Периферійній громади в ОТГ – партнери чи падчерки центру?

Протести периферійних громад: причини та наслідки. Потенціал та проблеми функціонування інституту старост в контексті представництва та захисту інтересів периферійних громад.

Одним із ключових завдань реформи місцевого самоврядування є збалансування інтересів адміністративних центрів та периферійних населених пунктів у новоутворених об’єднаних територіальних громадах (ОТГ). За даними міжрегіонального дослідження, проведеного в 2016 році Асоціацією сприяння самоорганізація населення, побоювання мешканців, що для периферійних територій доступність послуг може знизитись, і що вони залишаться сам на сам зі своїми проблемами, є одним із головних аргументів проти об’єднання. Дослідження показало, що жителі невеликих сіл стурбовані перспективою того, що тільки центри ОТГ виграють від об’єднання, а периферія може тільки програти.

На сьогодні можна визначити два типи ОТГ. Перший ‒ це так звані симетричні громади, де населення більш-менш пропорційно розподілене поміж поселеннями. Другий тип ‒ асиметричні ОТГ, де адміністративний центр домінує: в ньому проживає більшість жителів і збирається більшість податків, відповідно, й більшість депутатів ради представляють центр. В асиметричних ОТГ завжди існує ризик того, що нечисельні представники, обрані від периферії, – депутати та старости, будуть не в змозі відстоювати інтереси своїх виборців повною мірою, оскільки просто не матимуть достатнього впливу на порядок денний і голосування в раді.

Для успішного просування реформи рівноправність територій, особливо в перших утворених ОТГ, має критичне значення. Особливо для тих громад, які мають сумніви щодо об’єднання. Адже спроможність та сталість перших ОТГ є індикаторами результативності реформи місцевого самоврядування.

Під спроможністю та сталістю ОТГ треба розуміти не лише їх фінансове забезпечення, але й ефективне, прозоре та підзвітне управління громадою, рівноправний доступ до бюджетних ресурсів всіх населених пунктів ОТГ, включення периферійних громад у процес прийняття рішень, постійні консультації та діалог із їхніми мешканцями.

Якщо з фінансовою спроможністю в ОТГ ситуація складається непогано (надходження до місцевих бюджетів зростають, держава фінансує чимало проектів розвитку), то із врахуванням інтересів мешканців периферійних громад ситуація виглядає складніше.

Зокрема, в окремих ОТГ ще на старті процесу об’єднання відбувалися протести мешканців периферійних громад через неврахування їх думки при об’єднанні. В деяких випадках конфлікти продовжуються і після об’єднання.

Такі ситуації, щоправда, не є повсюдними. Однак, якщо вони виникають, то привертають увагу інших громад і негативно впливають на динаміку реформи та виступають своєрідною «антирекламою» децентралізації.

У цьому аналітичному матеріалі питання периферійних громад розкривається в двох аспектах:

1) суспільно резонансні акції протесту та конфліктні ситуації в периферійних громадах у процесі об’єднання;

2) потенціал та проблеми функціонування інституту старост у контексті представництва та захисту інтересів периферійних громад.

Аналітичний матеріал містить рекомендації зацікавленим сторонам щодо зниження конфліктного потенціалу при об’єднанні громад.