіроха відзначив важливість локальної нормотворчості у належному правовому забезпеченні права на соціальний захист осіб з інвалідністю…

   … Доцент Київського інституту інтелектуальної власності та права національного університету «Одеська юридична академія», докторант Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського національного університету «Острозька академія», кандидат юридичних наук Володимир Мельник зосередився на формуванні в Україні національної стратегії реформи соціального захисту осіб з інвалідністю…

   … Старший викладач НаУКМА, кандидат юридичних наук Іван Яцкевич наголосив на важливості гармонізації положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з нормами Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю…

   … Діти з ДЦП, із вадами слуху та зору, діти-аутисти. Зазвичай їх не зустрінеш в загальноосвітніх школах. Так, вони не такі, як всі, та попри вади і порушення діяльності емоційної сфери, в них зберігається інтелектуальна складова мислення. Сьогодні, коли драматичні реалії буття засвідчили жорстокість цього світу, все частіше йдеться про побудову якісно нового суспільства, яке повинно базуватися на толерантності. Ми вкрай потребуємо морального суспільства з його авторитетною силою і традиційними підвалинами життя. І сьогодні кожна доросла людина усвідомлює, що все починається з дитинства. Терпимість, небайдужість, людяність, врешті-решт, – все це треба культивувати, пророщувати до неабиякої плідності. В контексті сказаного саме час актуалізувати інклюзію. Згадайте дорожній рух на вулиці. Так, він двосторонній і має свої чіткі правила. Так само і в інклюзивній формі навчання: діти з особливими потребами вимагають рівних можливостей і адекватної соціалізації, і таку можливість їм надає інклюзія. Здорові діти за таких умов призвичаюються сприймати фізичні вади однокласників спокійно, адекватно, відчувати свого ближнього як рівного, допомагати йому, і через емпатійність ставати чуйнішими та людянішими. Ось воно, природнє, в умовах 100%-ої реальності, без бравади, без патетики виховання моральності.

   В Європі та світі емпіричним шляхом доведено успішність результатів інклюзії. Що маємо ми? Думаю, не важко здогадатися: суцільні проблеми. Безумовно, це питання фінансування, яке вимагає детального аналізу та обговорення. Як на мене, варто запустити загальний проект під неймінгом «інклюзія», визначити стандарти і обрахувати бюджет. В Україні поки що немає стратегії розвитку інклюзії. А для того, щоб перейти до стратегії, спочатку треба класифікувати психо-фізичні порушення, з якими діти можуть приступити до навчання у школі.

   Я як людина, яка має першу освіту медичну, а за другою – психолог (хоч спеціалізуюся на політичній психології), розумію, наскільки важлива така класифікація, адже, коли в інклюзивну школу підуть діти з психічними порушеннями й розумовою відсталістю, це створить неймовірну проблему для всіх учасників подій. До речі, такі випадки вже фіксуються, і саме зараз треба максимально пришвидшити процес генерування відповідної класифікації, бо маємо всі шанси і ризики отримати масовість подібного явища.

   Говорячи про інклюзію в Україні, варто зазначити, що самі батьки дітей із порушеннями майже хронічно не визнають хворобу своєї дитини, а це додатково породжує низку проблем, серед яких і упереджене ставлення до психолого-медико-педагогічної комісії, бо зазвичай спеціалісти радять відправляти дитину у спеціальний навчальний заклад. Та батьки зберігають негативне ставлення до спецшкіл, що не виправдано, адже ці школи вже давно не інтернати, однак стереотип живе і досі. Так, батьків теж можна зрозуміти, бо для них цілком природно бачити у своїх чадах лише позитивне, для них краще вважати свою дитину унікальною. Може тому в інформаційному просторі все частіше циркулюють такі визначення: аутисти – діти індиго, вундеркінди; діти із синдромом Дауна – діти-янголи, діти сонця. Звичайно, ідентифікувати унікальність своєї дитини – це добре, та важливо вивчити і недоліки, а ще важливіше – не нашкодити. Бо дуже часто така містифікація понять нічого конструктивного не передбачає: ані в соціальному сенсі, ані в науковому. А ще, саме в таких випадках діти з вини своїх батьків ризикують не отримати кваліфіковану допомогу.

   І ще одна проблема: наші масові школи не готові до запровадження інклюзії ні технічно, ні методично, ні психологічно, ні кадрово. Тому серед освітян стільки противників інклюзивного навчання, бо вони розуміють, що це ще одна важка ноша для них, адже держава, яка хронічно не забезпечує вчителям гідний рівень життя, а дешево відкупляється мізерною заробітною платою, не буде фінансувати і контролювати систему надбавок за інклюзію. Немає на сьогодні і методичних матеріалів для різних нозологій…

   Такою була моя пряма мова на конференції. А резюмуюча риска вербально позначилася як важливість законодавчого реформування інклюзивної освіти з використанням міжнародного досвіду та прийняття спеціального закону «Про інклюзивну освіту»…

   … Слова подяки усім присутнім за конструктивну роботу під час конференції прозвучали, а день сьогоднішній вже сформував нову повістку дня, на якій формування підсумкової резолюції… Працюємо далі…

   P.S. … Соціальний кодекс та Кодекс про права осіб з інвалідністю… Чи стануть вони складовою системного реформування соціального захисту, чи так і залишаться гаслами у передвиборчій риториці політиків… … Ідеї гуманізації суспільства та пріоритети особистості: чи стануть вони реальністю, чи знову залишаться телеономними концептами… Чи стане кожен із нас свідком справжньої трансформації, де на зміну державоцентристській системі буде запроваджена людиноцентристська, в якій домінуватиме орієнтація на інтереси людини, на задоволення її потреб, і нарешті діятиме принцип «держава для людини», а не навпаки.