Уроки «Майдану». Минуло три роки…

Три роки, для демократичної держави і навіть тієї, яка нею прагне стати це великий проміжок часу та можливості для політичних зрушень, провадження соціально-економічних, політичних реформ

Безумовно політичні декларації завжди будуть мати місце в політичній риториці та комунікації влади з суспільством, втім на тлі роковин силових намагань колишнього політичного режиму розігнати протестуючих, політичні декларації мають трансформуватися лише в політичні рішення.

Про реальні «результати»

Станом на сьогоднішній, безумовно турбулентний політичний час, з понад 35 вироків реальну міру покарання застосовано лише до однієї особи, яка входила до неформальної субкультури «тітушки». Далі ще «краще». Загалом розслідування триває по відношенню до 351 особи, з яких 48 – це високопоставлені посадовці. До суду спрямували понад 220 звинувачувальних актів. Це загальні відомі факти, їх з легкістю можна перевірити.

В той же час, до річниці розстрілу Майдану правоохоронці посилювали заходи безпеки, вочевидь, щоб унеможливити будь які спроби не санкціонованого протесту і маніпуляції громадською думкою, яку з легкістю можна було направити проти інститутів влади, правоохоронців. Останні відповідально поставились до свого професійного обов’язку – підтримки громадського порядку, як підтвердження цього протягом 18-22 лютого було підвищено рівень терористичної загрози; тимчасово заборонили рух транспортних засобів у зв’язку із вшануванням Героїв Небесної сотні. Хвилюватись, чи б пак бути занепокоєним правоохоронцям було чого, напередодні річниці розстрілів Майдану в Києві заявлено 13 масових акцій. З одного боку цифра не є занадто великою, втім з іншого боку, навіть цієї кількості гіпотетичного могли вистачити, щоб почати на їхньому тлі спробувати третіми силами підбурювати протесту чи  то мітингову юрбу до порушень громадського порядку. В результаті як відомо з офіційних хроні та посилань ЗМІ, окремих сутичок мітингарів та правоохоронців не було уникнути. Втім варто зауважувати предмет невдоволення цих мітинг арів був інакший, вони в свою чергу вимагали від влади рішучих дій на підтримку торгівельної блокади з тимчасово не підконтрольними територіями на українському сході.

Політична довіра – одна із запорук ефективності влади

Втім, якщо бути реалістами, український політикум сам є творцем «своєї політичної успішності» та «підривником довіри» до них зі сторони українського суспільства. Безумовно динаміка соціально-економічно перетворень не булла стрімкою як її очікували громадяни. Підтвердження цьому незначне збільшення доходів населення, рівня заробітних плат , особливо в бюджетній сфері.

Очевидно, якщо влада могла втримати високий рівень довіри  до неї в постмайданий період, зараз же на тлі річниці насправді «національної трагедії» українська влада, яка стала такою завдяки крові загиблих героїв, як Майдану так і героями неоголошеної війни проти України, посилює так звані антитерористичні заходи. Питання риторичне проти ВВП, то, що Путін? Ні, проти власних громадян, які пам’ятають, як палав Будинок профспілок, як гинули люди, як в серцях спалахували сподівання на гідне життя та чесну владу. Нинішня влада стратила всі бонуси, які дали їй герої – і тепер ховається за мурами та силовиками від народу.

Замість висновку

Уроки Майдану не були враховані українськими можновладцями,  ціннісна, політична, економічно та світоглядна прірва між ними українцями поглиблюється. І тендери на її поглиблення дивним чином «виграють» підрядник від діючої влади. В той же час «занепокоєння», «декларації знайти винних», жонглювання політичною відповідальністю лише підриває базис не лише самої влади, політикуму, але й державності. Саме цього потрібно в першу чергу уникнути всім гравцями політичної шахової партії.