День свободи та гідності: як виховують патріотів в Ірпені

Гідність держави залежить від гідності особистостей, які її створюють. Не погодитися з думкою відомого англійського філософа та економіста Джона Мілля важко.

У лютому 2014 року Ірпінь втратив одного з кращих своїх синів. Спортсмен, призер Дафлімпійських ігор-2013, двадцятилітній студент Університету фіскальної служби України Дмитро Максимов власним тілом прикрив товаришів від бойової гранати, кинутої зі сторони силовиків. Він назавжди став дляірпінчансимволом гідності і патріотизму.

Саме студенти, які відчули посягання на свою гідність і свободу у листопаді тринадцятого першими піднялися на протест.Саме молодь, народжена у незалежній державі, стала рушійною силою Революції Гідності. Це абсолютно нові українці, освічені, цілеспрямовані, зі стратегічними планами на майбутнє.

Іноді ставлю перед собою питання: як вони виросли такими. Адже молода українська держава особливо не переймалася вихованням національної гідності. Лише минулого року в Україні прийняли Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. Як на мене, із запізненням майже у два десятиліття. Але, нарешті, ми можемо говорити про державну політику у формуванні національної ідентичності, виховання патріотизму та любові до Батьківщини.

В Ірпені особливу роль у цьому всьому відіграють освітні заклади та громадські організації. Ірпінські школярі є постійними учасниками військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») та всеукраїнського проекту «Герої серед нас. Сучасні захисники України». На базі шкіл № 2 та №18 діє патріотичний гурток «Ратибор».При Центральному будинку культури працює секція українського бойового гопака.

У школах регулярно проводяться виховні години, відкриті уроки, гостями яких стають учасники подій на Євромайдані, воїни АТО, волонтери. Діти постійно передають на лінію фронту свої листи, малюнки, композиції. А саме в ці дні роблять національні прикраси-обереги для бійців АТО.

Окремий вагомий внесок у національно-патріотичне виховання в Ірпені робить місцевий осередок «Пласту». З’явився він завдяки родинам Потеряйків та Мамчурів у 2008 році. Зараз займаються пластунською справою понад два десятка дітей. Щотижнявони збираються на сходини і у формі гри, співу, майстрування, мандрівок, змагань вчаться любити свою країну.

Не смітити на вулиці, любити природу, щодня робити хоча б одну добру справу – так вчать юних пластунів виявляти любов до Батьківщини і шану оточуючим. Приємно, що цьому вчать своїх дітей все більше і більше молодих батьків… Перевиховувати дорослих – справа складна. Тому, все що ми робимо і залишаємо після себе,  повинно служити тому, аби прийдешні і наступні покоління росли із чітким усвідомленням власної та національної гідності. Від цього залежить майбутнє держави.