Шкільна реформа: 12 років за партою

Цього тижня Кабмін схвалив Концепцію реформи середньої школи «Нова українська школа», яку Міністерство освіти та науки запропонувало ще в серпні.

Вона передбачає перехід середньої освіти на 12-річне навчання вже із 2018 року.

В документі заявлено, що головним завданням реформи є підготовка дітей у старшій школі до більш свідомого вибору професії на основі обраної спеціалізації та особистих побажань самого учня. Такий підхід, на думку авторів реформи, має змінити і подальший зміст вищої освіти, й допомогти державі у формуванні більш розумної економічної політики.

Цикл початкової школи - чотири роки. Наступні п'ять років – це вже базова середня школа, після якої учні навчатимуться ще три роки, але вже у профільній середній школі. Обравши в 10-му класі свій профіль, учням пропонується наступні 2 роки здобувати знання за академічним напрямком (ліцей) або за відповідним професійним напрямком підготовки (коледж). Таким чином, молоді люди закінчуватимуть школу у 18 років, і зможуть одразу йти працювати. При цьому, за розрахунками Міносвіти, вища освіта буде потрібна далеко не всім.

Тема із «12-річкою» для України не нова: у 2010 році народні депутати відмінили запроваджену раніше 12-річну освіту та повернули попередню - 11-річну систему середньої освіти. В попередні роки ця реформа так і не була імплементована: усі спроби змін виявилися невдалими з огляду на неспроможність держави забезпечити достатнє фінансування середньої освіти.

Ми, партія «Розумна Сила», вважаємо Концепцію реформи середньої школи документом «сирим» та нереалістичним. На нашу думку, 15-річна молода людина після 9 класу середньої школи цілком взмозі самостійно зробити свій вибір власного життєвого шляху – згідно із адекватною оцінкою власних можливостей. Вона повинна мати право або продовжити спеціалізоване (профільне) навчання у 10-12 класі, готуючись до вступу у ВНЗ, або продовжити навчання, включно із отриманням середньої освіти в професійному навчальному закладі (ПТУ). Або - вступити до ВНЗ 1-2 рівня акредитації (коледж, технікум) та отримати спеціальність.

Найболючіше питання реформи освіти – її фінансування. Без його вирішення всі концепції, якими б геніальними вони не були, залишаться просто порожніми документами, не вартими паперу, на якому їх написали. На сьогоднішній день на загальну середню освіту припадає приблизно 40% бюджетних видатків на галузь освіти. Це - кричущо низький показник, який не витримує жодної критики, адже в розвинутих країнах ця цифра коливається в межах 70-80%.

Згідно Конституції України загальна середня освіта є обов’язковою і державою її здобуття забезпечується безкоштовно. Крім того, тривалість її здобуття є найбільшою (9-11 років).

Але якщо збільшити освітній процес ще на цілий рік, то для гідного фінансування потрібно буде ще більше коштів. Слід передбачити фінансування перепідготовки та переатестації вчительських кадрів, розробити нові навчальні плани, забезпечити педагогів відповідною матеріальною базою, перерозподіливши фінансування з боку держави з огляду на нову систему середньої освіти. Чи порахували це у Гройсмана?

Але основною перешкодою в питаннях фінансування освіти є навіть не розмір видатків, який за роки незалежності жодного разу не сягнув встановленого 61 статтею Закону «Про освіту» рівня у 10% національного доходу. Рішенню щодо того, скільки саме коштів має виділяти на освіту наша досить бідна в сумних реаліях сьогодення держава, має передувати реальний аудит розподілу та перерозподілу вже виділених коштів.

Адже зрозуміло, що сам механізм фінансування освіти є непрозорим, корупційним і забезпечує фінансування всієї сфери освіти, а не потреб безпосередніх учасників навчально-виховного процесу - учня та вчителя. За різними даними, до них доходить лише 15% виділених коштів. Все інше покривається за рахунок батьків, і зазвичай у не зовсім законний спосіб.

Та всі підрахунки, які просто необхідні, щоб лізти у воду, знаючи, де брід, нічого не варті, якщо у нього обмежуються Концепцією реформи середньої школи, по суті декларативним документом. Адже на сьогоднішній день не існує жодного прийнятого закону по її імплементації. Концепція – це, по суті, заява про наміри, і, як і кожна така заява, є бравурним піаром міністра Гриневич, покликаним справити на когось позитивне враження – напевно, напередодні Нового року. Проект Концепції розвитку освіти України на 2015-2025рр, розроблений ще у 2014 році, так і залишається проектом. Проект Закону «Про освіту» розробляється і доопрацьовується уже протягом 3 років і невідомо, коли і в якому вигляді буде прийнятий. А Концепція Гриневич повністю спирається на нього.

Звичайно, реформа середньої освіти назріла і навіть перезріла. Тому урядові наміри у вигляді нової Концепції реформування середньої школи – безумовно, крок уперед, хоча б з позиції публічного обговорення документів задля конкуренції різних підходів, для подальшого обговорення в суспільстві та у парламенті. Та головне, щоб ці наміри Міністерства освіти дійсно привели до підвищення якості освітнього процесу відповідно до сучасних потреб українського ринку праці, щоб роки проведені за шкільною партою не перетворилися на тренування учнів на витримку та на протирання штанів.

Ми ж хочемо дочекатися, коли на базі своєї Концепції міністр Гриневич прийме зміни до законів і надасть детальні розрахунки, в яких обсягах буде фінансуватися середня освіта. Тільки після цього і можна буде говорити, яку освітню реформу пропонує нинішня влада – справжню, чи профанацію.