Як Ірпеню вдалося за рік подолати масові пожежі на торфовищах

Кожен ірпінчанин пам’ятає той час, коли чи не щодня, найчастіше зранку, місто окутував їдкий торф’яний дим. Багато мешканців тікали з Ірпеня, вивозили дітей. І прогнози на майбутнє були невтішними.

 Але ми переламали ситуацію. Цього року у заплаві річки Ірпінь не сталося жодної значної торф’яної пожежі.

Із проблемою пожеж на торфовищах я вперше зіткнувся щойно заступив на посаду міського голови Ірпеня у жовтні 2014 року. І моя перша робоча нарада стосувалася саме ліквідації загорянь торфу поруч із Романівкою (мікрорайон Ірпеня). Потрібно було терміново рятувати регіон, але придбати паливно-мастильні матеріали для пожежних машин не було за що: міський бюджет на кінець року був порожнім, а область, у підпорядкуванні якої і перебуває більшість ділянок з торфовищами, не спішила допомагати. Гасили за особисті кошти.

2015-й був теж проблемним. Ми знову в авральному режимі шукали гроші на пальне, але такі дії давали короткочасний ефект. Торф продовжував горіти, бо залишалися головні причини загоряння, вирішенням яких ніхто не займався понад 25 років. Фактично весь пожежонебезпечний період –  з весни по осінь –  вода в річці Ірпінь була на катастрофічно низькому рівні. Канали стояли зовсім сухими. Ми регулярно зверталися до контролюючих органів, але води так і не було.

Зрозумівши, що сторонньої допомоги чекати марно, на початку квітня цього року ми розробили свій план подолання проблеми. У першу чергу, треба було наповнити канали та річку Ірпінь водою. Керівництво Ірпінського міжрайонного управління водного господарства пішло на зустріч. Шлюзи підняли.

Паралельно почали розшукувати власників ділянок, розташованих у заплаві річки, і просили їх розорювати свою землю. Провели масштабну роз’яснювальну роботу серед населення,  говорили про необхідність обережного поводження з вогнем на згаданій території. Всі ці заходи у сумі зі щоденним спостереженням за проблемними ділянками дали позитивні результати. І не лише екологічного, а й економічного характеру.

Для порівняння, у 2015 році на ліквідацію торф’яних пожеж Ірпінь витратив із власного бюджету понад 120 тис. грн. Тоді було зафіксовано близько 80 великих займань. Цього року у межах місцевої цільової програми ми виділили 100 тис. грн. На 60 тис. придбали паливно-мастильні матеріали і ще маємо у запасах майже половину купленого палива. Тобто місто зекономило 40 тис. грн. і близько 1,5 тис. літрів пального. При цьому офіційно зафіксовано тільки 20 незначних випадків займання торфу, які були оперативно ліквідовані.

Проте  руки складати рано. На сьогодні в Ірпені та довкола міста знаходиться приблизно 1300 гектарів торфовищ. І хоча більша частина проблемної заплави річки Ірпінь є поза територією нашого міста та не у нашій юрисдикції, саме місто Ірпінь щороку виконує практично всю роботу щодо попередження та безпосереднього гасіння торф’яних пожеж.

Ще у квітні Ірпінська міська рада та близько 40 місцевих громадських організацій надіслали листи до обласної ради з вимогою передбачити фінансування для боротьби з проблемою. Але в результаті – зі 100 тонн пального, які передбачила область на регіони для оперативного реагування при пожежах, Ірпінь не отримав жодного літра.

Ми й надалі залишаємося наодинці з проблемою, яка щороку отруює життя не тільки мешканців регіону, а й області. Проте зараз у нас є алгоритм протидії, який реально працює.

Щиро вдячний усім небайдужим мешканцям Приірпіння, завдяки чиїм повідомленням ми змогли оперативно реагувати при перших проявах займань. Вдячний господарям садиб, які не розводять багаття поблизу ділянок із заляганням торфу. Вдячний за кожен не кинутий недопалок у суху траву. Вдячний пожежникам і працівникам відділу надзвичайних ситуацій за щоденну сумлінну і результативну роботу.